Постанова 4824 № 752/9112/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/9112/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/10680/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Поліщука Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року у складі ОСОБА_2 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання договору про поділ майна недійсним,- В С Т А Н О В И В : У липні 2022 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом у якому просив визнати недійсним договір про поділ майна подружжя, укладений між ним та ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі за № 4199. 11 травня 2023 року в ході підготовчого провадження позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль марки Mitsubishi, моделі Lancir 2.0 INTENSE, 2009 р. випуску, номер шасі НОМЕР_1 . Заява обґрунтована тим, що між позивачем та ОСОБА_4 24.07.2019 було укладено договір про поділ майна подружжя, який він підписував, перебуваючи в постійному стресі та пригніченому стані, побоюючись за своє життя та здоров`я, а також втрату майна, у тому числі житла, що обумовлено вчиненим щодо нього працівниками поліції кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України, що на його думку, підтверджує укладення Договору під впливом тяжкої обставини, якою скористалась відповідачка, якій як його дружині достеменно було відомо про відповідну ситуацію і яка запропонувала оформити все майно на неї, щоб ні ОСОБА_5 (обвинувачений працівник поліції, який вчинив кримінальне правопорушення), ні його спільники не змогли примусити ОСОБА_3 за допомогою фізичного чи психологічного насильства, що вже мало місце, переоформити на третіх осіб придбане у шлюбі майно, номінальним власником якого був позивач. Наразі існує імовірність відчуження спірного майна відповідачем без її згоди на користь інших осіб, що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та призведе до порушення прав і законних інтересів позивача, оскільки зазначене майно є предметом оскаржуваного Договору, в зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення позову в даній справі є необхідним. Позивач зазначає, що обраний ним захід забезпечення позову є доцільним і достатнім, виходячи із обставин, які склались. Відповідач не буде позбавлена можливості володіти та користуватися відповідним майном, а тому реалізація такого забезпечувального заходу не може нанести їй жодних збитків. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року заяву ОСОБА_3 задоволено. В апеляційній скарзі адвокат Поліщук С.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, відмовивши у задоволенні заяви позивача. Зазначено, що позивач не довів, а суд не встановив того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так само як і того, що були підстави для забезпечення позову в такий спосіб. Жодних доказів стосовно того, що відповідачкою вчиняються дії щодо реалізації спірного майна чи підготовчі дії до його реалізації, чи вчинення інших дій, що могли б призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому, матеріали справи не містять і позивачем таких доказів надано не було. Також, судом не враховано, що відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, в тому числі автомобіля, що є обмеженням права власності. Зазначено, що за наявності обґрунтованих припущень недобросовісності зі сторони відповідача, співмірним заходом забезпечення позову було б заборона відповідачу вчиняти певні дії. Водночас, будь-яких недобросовісних дій чи намірів зі сторони відповідача судом не встановлено та позивачем таких доказів також не надано. Крім того, вживаючи заходи забезпечення позову, суд не врахував, що в позові позивач висуває вимоги про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 24.07.2019, за яким квартира АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 перейшли в особисту приватну власність відповідачки, але й до укладення оспорюваного позивачем договору титульне право власності на квартиру АДРЕСА_1 було оформлене на відповідачку. Тобто, застосування судом заходів забезпечення позову в частині квартири АДРЕСА_1 є необґрунтованими з цих підстав. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Третя особа в судове засідання не з`явилася, судом про час, місце і дату судового засідання повідомлялася належно, з огляду на що у суду апеляційної інстанції наявні підстави для розгляду справи за її відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Поліщука С.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Паламарчук Н.В. в інтересах ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, щодо дійсності договору про поділ майна подружжя від 24 липня 2019 року, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що входить до предметом спору є співмірними заходами забезпечення, які відповідають характеру спірних правовідносин і зможуть забезпечити в подальшому виконання рішення суду. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення. У відповідності до ч. ч. 1-7 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:1)причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2)вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3)інші відомості, потрібні для забезпечення позову. 4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов. У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Слід зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним договір про поділ майна подружжя укладений між ним та ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі за № 4199. Звертаючись у суд із заявою ОСОБА_3 просила забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль марки Mitsubishi, моделі Lancir 2.0 INTENSE, 2009 р. випуску, номер шасі НОМЕР_1 , що є предметом договору від 24 липня 2019 року. Тобто предмет спору, визначений у позовній заяві, дає підстави для висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір. Отже, враховуючи суть позовних вимог та спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, апеляційний суд приходить до висновку про те, що обраний захід забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та вважає обґрунтованими посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням, у разі задоволення позовних вимог може істотно ускладнити поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, та вплинути на виконання ймовірного рішення суду. При цьому апеляційний суд вважає, що обґрунтованість позовних вимог, достатність наданих доказів, переконливість наведеного обґрунтування, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо доведеності певних обставин справи, не можуть бути предметом перевірки судом під час вирішення питання про забезпечення позову та ці питання підлягають з`ясуванню під час вирішення спору по суті. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу Доводи апеляційної скарги, що ухвала суду не містить чітких та конкретних мотивів, підтверджених наявними доказами та фактами, з яких виходив суд, накладаючи арешт на квартири та автомобіль, колегія суддів визнає голослівними, оскільки районний суд визнав, що між сторонами виник спір, предметом якого є договір про поділ майна подружжя. Не заслуговують на увагу й доводи скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідачки відчужити майно, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, оскільки скаржником не спростовано такий висновок суду першої інстанції. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно зазначене позивачем. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідачки. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 23 листопада 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: