Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14598/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 р. Справа № 520/14598/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м.Харків, повний текст складено 04.09.23 по справі № 520/14598/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу (далі - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/125599/2419 від 18.05.2023 на суму штрафних (фінансових) санкцій, яка складає 1020,00 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/125599/2419 від 18.05.2023, оскільки висновки акту перевірки № 11102/20-40-24-19-04 від 24.04.2023 про встановлені порушення позивачем п.п.49.18.2, п. 49.18 ст. 49, п. 119.1 ст. 119 ПК України, на підставі яких прийнято спірне рішення, не відповідають вимогам ПК України та за своїм змістом стосуються інших порушень податкового законодавства, ніж ті, які зазначено безпосередньо в рішенні (п.п. 49.18.2, п. 49.18 ст. 49, ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України). Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам п. 58.1.1 ПК України в частині підстав для його прийняття, а також з огляду на відсутність детального розрахунку податкового зобов`язання та штрафних фінансових санкцій. Пославшись на положення ст. 75 ПК України наголосив, що при проведенні камеральної перевірки орган ДПС має право перевіряти виключно питання своєчасного перерахування узгоджених сум податків (зобов`язань), а не встановлювати порушення в частині їх визначення. Крім того, п. 119.1 ст. 119 ПК України передбачає відповідальність саме за подання податкової звітності з недостовірними відомостями або помилками, якщо такі призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податків. Водночас, під час проведення перевірки позивача відповідачем не було встановлено вказаних обставин, а відтак неможливим є застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за п. 119.1 ст. 119 ПК України. Також, стверджує, що за несвоєчасне подання звітності діючим законодавством, зокрема ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність, а не застосування штрафної (фінансової) санкції за ст. 119 ПК України. Окрім того, позивач вважає, що прийняття Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03 березня 2022 року № 2115-ІХ, який діє з 24 лютого 2022 року та по час звернення до суду, унеможливлює притягнення суб`єктів підприємницької діяльності до будь-якого виду відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності під час дії воєнного стану в Україні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 520/14598/23 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. по справі № 520/14598/23 та постановити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області (філія) відокремлений підрозділ ДПС України №0/125599/2419 від 18.05.2023р. на суму штрафних (фінансових) санкцій яка складає 1020,00 грн; стягнути на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України (код 43983495, адреса: вул. Пушкінська. 46, м. Харків, 61057), та суму судового збору, сплачену на адресу апеляційного суду у розмірі 1610,40 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на обставини, які раніше було викладено у позові та наполягав на відсутності в діях позивача порушень ст.119 ПК України, застосування яких до платника податків при проведенні камеральної перевірки є неможливим. Крім того, недостовірні відомості, невідповідність податкових зобов`язань відповідачем за наслідками вказаної перевірки не встановлено взагалі. Звернув увагу, що в порушення вимог Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» суд першої інстанції підтвердив правомірність застосування до позивача штрафних санкцій під час дії воєнного стану. Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Посилаючись на встановлення під час камеральної перевірки обставин несвоєчасного подання ФОП ОСОБА_1 . Податкового розрахунку за III квартал 2022 та Податкового розрахунку за IV квартал 2022 року (граничний строк 09.11.2022 та 09.02.2023, однак подано 01.03.2023), стверджував про правомірність висновку ГУ ДПС в Харківській області щодо порушення ФОП ОСОБА_1 строків подання звітності, визначених у п.п. 49.18.2 п. 49.2 ст.49 ПК України, що і слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0/125599/2419 від 18.05.2023. Зауважив, що у даній справі оскаржується податкове повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності, фіксована сума яких визначена у ст. 119 ПК України та складає 1020 гривень, а тому згідно з вимогами Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, розрахунок до такого податкового повідомлення рішення не надається. Твердження позивача про наявність у органу ДПС при проведенні камеральної перевірки права лише на перевірку виключно питання своєчасного перерахування узгоджених сум податків (зобов`язань), вважав помилковим та таким, що не базується на жодній нормі чинного законодавства, оскільки відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом камеральної перевірки є, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, передбачених ст. 119 ПК України. Так, не є спірними обставини про те, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ - IV квартали 2022 року (далі - Податковий розрахунок), зокрема, граничний строк подання Податкового розрахунку за III квартал 2022 - 09.11.2022, фактично подано 01.03.2023 № 9309224101; граничний строк подання Податкового розрахунку за IV квартал 2022 року - 09.02.2023 № 9309224287, фактично надано - 01.03.2023). Відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 строків подання звітності, визначених у 49.18.2 п. 49.2 ст. 49 ПК України, що зафіксовано в акті перевірки від 24.04.2023 № 11102/20-40-24- 19-04. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.05.2023 № 0/125599/2419 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення пп. 49.18.2 п. 49.2 ст. 49 ПК України у зв`язку з несвоєчасним поданням Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ-ІV квартали 2022 року у розмірі 1020,00 гривень. Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0/125599/2419 від 18.05.2023, оскільки як камеральна перевірка, так і порядок нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових розрахунків, здійснені ГУ ДПС в Харківській області із дотриманням вимог ПК України, а посилання позивача у позові щодо помилкового визначення норми права, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, ґрунтуються на довільному та вибірковому тлумаченні ним приписів податкового законодавства. Пославшись на Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, суд зазначив, що позивачем не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_1 має статус платника податків, у якого відсутня можливість своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо. Відтак, обставини введення воєнного стану за такого правового регулювання не можуть нівелювати обов`язок своєчасного подання позивачем вказаної вище форми податкової звітності та можливість застосування до нього штрафних санкцій. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючим органам надано право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. За визначенням, наведеним у підпункті 75.1.1 пункті 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. З наведеного слідує, що самостійним предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання платником податкових декларацій (розрахунків), а відтак твердження позивача про наявність у органу ДПС при проведенні камеральної перевірки права лише на перевірку виключно питання своєчасного перерахування узгоджених сум податків (зобов`язань), є безпідставним та таким, що не відповідає змісту вищенаведених норм права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції контролюючим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої відповідно до висновків акту від 24.04.2023 №11102/20-40-24-19-04 встановлено несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ - IV квартали 2022 року (далі - Податковий розрахунок), зокрема, граничний строк подання Податкового розрахунку за III квартал 2022 - 09.11.2022 № 9309224101, фактично подано 01.03.2023; граничний строк подання Податкового розрахунку за IV квартал 2022 року - 09.02.2023 № 9309224287, фактично надано - 01.03.2023. Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску. Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації. Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу. Положеннями підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна. В силу приписів пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/ юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (пункт 111.3 статті 111 ПК України). Пунктом 119.1 статті 119 ПК України передбачена відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/ або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, яка полягає у накладенні штрафу в розмірі 1020 гривень. Колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує подання ним Податкового розрахунку за III квартал 2022 та Податкового розрахунку за IV квартал 2022 року поза межами строку, встановленого п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а лише вказує, що податкове повідомлення-рішення № 0/125599/2419 від 18.05.2023 є не правомірним, оскільки в ньому зазначені інші правові норми, ніж в акті перевірки. Дослідивши зміст спірного податкового повідомлення-рішення № 0/125599/2419 від 18.05.2023, колегією суддів встановлено, що останнє винесене на підставі акту камеральної перевірки від 24.04.2023 № 11102/20-40-24-19-04, у зв`язку з несвоєчасним поданням позивачем податкових розрахунків, що є порушенням пп. 49.18.2, пп. 49.18, ст. 49, ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, у зв`язку з чим на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 119.1 ПК України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. Враховуючи, що в акті перевірки було безпосередньо встановлено позивачем порушення вимог пп. 49.18.2 п. 49.2 ст. 49, п. 119.1 ст. 119 ПК України, які зазначено і в податковому повідомленні-рішенні № 0/125599/2419 від 18.05.2023, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що між вказаними документами існують розбіжності на яких наполягав позивач. Посилання позивача на протиправність притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності за відсутності встановлення фактів внесення до неї недостовірних відомостей, які призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні вказаної норми права, оскільки виявлення факту порушення платником податку встановлених строків за змістом п. 119.1 ст. 119 ПК України є окремою підставою для застосування штрафу до позивача та не залежить від встановлення контролюючим органом одночасно фактів наявності в податковій звітності, поданої з порушенням встановлених строків, недостовірних відомостей або помилок про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. Крім того, відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03 березня 2022 року № 2115-ІХ (далі Закон № 2115-ІХ) фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. У період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту. З аналізу наведених норм слідує, що вказаним Законом № 2115-ІХ передбачено звільнення від двох видів відповідальності за неподання чи несвоєчасне подання звітності, а саме адміністративної та кримінальної. Водночас, як вже було вищевказано у спірних правовідносинах позивача притягнуто до фінансової відповідальності, звільнення від якої Законом № 2115-ІХ не передбачено. Варто зазначити, що згідно з абз. 1 пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Так, Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, передбачено, що платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення ним дій з метою підтвердження неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку щодо подання податкової звітності, визначених вищевказаним Порядком, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин абз. 1 пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України. Колегія суддів зауважує, що обставини введення воєнного стану за відсутності вчинення позивачем дій з метою підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку щодо своєчасного подання позивачем податкової звітності у строки, встановлені пп. 49.18.2 п.49.2 ст. 49 ПК України, не звільняють позивача від такого обов`язку, а тому застосування до нього штрафних санкцій в порядку п. 119.1 ст.119 ПК України є правомірним. Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/125599/2419 від 18.05.2023 є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування та, як наслідок, необґрунтованість позовних вимог. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 по справі № 520/14598/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій