Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/6590/21

Дата документу 04.12.2023 Справа № 331/6590/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 331/6590/21 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В. № 22-ц/807/2044/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 грудня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Корольова Дмитра Олександровича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ВСТАНОВИВ В грудні 2021 року Концерн «МТМ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що на відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідно до якого йому Концерном «МТМ» надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 . Розрахунком суми заборгованості за послуги з теплопостачання встановлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно відкритого на її ім`я особового рахунку за період з 01.12.2015 року по 31.10.2021 року з урахуванням часткової сплати суми боргу має заборгованість в розмірі 24737,89 гривень. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.12.2015 року по 31.10.2021 року в сумі 24737 гривень 89 копійок та судовий збір 2270 гривень 00 копійок. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.12.2015 року по 31.10.2021 року в сумі 24737 гривень 89 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір 2270 гривень 00 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі адвоката Корольова Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.12.2018 по 31.10.2021 р. В обґрунтування скарги зазначено, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 01.12.2015 року по 31.10.2018 року знаходяться поза межами позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на переривання строку позовної давності шляхом здійснення відповідачем періодичних оплат комунальних послуг. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник апелянта виклав свою позицію, аналогічну позиції, наведеній у апеляційній скарзі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи положення частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає повною мірою. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт надання послуг відповідачу ОСОБА_1 , а також наявність заборгованості за заявлений позивачем період. Судом першої інстанції встановлено, що на відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідно до якого йому Концерном «МТМ» надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 . Розрахунком суми заборгованості за послуги з теплопостачання встановлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно відкритого на її ім`я особового рахунку за період з 01.12.2015 року по 31.10.2021 року з урахуванням часткової сплати суми боргу має заборгованість в розмірі 24737,89 гривень. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем нараховувалась помісячна плата, однак відповідач оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснював. Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив та не врахував наступне. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував наслідки спливу позовної давності до вимог позивача, зважаючи на переривання строків давності. Досліджуючи доводи апелянта в цій частині, судова колегія виходить з наступного. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше регулятивне, друге охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла з 01 грудня 2015 року Таким чином, строк позовної давності для звернення з позовом до суду щодо платежів за грудень 2015 року сплив у січні 2019 року. До суду позивач звернувся 26 листопада 2021 року (а.с.10, конверт), тобто з пропуском строку позовної давності щодо платежів, які мав сплачувати відповідач. 30 березня 2020 року Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину. З урахуванням зазначеного, застосуванню підлягає строк позовної давності, щодо платежів, які мали бути сплачені до 2 квітня 2017 року. З наданого позивачем розрахунку (а.с.5-6) вбачається, що за період до квітня 2017 року відповідачам було нараховано 2648,64 грн заборгованості, яку відповідач не сплатив у встановлені строки. Подальше погашення відповідачем заборгованості у квітні 2019 року у сумі 404,91 грн не свідчить про виконання та визнання ним боргу за період з квітня 2017 року, позаяк позивачем не було надано належного і допустимого доказу того, що даний платіж було внесено відповідачем з призначенням такого платежу на погашення заборгованості минулих періодів. Відтак, застосування строку позовної давності, про яке просив апелянт підлягає частковому задоволенню, а саме в межах позовної давності з квітня 2017 року по 31 жовтня 2021 року, та передбачає виключення із загального розміру заборгованості 2648,64 грн (24737,89 грн 22089,25 грн), стягнення якої знаходиться поза межами строку позовної давності. З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, позаяк апелянтом не було враховано законодавчі положення щодо зміни строків позовної давності у зв`язку з введенням загальнодержавного карантину. У зв`язку з частковим задоволенням позову, зміною судового рішення, відповідному зменшенню у порядку ст. 141 ЦПК підлягає і сума судового збору, стягнена з відповідача (позов задоволено на 89,29%). Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 364,68 грн (3 405,00 грн 2026,88 грн*1,5 %). Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія враховує наступне. Відповідачем надані докази надання йому правової допомоги та її оплати, в справі міститься розрахунок витрат на правничу допомогу, перелік виконаних робіт. Розмір заявлених витрат не суперечить вимогам розумності та справедливості. Тож, враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, судова колегія вважає, що з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати з наданням правничої допомоги в розмірі 600 грн, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Керуючись ст. ст. 133, 141, 374, 375,376, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Корольова Дмитра Олександровича задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2022 року по цій справі змінити, зазначити, що стягненню з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період за період з 02 квітня 2017 року по 31.10.2021 року.. в розмірі 22 089,25 грн (двадцять дві тисячі вісімдесят дев`ять гривень 25 копійок). Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судового збору з суми 2 270,00 грн до суми 2 026,88 грн (дві тисячі двадцять шість гривень 88копійок). В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 364,68 грн (триста шістдесят чотири гривні 68 копійок). Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн (шістсот гривень 00 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 4 грудня 2023 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков