Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/1079/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/1079/23 Номер провадження 22-ц/814/4353/23Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Пікуля В.П., суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., розглянувши в порядку письмового цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Філатова Олена Петрівна, на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року (повний текст рішення складено 25 липня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,- В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого прохала суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню), за прострочення сплати аліментів відповідачем на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 21 серпня 2019 року по 01 березня 2023 року в сумі 84482,17 коп. В обґрунтуванні позову вказала, що 25 червня 2011 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2018 року було розірвано. В даному шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09 серпня 2012 року виданого Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області. Після розірвання шлюбу їх спільний син ОСОБА_3 проживає разом нею та знаходиться на повному її утриманні. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2019 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та видано виконавчий лист № 524/6160/19 від 03 грудня 2019 року. 21 грудня 2019 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Яременком О.О. відкрито виконавче провадження № 60921432. 26 грудня 2019 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Яременко О.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, степендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (боржник працює ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»). 20 травня 2020 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Яременко О.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (боржник працює ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»). Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС» № 3008/22-3 від 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 працював на підприємстві з 30 липня 2020 року по 30 червня 2022 року підсобним робітником. 28 жовтня 2022 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Анастасьєвою К.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, степендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (боржник проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_2 ). Відповідач був обізнаний щодо цивільної справи про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 . Як зазначено в рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2019 року, ОСОБА_1 надав заяву в якій позовні вимоги визнав, та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 тривалий період не надав. Лише в кінці 2022 року їй почали надходити кошти по виконавчому провадженню № 60921432. Так, відповідно до платіжного доручення № 650 від 03 листопада 2022 року з відповідача по виконавчому провадженню № 60921432 на її користь стягнуто 11931,00 грн.; відповідно до платіжного доручення № 25 від 01 лютого 2023 року перераховано 9889,00 грн.; 27 лютого 2023 року надійшло 4000,00 грн. 20 березня 2023 року позивачем на адресу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) направлено заяву щодо видачі розрахунку заборгованості із сплати аліментів. У відповідь на зазначену заяву державний виконавець направила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП № 60921432 станом на 01 березня 2023 року, з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 , що виникла за період з 21 серпня 2019 року по 01березня 2023 року складає 63515,43 грн. Розрахунок аліментів проведено державним виконавцем з 21 серпня 2019 року до червня 2020 року та з липня 2022 року по березень 2023 року виходячи із середньомісячної заробітної плати по м. Кременчук та наявних у виконавчому провадженні документів, а з липня 2020 року по липень 2022 року у розмірі 1/4 частини від доходу платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку. Відповідно до проведеного нею розрахунку з урахуванням правових висновків, що містяться у Постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц; від 15 січня 2020 року у справі № 334/7702/16; від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21, неустойка (пеня), за прострочення сплати аліментів відповідачем на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 21 серпня 2019 року по 01 березня 2023 року становить 84482,17 грн. В подальшому, позивачем було уточнено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів та збільшено розмір позовних вимог до 141718,07 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів за період з 21 серпня 2019 року по 01березня 2023 року у сумі 131610,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із вказаним рішенням не погодився відповідач по справі ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Філатова О.П.та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач прохав суд рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року скасувати, та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позиція учасників справи Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує, що відповідач, як платник аліментів вжив всіх заходів, щодо належного виконання зобов`язання, сплачував аліменти, та невинуватий у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним та недостовірним доказом. Щодо відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Маханькова І.О. прохала апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо розгляду справи без виклику сторін Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, яка після уточнення позовних вимог становила 141718,07 грн, що є менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з 25 червня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2018 року, що набрало законної сили 17 грудня 2018 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 03 грудня 2019 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 серпня 2019 року і до повноліття дитини. 04 квітня 2020 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_7 (згідно свідоцтва про шлюб від 04 квітня 2020 року серії НОМЕР_3 ). 11 червня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 , у зв`язку з чим ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 . За виконавчим листом, виданого на підставі вище вказаного рішення суду про стягнення аліментів, державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Яременко О.О., 21 грудня 2019 року було відкрито виконавче провадження №60921432. 26 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який працював на ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». 20 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який працює ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». 16 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження у прав користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами. Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС» за № 3008/22-3 від 30 серпня 2022 року, наданого на запит державного виконавця, ОСОБА_1 працював на підприємстві з 30 липня 2020 року по 30 червня 2022 року підсобним робітником та отримав за цей час дохід (за виключенням податків) до виплати у розмірі 117810,36 грн. 12 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 5868,53 грн. у зв`язку з тим, що з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання у боржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, за період з 21 серпня 2019 року по 01 вересня 2022 року, згідно з розрахунку від 12 вересня 2022 року - 29342,67 грн, що перевищує суму відповідних платежів за один рік. 28 жовтня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_2 . 27 лютого 2023 року державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документу на виконання до підприємства установи організації, боржник ОСОБА_1 проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_4 . 24 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника; про розшук майна боржника. Згідно розрахунку заборгованості наданого державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, від 23 березня 2023 року № 22572, станом на 01 березня 2023 року, за період з 21 серпня 2019 року по лютий 2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 63515,43 грн. Згідно розрахунку заборгованості наданого державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (відповідь на запит №162984747 від 17 травня 2023 року) загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 травня 2023 року становить 90148,14 грн. Згідно відповіді начальника Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31 травня 2023 року №6/650 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації 05 липня 2022 року . На підставі наданої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 та відрахувань від 12 липня 2023 року №951 за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року державним виконавцем було здійснено перерахунок сум аліментів які підлягали сплаті як аліменти. Та згідно розрахунку заборгованості наданого державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20 липня 2023 року №54466, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 липня 2023 року становить 118127,40 грн, а станом на 01 березня 2023 року становить 137478,64 грн. Позиція апеляційного суду Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої та восьмої статті 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Згідно частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В силу статті 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частини перша та четверта статті 15 СК України). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена стаття 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримування дитини, даний факт не заперечується і відповідачем, а також ним та його представником не було надано належних доказів до суду, які б підтвердили відсутність вини у останнього щодо неможливості сплати аліментів. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказі того, що відповідач по справі ОСОБА_1 виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, а також вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що могло б бути правовою підставою для відмови у стягненні неустойки (пені), подавав державному виконавцю докази сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги з доданими квитанціями до суду першої інстанції, які були здійснені ОСОБА_10 зі вказанням (деталі операції Оля) про сплату аліментів, при наявності заперечень в їх отриманні, а також відсутність обліку у виконавця судового рішення не підтверджують вину інших у виникненні заборгованості, крім платника аліментів. Отже, подані скріншоти з рахунків судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки не є належним доказом виконання обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, крім того, такі платежі повинні були бути подані державному виконавцю, що, в свою чергу, могло бути підставою для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 196 СК України та дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Доданий позивачем до заяви про уточнення вимог обчислений розмір неустойки (пені) суд першої інстанції обґрунтовано вважав не правильним та не взяв до уваги про постановленні оскаржуваного рішення, а провів самостійний розрахунок неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 провадження № 61-16670сво19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому, стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності й доводам сторін, зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог (з урахуванням накладеного на боржника штрафу), оскільки в ході розгляду даної справи відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_1 утворилась з його вини, оскільки він своєчасно та належним чином не виконував вимоги Закону України «Про виконавче провадження», не надавав інформації про свої доходи та їх приховував, що тягне відповідно відповідальність у вигляді неустойки. Посилання заявника на те, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася не з його вини, є необґрунтованим, оскільки не спростовує його щомісячної заборгованості зі сплати аліментів у відповідному розмірі згідно реальних доходів як платника аліментів, які він приховував, а тому неможна вважати що така заборгованість виникла не з його вини. При цьому відповідач приховуючи свої доходи знав та усвідомлював, що розмір аліментів є більшим ніж він сплачував відповідно до наданих ним доказів перерахунку коштів та перерахунку коштів, які здійснилися в рахунок погашення заборгованості, а тому міг передбачити наслідки своїх дій у виді санкції за ухилення від сплати аліментів у повному розмірі. Тому посилання заявника про порушення його прав боржника колегія суддів відхиляє. Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів державним виконавцем, тощо матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами, яка існувала до 01 березня 2023 року. Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Частиною вісім статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом, а згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 оскаржував дії виконавця щодо нарахування йому заборгованості по сплаті аліментів. Отже, наявність судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину вже свідчить про наявність у останнього відповідного зобов`язання, яке передбачено нормами сімейного законодавства та спрямовано на забезпечення належного утримання та розвитку дитини, а тому доводи апелянта про те, що позивачем здійснено некоректні розрахунки заборгованості по сплаті аліментів є неспроможними зважаючи на те, що судом при постановленні оскаржуваного рішення вони не були взяті до уваги, а проведені судом першої інстанції самостійно. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц». Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції, використовуючи зазначені правила обчислення пені за дійсною формулою, обґрунтував її розмір як 1% пені за кожен день прострочення, але не на кожен день до звернення до суду, а обмежилась кількістю днів у місяці, в якому таке зобов`язання платником аліментів не виконане, шляхом доданку сум за кожен місяць. Оскільки на стягнення неустойки за зазначеною вище формулою є правом отримувача аліментів, тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, виходить із обґрунтованості сум на які позивач має право. За вказаного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені за невиконання ним зобов`язання щодо сплати аліментів у визначеному в оскаржуваному рішенні розмірі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Філатова Олена Петрівна, - залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О.Панченко