Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/9310/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5786/23 Справа № 201/9310/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І. за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій та Акціонерного товариства Універсал Банк на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Універсал Банк, Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій про розірвання договору про надання банківських послуг, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Універсал Банк (далі - АТ Універсал Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій (далі - ТОВ УБКІ) про розірвання договору про надання банківських послуг, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25 квітня 2018 року між ним та АТ Універсал Банк, шляхом заповнення та підписання анкети-заяви укладено договір банківських послуг. На підставі цієї заяви банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . 27 липня 2021 року АТ Універсал Банк, звертався до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом до нього про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. У задоволенні позову було відмовлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року. 08 вересня 2022 року позивач звернувся до АТ Універсал Банк із заявою про закриття банківського рахунку та припинення обслуговування. На своє звернення отримав відмову у наданні інформації, з посиланням на банківську таємницю. Крім того, 08 вересня 2022 року позивач звернувся до ТОВ УБКІ з заявою про вилучення інформації, що складає кредитну історію. Відповідь на цю заяву йому не надана, кредитна історія про наявність заборгованості не вилучена, що шкодить його діловій репутації. Враховуючи вищевикладене, просив суд ухвалити рішення, яким розірвати договір про надання банківських послуг від 25 квітня 2018 року, укладений між ним та АТ Універсал Банк зобов`язати Банк закрити всі рахунки, які були відкриті на підставі цього договору, зокрема, рахунок № НОМЕР_1 ; зобов`язати ТОВ УБКІ вилучити усі відомості за договором про надання банківських послуг від 25 квітня 2018 року, укладеним між ним та АТ «Універсал Банк» шляхом підписання анкети-заяви, зокрема, інформацію щодо існуючої заборгованості позивача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. В апеляційній скарзі ТОВ УБКІ посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, відсутні дані про отримання постанови Банком та про касаційне оскарження рішення. Вказували, що відсутні будь-які дані що інформація, яка є в кредитній історії ОСОБА_1 є такою, що не відповідає дійсності. Звертали увагу, що з урахування вимог Закону України Про організацію формування та обігу кредитної історії та відповідно до обставин справи та наданих доказів позивачем, правові підстави для вилучення інформації з його кредитної історії відсутні. В апеляційній скарзі АТ Універсал Банк посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини по даній справі. Вказували, що підписана Анкета-заява від 25 квітня 2018 року разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ Універсал Банк, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та тарифами, що розміщені на сайті Банку, складає Договір про надання банківських послуг. Зазначали, що підписавши Анкету-заяву від 25 квітня 2018 року позивач отримав примірник Договору в мобільному додатку, підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами Договору, укладання ним Договору та зобов`язання виконувати умови Договору. 06 вересня 2023 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ УБКІ, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказував про те, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта в будь-який час та з врахуванням того, що у нього відсутня заборгованість існують усі підстави для внесення змін до кредитної історії, вилучення з неї інформацію щодо наявності у нього заборгованості перед АТ Універсал Банк, за кредитним договором від 25 квітня 2018 року. Просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, понесені ним в суді апеляційної інстанції та надав відповідний розрахунок. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2018 року між позивачем та в АТ Універсал Банк шляхом заповнення та підписання анкети-заяви укладено договір банківських послуг. На підставі цієї заяви Банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ Універсал Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено позаяк внесена позичальником (позивачем у цій справі) сума коштів Банком розподілена на погашення не лише тіла кредиту, а й відсотків та інших штрафних санкцій, правомірність нарахування яких в судовому порядку не підтверджена. Рішення набрало законної сили 10 травня 2022 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року залишено без змін. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальна заборгованість за тілом кредиту відсутня, а доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, або підстав нарахування відсотків позивачем не надано ні в письмовому, ні в електронному вигляді. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку безумовне. З врахуванням встановлених по справі обставин, зокрема відсутності заборгованості та наявності правових підстав для задоволення позову про розірвання договору та закриття поточного рахунку суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виключення із кредитної історії позивача інформації щодо наявності у нього заборгованості перед АТ Універсал Банк за кредитним договором від 25 квітня 2018 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до частини першої, третьої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку безумовне. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків». Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи встановлено, що 25 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ Універсал Банк, шляхом заповнення та підписання анкети-заяви укладено договір банківських послуг. На підставі цієї заяви Банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . В подальшому АТ Універсал Банк звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у справі № 201/7559/21 у задоволенні позову АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 відмовлено. Під час розгляду справи № 201/7559/21 було встановлено, що Банком, станом на 15 березня 2021 року, рахувалася заборгованість у розмірі 118580,68 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 86584,26 грн. та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 31996,42 грн.. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, яка не оскаржена в касаційному порядку, було зазначено про те, що оцінюючи надану Банком виписку по картковому рахунку відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що сума в розмірі 86584,26 грн в дійсності не відповідає заборгованості саме за тілом кредиту, оскільки включає в себе і саму заборгованість за відсотками, які нараховувалися на суму кредиту та штучно збільшували розмір кредитного ліміту та суму заборгованості. Отже, розмір кредитного ліміту збільшувався за рахунок списання відсотків, нарахування яких здійснювалося на суму фактично наданої відповідачу позики та розміру відсотків за попередній місяць. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України ). Колегією суддів встановлено, що саме у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість яка була нарахована Банком за договором банківських послуг від 25 квітня 2018 року, за яким Банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , останній звернувся до відповідачів із відповідними заявами. 08 вересня 2022 рокупозивач звернувся до АТ Універсал Банкз заявою про закриття банківського рахунку та припинення обслуговування та до ТОВ УБКІ з заявою про вилучення інформації, що складає кредитну історію. На своє звернення від АТ Універсал Банк позивач отримав відповідь що Банк не має правових підстав надати запитувану інформацію, від ТОВ УБКІ позивач відповіді не отримав. Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги АТ Універсал Банк фактично зводяться до незгоди із рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року у справі № 201/7559/21, яким було відмовлено у задоволенні позову АТ Універсал Банк про стягнення заборгованості. Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, заявлених до АТ «Універсал Банк» та доводи їх апеляційної скарги цього не спростовують. Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитна історія це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, що джерелами формування кредитних історій є, зокрема, відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону. Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону. Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії. Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим законом та договором. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину. Таким чином задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору про надання банківських послуг від 25 квітня 2018 року, укладеного між ним та АТ Універсал Банк та зобов`язання АТ Універсал Банк закрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, відкритий на підставі договору про надання банківських послуг від 25 квітня 2018 року, буде достатнім та ефективним для захисту його порушених прав, що є підставою для вилучення з кредитної історії інформації щодо наявності заборгованості за цим договором. Доводи апеляційної скарги ТОВ УБКІ стосовно того, що відсутні докази, що договір був укладений шахрайським способом, а отже і відсутні підстави для вилучення з кредитної історії інформації щодо наявності заборгованості за цим договором, колегією суддів не беруться до уваги з вищенаведених підстав. Доводи апеляційної скарги ТОВ УБКІ про те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року АТ Універсал Банк, відкрито апеляційне провадження, тобто відсутні докази того, що заборгованості немає, не можуть буті прийняті до уваги, оскільки Дніпровським апеляційним судом 07 березня 2023 року прийнято постанову, якою встановлена відсутність заборгованості. Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи. Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України). Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Ліфлянчик С.І., який дії на підставі договору №03/08/23 про надання правової допомоги від 03 серпня 2023 року. 06 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Ліфлянчик С.І. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому поставив питання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 12000 грн. До відзиву було додано копію договору, пунктом 3.1 якого встановлено вартість послуг передбачених п.1.1. (ознайомлення з матеріалами справи, відзив, додаткові послуги) цього договору 12000 грн. Також додано копію рахунку на оплату та копію платіжної інструкції з яких вбачається, що ОСОБА_1 сплатив 12000 грн за правову допомогу адвоката. Оскільки апеляційні скарги відповідачів залишені без задоволення, з врахуванням фактично виконаної адвокатом позивача роботи, за відсутності клопотання іншої сторони стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів вважає за можливе стягнути з АТ Універсал Банк та ТОВ УБКІ на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі по 6000 грн., з кожного. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій та Акціонерного товариства Універсал Банк залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства Універсал Банк (ЄДРПОУ 21133352) та Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій (ЄДРПОУ 33546705) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі по 6000 грн., з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 грудня 2023 року. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта