Постанова Львівський апеляційний суд № 442/6161/23

Справа № 442/6161/23 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П. Провадження № 33/811/1574/23 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю захисника Зубрицької О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Зубрицької Ольги Микитівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 536 грн 80 коп. Згідно з постановою судді, 25 серпня 2023 року о 15 год. 07 хв. за адресою: с. Нагуєвичі, вул. Івана Франка, 51, ОСОБА_1 керував трактором МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Зубрицька Ольга Микитівна в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Оскаржувану постанову апелянт вважає незаконною та необґрунтованою у зв`язку із недотриманням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків судді обставинам справи. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що ознаки алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 , вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, адже, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, поведінка водія відповідала ситуації, він чітко та виразно відповідав на запитання працівників поліції. Звертає увагу, що підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стала відсутність на тракторі номерних знаків, а не підозра ОСОБА_1 у керуванні ним в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 779336. Стверджує, що з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що останні не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, не скеровували та не доставляли його до такого після відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки водія за допомогою спеціальних технічних засобів. Апелянт зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене 25.08.2023 о 15 год. 08 хв., не є належним та допустимим доказом, оскільки відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції підтверджується те, що згаданий документ поліцейським не складався, а вказаний в направленні медичний заклад не входить до переліку медичних установ, які мають право проводити такий огляд. Покликається на те, що поліцейський не інформував ОСОБА_1 про те, яким технічним засобом буде здійснюватись його огляд на стан сп`яніння, ні про порядок застосування такого спеціального технічного засобу, а також на те, що на місці зупинки транспортного засобу були відсутні свідки. Стверджує, що в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, незважаючи на відсутність результату встановлення стану сп`яніння водія. Окрім того, такий підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису останнього, що підтверджується явно вираженими розбіжностями підписів ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №548590 та в згаданому акті огляду, що викликає об`єктивний сумнів у їхній достовірності. Апелянт вважає, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння, запропонована працівником поліції, була неправомірною, адже порушувала вимоги статті 266 КУпАП, а тому в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судовому засіданні адвокат Зубрицька О.М., котра діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила таку задовольнити. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання 22 листопада 2023 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги, ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2023 року серії ААД №548590 (а.с. 2), 25 серпня 2023 року о 15 год. 07 хв. за адресою: с. Нагуєвичі, вул. Івана Франка, 51, ОСОБА_1 керував трактором МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються і долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, чим спростовуються доводи захисника у цій частині. Крім цього, вказаним відеозаписом спростовуються також доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Так, у своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. З огляду на те, що на наявному у матеріалах справи відеозаписі зафіксовано рух трактора МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , з якого з боку водія, після зупинки поліцейським, вийшов ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає неспроможними доводи апелянта щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом. При цьому апеляційний суд бере до уваги, що підставою для зупинки трактора МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 стало керування цим транспортним засобом без номерного знака, що стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №779336 від 25 серпня 2023 року (а.с. 5). Окрім цього, після зупинки зазначеного трактора у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, вказані в акті огляду (а.с. 4) та направленні на огляд (а.с. 3), а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Наведене стало підставою для висловлення поліцейським вимоги до ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, що відповідає вимогам п. 2.5 ПДР, а також положенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858. Так, пунктом 2.5 ПДР визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що вказані в протоколі ознаки алкогольного сп`яніння не відповідають наявному відеозапису є безпідставними, оскільки захисник не була очевидцем події. Покликання на те, що ОСОБА_1 не інформували про те, яким технічним засобом буде здійснюватися його огляд, не доставили у медичний заклад є неспроможними, оскільки такий відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Відсутність на відеозаписі даних про складення акту огляду не спростовує відсутність складення такого, оскільки він наявний у матеріалах справи. Що стосується того, що вказаний акт огляду підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, то вказані доводи жодними доказами не підтверджені, а тому такі не можуть братися до уваги. Інші доводи апеляційної скарги не містять покликання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Зубрицької Ольги Микитівни в його інтересах без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк