Постанова Одеський апеляційний суд № 495/1257/21

Номер провадження: 22-ц/813/2950/23 Справа № 495/1257/21 Головуючий у першій інстанції Мишко В. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Козлової В.А., представника ООП прокурора відділу ООП Бондаревського О.М., представника ОСОБА_1 адвоката Недашківського А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою виконуючого обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Богомолова Юрія Юрійовича, в інтересах держави, до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку, встановив: 25.02.2021 року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, правонаступник якого є Білгород-Дністровська окружна прокуратура, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та просив суд: -визнати незаконним та скасувати рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05.10.2020 за №1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», яким ОСОБА_3 передано у власність сформовану земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2020 за №975, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріальною округу Кушнір І.В., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2020 за №489, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К.М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; -припинити за ОСОБА_2 речове право власності на земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 39133629 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103; -зобов`язати ОСОБА_2 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. від 06.10.2020 року за № 54448193 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 38540387, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05.10.2020 року за №1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого ОСОБА_3 передано у власність вищевказану земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва. В подальшому, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В. від 07.10.2020 року за №54469066 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 38559565, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2020 року за №975, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В., згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до Земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення. Далі, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К.М. від 11.11.2020 року за №55087042 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 39133629, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2020 року за №489, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи K.M., згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до Земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення. За твердженням представника позивача, рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність зазначеної земельної ділянки є незаконним, а земельна ділянка підлягає поверненню до земель комунальної власності, виходячи з наступних підстав. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки: землі рекреаційного призначення, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2019 року у справі №495/8566/16ц вказане рішення Затоківської селищної ради та свідоцтво про право власності фізичної особи на земельну ділянку скасовано. Рішенням суду у цій справі встановлено, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації. Як встановлено перевіркою, Генеральним планом смт.Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт.Затока, м.Білгород-Дністровського Одеської області. Згідно із викопіюванням з Генерального плану смт. Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А.Г., зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Згідно із даними з Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 розташована на відстані приблизно 107,59м від урізу води Чорного моря, а, отже, входить до прибережної захисної смуги. Рішенням Затоківської селищної ради від 04.06.2008 року № 219 товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» було затверджене містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт.Затока, згідно з яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані приблизно 107,59 метрів від урізу води у Лиманському районі смт. Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм. У зв`язку з цим, представник позивача вважає, що відведення вказаної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписам земельного та містобудівного законодавства. Відповідно до Генерального Плану, вказана територія відноситься до земель запланованих для територій рекреаційних установ та центрів загально-рекреаційного обслуговування, тому надання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 для індивідуального дачного будівництва суперечить чинній містобудівній документації. Аналогічна заборона встановлена пунктом 10.17 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища №44 від 17.04.1992 року, та пунктом 7 Постанови Ради Міністрів УРСР №238 від 26.06.1986 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування». Індивідуальне дачне будівництво у прибережно-захисній смузі Чорного моря суперечить Генеральному плану смт.Затока та містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 107,59 м від урізу води і знаходиться в прибережній захисній смузі уздовж Чорного моря. Відповідно до чинного законодавства, земельні ділянки водного фонду можуть передаватися в оренду виключно для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Затвердженням представника позивача, підлягає припиненню за ОСОБА_2 речове право власності на земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Враховуючи, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведено на підставі незаконного рішення Затоківської селищної ради, договори купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. У зв`язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, то укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню до земель комунальної власності. Відповідно до листа ПП «Дельта-Консалтінг» від 21.12.2020 року за №DК 122120-01, ймовірний діапазон ринкової вартості 1 кв.м. землі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 21.12.2020 року, беручи до уваги вплив соціально-економічних чинників і фактично відсутній первинний ринок об`єктів нерухомості, може становити 65-90 доларів США, що в еквіваленті, що по курсу НБУ станом на 21.12.2020 року становить 1809-2505 грн. Враховуючи верхню цінову межу, станом на 21.12.2020 року вартість земельної ділянки площею 0,0907 та, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 2 272 035 грн. Таким чином, незаконне відчуження земельної ділянки із земель рекреаційного призначення, яка є власністю територіальної громади смт.Затока, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне за собою нераціональне використання земель, що порушує інтереси держави. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Спірна земельна ділянка упродовж жовтня-листопада 2020 року, тобто досить незначного періоду часу, неодноразово відчужувалася, зокрема, ОСОБА_3 , набувши 06.10.2020 року право власності на земельну ділянку, наступного дня - 07.10.2020 продала її ОСОБА_1 , який, у свою чергу, 11.11.2020 року, відчужив її ОСОБА_2 . Наведене вказує на певну схему, заволодіння земельною ділянкою, направлену на унеможливлення у подальшому повернення особливо цінних земельних ділянок на узбережжі Чорного моря, посилаючись на добросовісність набуття права власності на землю. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив його позовні вимоги задовольнити. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2022 року позовні вимоги виконуючого обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави, були залишені без задоволення (т.2, а.с.66-76). В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2022 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.81-91). У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Недашківський А.В. просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2022 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення (т.2, а.с.108-116). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома). Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Представництво прокуратурою інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави". При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до рішення Затоківської селищної ради № 936 від 20.02.2019 року, яким затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, встановлено: - водоохоронну зону Чорного моря на території смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, загальною площею 878,9545 га.; - прибережну захисну смугу Чорного моря на території смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, загальною площею - 104,7262 га.; - пляжну зону Чорного моря на території смт. Затока, м. Білгород - Дністровський Одеської області, загальною площею - 104,7262 га. (в межах прибережної захисної смуги) ( т.1, а.с.214). Із вищевказаного рішення вбачається, що прибережна захисна смуга Чорного моря на території смт. Затока співпадає з пляжною зоною Чорного моря на території смт. Затока. Проте, спірна земельна ділянка до пляжної зони не входить та не відноситься до прибережної захисної смуги, у зв`язку з чим відсутні порушення рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05.10.2020 року за №1582 щодо обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг встановлених Водним кодексом України (далі ВК України) та Земельним кодексом України (далі ЗК України). Стосовно посилання позивача на наявність рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2019 року у справі № 495/8566/16-ц суд вважав їх безпідставними, так як вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку і розгляд апеляційної скарги ще не було завершено. Враховуючи вищенаведене та аналізуючи норми діючого законодавства України, а також наявні матеріали справи, судом першої інстанції не встановлено неправомірного відчуження земельної ділянки, площею 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та порушення інтересів держави (т.1, а. с. 32 35, 36-39). Звертаючись до суду апеляційної інстанції, апелянт обґрунтовував свою апеляційну скаргу також тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Так, апелянт зазначив, що спірна земельна ділянка вже передавалась у власність громадянам на підставі рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014р. № 2748 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та іншим (всього 19 осіб) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою - АДРЕСА_3 ». Однак, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2019 у справі № 495/8566/16ц вказане рішення Затоківської селищної ради та свідоцтво про право власності фізичної особи на земельну ділянку скасовано (т.1, а.с.141-154). Рішенням суду у цій справі встановлено, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації; суд помилково посилався на рішення в адміністративних справах № 420/6481/18 та № 420/6243/20, а також щодо втрати чинності Генерального плану смт Затока, затвердженим 25 лютого 2005 року. Оскільки жоден із учасників вказаних адміністративних справ № 420/6481/18 і № 420/6243/20 не брав участі в розгляді Білгород-Дністровським міськрайонним судом цивільної справи № 495/1244/21, то зазначені адміністративні справи не мають преюдиційного значення для цієї цивільної справи. Тобто, висновок Білгород-Дністровського міськрайонного суду щодо втрати чинності Генерального плану смт Затока, затвердженого 25.02.2005 року, зроблено лише на підставі інформації адвоката Недашківського А.В., який не представляє інтереси Затоківської селищної ради. При цьому, представник Затоківської селищної ради участі у судових засіданнях не брав, документів, що підтверджують втрату чинності Генерального плану смт Затока, затвердженого 25.02.2005, не надавав. Звернення прокурора до суду з позовом спрямовано на вирішення суспільно значимої потреби у відновленні законності щодо раціонального використання особливо цінних земельних ділянок, призначених для організації відпочинку необмеженого кола громадян. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чербаджи К.М. від 11.11.2020 за №55087042 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 38540387, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня .2020 за №1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого первісному власнику ґабрамиові ОСОБА_5 передано у власність вищевказану земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, площею 0,09.07 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір Ірини Валентинівни від 07.10.2020 за №54469066 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 38558517, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567270251103). Підставою для державної реєстрації переходу права власності є - договір купівлі - продажу земельної ділянки від 07.10.2020 за №975, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В., згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до ЗК України, - землі рекреаційного призначення (т.1, а.с.32-35). В подальшому право власності на вказану земельну ділянку перейшло до відповідача ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації переходу права власності є - договір купівлі - продажу земельної ділянки від 11.11.2020 за №489, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К.М., згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну, ділянку площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: - для індивідуального дачного будівництва. Категорія земельної ділянки - землі рекреаційного призначення (т.1, а.с.36-39). Згідно інформації з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва. Генеральним планом смт. Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області. Згідно із викопіюванням із Генерального плану смт. Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А.Г., зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Згідно із даними з Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 розташована на відстані - приблизно 135,7 м від урізу води Чорного моря, входить до прибережної захисної смуги. Рішенням Затоківської селищної ради від 04.06.2008 року № 219 товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» затверджене містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока, згідно із яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані - приблизно 135,7 метрів від урізу води у Лиманському районі смт. Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм. Колегія суддів зазначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Прийняття рішення про передачу у власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст.13 Конституції) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. Конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю розглядається у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14,19 Конституції). Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, у разі його незаконності такому суспільному інтересу не відповідає. За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду із цим позовом, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР). Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади щодо землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду (далі ВП ВС) неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18. ВП ВС у справі № 359/3373/16-ц у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). ВП ВС неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18. Отже, вимоги позову про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку, не відповідають належному способу захисту. Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах ВП ВС від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19). Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку (яке видане на підставі відповідного оспорюваного рішення про передачу у власність земельної ділянки) також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (подібні висновки викладено у постанові ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). У справі, яка переглядається, позов пред`явлено першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у зв`язку з незаконним, як на думку позивача, заволодінням земельною ділянкою комунальної власності фізичною особою відповідачем ОСОБА_1 . У постанові ВП ВС від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури позовні вимоги про: 1) визнання незаконним та скасування рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05.10.2020 за№1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», яким ОСОБА_6 передано у власність сформовану земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2020 за №975, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріальною округу Кушнір І.В., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який придбав у власність земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2020 за №489, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К.М., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який придбав у власність земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 4) припинення за ОСОБА_2 речового права власності на земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567270251103; 5) зобов`язання ОСОБА_2 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку, площею - 0,0907 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , не відповідають належному способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Подібні висновки викладені у постановах ВП ВС від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові ВП ВС від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС. Оскільки висновки суду першої інстанцій не відповідають актуальному правовому висновку, сформульованому у постанові ВП ВС від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (яку офіційно оприлюднено 14 грудня 2021 року, тобто після розгляду справи місцевим судом) зі спору, що виник з подібних правовідносин, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою врахування висновків щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку, між тим мотиви такої відмови суперечать вищевказаним приписам законодавства і їх тлумаченню судом касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 495/6094/17. Вимоги апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову є такими, що не підлягають задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення зміні, однак лише в частині мотивування судового рішення про відмову в задоволенні позовної заяви. При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вищевказаних норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування висновків щодо відмови у задоволенні позову, підлягає зміні, а саме - викладенню в редакції мотивувальної частини даної постанови. В решті оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргуЗаступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року змінити. Викласти мотивувальну частину рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року в редакції мотивувальної частини даної постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04.12.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький