Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2799/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2023 р. Справа № 440/2799/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 12.06.23 по справі № 440/2799/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом також відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.02.2022; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.02.2022. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу призначена пенсія за віком за Списком № 2 відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше. Отже позивач має право на призначення йому (з моменту звернення із заявою) пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону № 1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом № 1058-ІV. Уважає, що вимоги позивача щодо перерахунку та виплати йому пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за три останні роки, що передують року призначення пенсії за віком на загальних умовах, є законними та обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні помилковими. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 31.01.2017 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом № 434 від 09.02.2017 /а.с. 52-56/. Із 01.10.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV, що підтверджується рішенням № 916330144210 від 12.12.2017 /а.с. 23/. 12.02.2019 позивач звернувся до Кременчуцького об`єднаного управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV. На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 пенсійним органом з 01.02.2019 позивачу перераховано пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV, що підтверджується рішенням № 916330144210 від 14.02.2019 /а.с. 76-81/. 17.02.2023 адвокат Хомич І. О. звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з адвокатським запитом в порядку статей 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в інтересах ОСОБА_1 , у якому просив надати інформацію про те, коли ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV, інформацію про те, який середній показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком було застосовано ОСОБА_1 , а також просив перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн /а.с. 92/. На цей адвокатський запит ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 21.02.2023, № 1600-0206-8/12275 повідомило адвоката про те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV з урахуванням норм пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991, № 1788-ХІІ з 31.01.2017. При розрахунку пенсії використано середню заробітну плату по народному господарству за 2016 рік в розмірі 3764,40 грн, як це передбачено статтею 40 Закону у редакції, чинній на дату призначення пенсії ОСОБА_1 . В подальшому по пенсійній справі пенсіонера проводилися перерахунки згідно з частиною 2 статті 42 Закону шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Останній такий перерахунок проведено 01.03.2022, при цьому збільшений показник заробітної плати становить 6186,32 грн. Таким чином ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з дня її призначення. Зазначено, що підстави для розрахунку розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн відсутні /а.с. 93/. 24.02.2023 адвокат Хомич І. О. звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з адвокатським запитом в порядку статей 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в інтересах ОСОБА_1 , у якому просив надати йому інформацію про те, з якої дати ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991, № 1788-ХІІ та про те, з якої дати ОСОБА_1 призначена пенсія за віком по досягненню 60 років /а.с. 94/. На цей адвокатський запит ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 28.02.2023 за № 1600-0206-8/14139 повідомило адвоката про те, що гр. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV з урахуванням норм пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-ХІІ з 31.01.2017. Тобто пенсійний вік гр. ОСОБА_1 було знижено на 5 років, як це передбачено пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та призначено пенсію за віком не з 60 років, а з 55 років. Розмір пенсії розраховано згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV. Таким чином гр. ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з дня її призначення, тобто з 31.01.2017, переведення з пенсії за віком на пенсію за віком чинним законодавством не передбачено, тому при досягненні гр. ОСОБА_1 60 років перерахунок пенсії не проводився /а.с. 95/. Зазначаючи про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.02.2022, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для перерахунку пенсії позивачу з 01.02.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, оскільки із 01.10.2017 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком зі зниженням віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV, яка з 01.02.2019 перерахована на підставі частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2019. Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії з 01.02.2022, тобто з дати, яку зазначає як дату першого звернення за призначенням пенсії за віком. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Разом з цим статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до приписів пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивачу у справі № 127/7522/17 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше, а тому судом не приймалися доводи касаційної скарги, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058. Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. На підставі викладеного Верховний Суд у справі № 127/7522/17 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за 2014-2016 роки. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Зазначена

позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. У справі, що розглядається, позивачу 31.01.2017 призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а після досягнення 60-річного віку, 01.02.2022, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. При розрахунку пенсії з 01.02.2022 пенсійним органом використано середню заробітну плату по народному господарству за 2016 рік в розмірі 3764,40 грн з посиланням на те, що пенсію за віком позивачу призначено згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV з урахуванням норм пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991, № 1788-ХІІ з 31.01.2017. Проте призначена з 01.02.2022 позивачу пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV має призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за 2019-2021 роки з урахуванням вимог абз. 2 пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 240/4170/19. Висновки суду першої інстанції про те, що із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач до управління не звертався є безпідставними, оскільки подані представником позивача адвокатські запити від 17.02.2023 та від 24.02.2023 щодо перерахунку та виплатити ОСОБА_1 пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн відповідачем розглянуті та на них надано відповіді. В свою чергу надані позивачу відповіді листами, хоч і не відповідають формі рішень, які мали бути прийняті відповідачем за наслідками їх розгляду, водночас фактично є відмовою відповідача у призначенні позивачу зазначеного виду пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки. Відтак суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, уважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн (858,88 грн - за подання позовної заяви + 1288,32 грн - за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 по справі № 440/2799/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.02.2022. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.02.2022. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош