Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8731/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В. 21 листопада 2023 р.Справа № 520/8731/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дзундза Юрія Романовича та військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 (далі в/ НОМЕР_2 ) щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078) при нарахуванні та виплаті індексації його грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року, виходячи з фіксованої величини 3 482,06 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що до 07.08.2020 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Стверджував, що за вказаний період служби відповідач не в повному розмірі нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року відповідача було зобов`язано в/ч НОМЕР_1 виплатити йому нараховані суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації. Проте, як стало відомо, відповідач при нарахуванні індексації не застосував січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Відзив на адміністративний позов від в/ч НОМЕР_1 не надходив. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково. Так, судовим рішенням визнана протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Військова частину НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. У задоволені вимог в іншій частині позивачу судом відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, у зв`язку з чим підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Щодо визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, судом враховано, що відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Також судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294. Суд дійшов висновку, що зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294. Судом зазначено, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, покладається на відповідача. Також судом зазначено, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. В зв`язку з чим, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Стосовно позовних вимог позивача про допущення відповідачем протиправних дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року та стягнення відповідної заборгованості з урахуванням індексації, судом зазначено наступне. Кабінет Міністрів України 30.08.2017 року прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Цією постановою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил (додаток 2). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 у постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб": пункт 4 викладено в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." та у пункті 10 цифри і слова "01 січня 2019 року" замінено цифрами і словами "01 березня 2018 року". Таким чином, з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, у тому числі, посадовий оклад за посадою, яку займав позивач. Пункт 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Водночас вказаною нормою врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. З викладеного висновується, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Таким чином у позивача відсутні права на отримання індексації за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року, оскільки відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачені Законом № 1282-XII підстави для індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період були відсутні. Право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців виникло лише у грудні 2018 року. Не погоджуючись із судовим рішенням в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , його представник адвокат Дзундза Ю.Р. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в цій частині та прийняти нове судове рішення про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року виходячи з фіксованої величини 3.482,06 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Аргументи, наведені представником позивача в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 до Порядку № 1078 свідчать про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця). Згідно вимогам Постанови № 1013 і Порядку № 1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення(грошового забезпечення) в випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції. Відтак для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. Розмір грошового забезпечення військовослужбовців на 2016 рік врегульовано наказом МО України № 44 від 27.01.2016 року з наступними змінами. Враховуючи приписи абзацу 9 п. 5 Порядку № 1078 та додатку 5 до Порядку № 1078, для визначення індексації споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 року, здійснювалося обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком і за період з 01.01.2016 року по 0ґ1.03.2018 року позивачу була виплачена індексація. Повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХП, покладаються на військову частину, а тому підстави для зобов`язання військової частини здійснити розрахунок індексації позивачу, з урахуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року - відсутні. Відзиви на апеляційні скарги від позивача і відповідача не надходили, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне. Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 до 07.08.2020 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі № 520/16769/2020, що набрало законної сили 25.05.2021 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнана протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Військову частину НОМЕР_1 зобов`язана виплатити ОСОБА_1 нараховані суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. У задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено. Судом, зокрема, встановлено, що згідно інформаційної довідки про виплату індексації грошового забезпечення № 1099/Ф від 28.10.2020 року сума індексації грошового забезпечення позивачу за грудень 2015 року нарахована в розмірі 1027,99 грн за базовим місяцем січнем 2014 року, а за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року сума індексації грошового забезпечення 3577,68 грн. Також з вищевказаної інформаційної довідки вбачається, що за період з січня 2016 року по листопад 2018 року взагалі не нараховано суми індексації грошового забезпечення позивачу. За повідомленням в\ч НОМЕР_1 від 23.10.2023 року (а.с. 110-114) платіжним дорученням № 223 від 16.02.2027 року перерахування грошових виплат згідно рішень суду за лютий 2022 року (оплачено банком 17.02.2022 року) ОСОБА_1 перераховано 4797,93 грн. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 року у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 року у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 року у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 року у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Колегія суддів зауважує, що у справі № 520/16769/2020 було вирішено питання про право позивача на нарахування й виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді. Колегія суддів вважає, що питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення якого можуть бути заявлені окремим позовом. Водночас моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується. Викладене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 року у справі № 420/18920/21. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII). Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) і Порядком проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12. 2015 року, що діє з 01.01.2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 4 ст. 4 Закону № 1282-XII). Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII). Постановою № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п. 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 380/1513/20). За змістом частини першої ст. 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 206/4411/16-а). З 01.12.2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №1294). Указана постанова була чинною з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року. Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він мав змінитися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, колегія суддів дійшла висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Також, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 року у справі № 380/813/22З, - що у спірному періоді (з 01.06.2016 до 28.08.2017) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісяця та публікуються в пресі, зокрема, газеті «Урядовий кур`єр» у період з 5 по 10 число наступного за звітним місяцем. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Мінстат України ці показники є офіційними (згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України «Про інформацію») і можуть бути використані для проведення перерахунків грошових сум. Відповідно до абз. 1 і 2 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки) індекс споживчих цін (ІСЦ) приймають за 1 або 100 %. Для подальшої індексації ІСЦ обчислюють наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції (пп. 3 і 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, п. 11 Порядку № 1078). Це означає, що місяць підвищення окладу (ставки) є «базовим» і з лютого 2008 року почалося обчислення ІСЦ для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача (поки не буде перевищено поріг індексації у розмірі 103 %). Отже дата з якою у позивача настане право на індексацію зарплати, а також яким буде коефіцієнт поточної індексації, залежить від розміру приросту величини споживчих цін. Сума індексації визначається як результат множення доходу, що підлягає індексації, на величину приросту споживчих цін, поділений на

100. Нарахування індексації здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому Держстатом опубліковано індекс інфляції (абз 10 п. 5 Порядку № 1078). Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 04.09.2017 року, колегія суддів керується положеннями Порядку № 1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) та розраховує її наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) ; квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1.3% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018), лютий 2018 року = 1,034 (101,0 (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) х 100,9 (лютий 2018). Відповідно до Законів України про Державний бюджет у 2016-2018 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб складав: від 25.12.2015 року № 928-VIII на 2016 рік, - з 1 січня 2016 року по 30.04.2016 року 1.378 грн, - з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року 1.450 грн, з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року 1.600 грн; від 21.12.2016 року № 1801-VIII на 2017 рік, - з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року 1.600 грн, з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року 1.684 грн. з 01.12.2017 31.12.2017 року 1.762 грн; від 07.12.2017 року № 2246-VIII: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. Таким чином, з урахуванням формули: коефіцієнт інфляції х прожитковий мінімум : 100, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року повинна складати: у січні 2016 року 2.359,14 грн (171,2 х 1.378 : 100); у лютому 2016 року - 2.359,14 грн (171,2 х 1.378 : 100); у березні 2016 року - 2.359,14 грн (171,2 х 1.378 : 100); у травні 2016 року (171,2 х 1.450 : 100) 2.482,40 грн; у червні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у липні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у серпні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у вересні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у жовтні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у листопаді 2016 року (186,90 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн, у грудні 2016 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177,60 грн, у січні 2017 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177.60 грн, у лютому 2017 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177.60 грн, у березні 2017 року (210,0 х 1.600: 100) 3.360.00 грн, у квітні 2017 року (210,0 х 1600 : 100) 3.360.00 грн, у травні 2017 року (210,0 х 1.684 : 100) 3.536.40 грн, у червні 2017 року (221,50 х 1.684 : 100) -3.730,06 грн, у липні 2017 року (221,50 х 1.684 : 100) 3.730.06 грн, у серпні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн, у вересні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн, у жовтні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн; у листопаді 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн; у грудні 2017 року (241,7 х 1.762 : 100) 4.070,23 грн; у січні 2018 року (241,7 х 1.762 : 100) - 4070,23 грн; у лютому 2018 року (241,7 х 1.762 : 100) - 4070,23 грн. Колегія суддів також зазначає, що спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача (військовослужбовця) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року, обчисленої із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін («базового місяця) відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку № 1078. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п. 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 380/1513/20). Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.03.2023 року Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як «фіксована» сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 п. 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року. Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Шляхом множення вказаних у постанові вище показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) наростаючий індекс споживчих цін станом на 01.01.2018 року визначається у розмірі 353,3%. Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на

100. Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року складає 4.463,15 грн (1762 грн * 253,30% : 100). Означений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22. Як убачається із інформаційної довідки про нараховані види грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 28.10.2020 року № 10.98/ф, виданої позивачу ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року склав: посадовий оклад 970 грн, оклад за військове звання 125 грн, надбавка за вислугу років 383,25 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 739,13 грн, надбавка за шифр 97 грн, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 194 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 4.2987,63 грн, премія 4.656 грн, усього 11.463,01 грн (а.с. 118-119). Розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складає: посадовий оклад 4.090 грн, оклад за військове звання 1.340 грн, надбавка за вислугу років 2.443,50 грн, , надбавка за виконання особливо важливих завдань 787,35 грн, надбавка за шифр 818 грн, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 818 грн, премія 2147,25 грн, усього 12.444,10 грн. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Таким чином, розмір доходу (12.444,10 грн 11.463,01 грн = 981,09 грн) позивача у місяці підвищення його посадового окладу, відповідно до постанови № 704, не перевищує суму індексації (4.463,15 грн), що склалась у місці підвищення доходу, у зв`язку з чим, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4.463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня його звільнення. За наведених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції фактично про відсутність підстав вважати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплати позивачу у період з 21.01.2016 року по 28.02.2018 року індексації його грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення доходу позивача січень 2008 рік, та, яка полягає у невиплаті позивачу відповідачем у період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року індексації-різниці його грошового забезпечення відповідно до положень абзацу 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в розмірі 4.463,15 грн. щомісячно, включаючи день звільнення позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» її належить обов`язково нараховувати й виплачувати (постанови від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17, від 16.04.2020 року у справі № 822/3307/17, від 16.09.2020 року у справі № 815/2590/18 та інші). Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд в рішенні № 9-рп/2013 від 15.10.2013 року дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Таким чином, Верховний Суд та Конституційний Суд зазначали про те, що індексація є частиною грошового забезпечення (заробітної плати), а відтак відсудження повної суми заробітної плати необхідно здійснювати у порядку трудового законодавства. Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що зміни у ст. 233 КЗпП України, які ввели обмеження строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать звільненні, були передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо оптимізації трудових відносин», який був прийнятий 01.07.2022 року, а чинності набрав 19.07.2022 року. Водночас попередня редакція статті 233 КЗпП України не містила часових обмежень на звернення до суду з аналогічних питань (у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком). Таким чином, застосування певних строків давності звернення до суду до особи яка звільнилася перед внесенням змін до КЗпП України порушує принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі та посягає на сутність права на соціальний захист військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів у цьому аспекті. За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, частково задовольняє вимоги апеляційних скарг, скасовує рішення суду та приймає нове про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційних скарг висновки колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дзундза Юрія Романовича та військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 07.08.2020 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. У задоволені вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова