Постанова 4807 № 334/5062/15-ц

Дата документу 29.11.2023 Справа № 334/5062/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/5062/15-ц Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В. Провадження № 22-ц/807/2158/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В., заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Концерн «Міські теплові мережі», В С Т А Н О В И ЛА: У червні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В.. В обґрунтуванні скарги посилається на те, що у провадженні Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають матеріали виконавчого провадження №65368344 з примусового виконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 24.10.2015 року у справі №334/5062/15-ц на підставі якого був виданий виконавчий лист від 26.11.2015 року у цій же справі про солідарне стягнення з боржників на користь стягувача боргу за послуги у сумі 14 083,60 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн, з кожного. 06.06.2023 року адвокат Тивоненко Д.Р. ознайомився із вказаним виконавчим провадженням. За результатами ознайомлення з цим ВП адвокат прийшов до висновку, що вказаний виконавчий лист такий, що не підлягає виконанню підлягає виконанню. 16.06.2023 року адвокат звернувся до ДВС із заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. 12.05.2023 року на електронну адресу адвоката надійшла відповідь від ДВС, в якій останній відмовив боржнику у задоволенні його заяви. Із вказаним рішенням державного виконавця боржник не згоден з огляду на те, що після отримання виконавчого листа стягував вперше звернувся до ДВС із заявою про відкриття ВП, яке 25.07.2016 року було відкрито. Згідно з відповіддю ДВС, 03.10.2016 року державним виконавцем у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Заявник зазначає, що 19.05.2021 року державний виконавець в порушення вимог діючого законодавства відкрив ВП за виконавчим листом, який був пред`явлений до примусового виконання через 4,5 роки з дня його повернення стягувачу. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2023 року у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії старшого виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В., скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65368344 від 19.05.2021 року, визнати виконавчий лист по справі №334/5062/15-ц, виданий 26.11.2015 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню. Старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султановою-Стаценко О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. Так, судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 24.10.2015 року у справі №334/5062/15-ц був виданий виконавчий лист від 26.11.2015 року у цій же справі про солідарне стягнення з боржників на користь стягувача боргу за послуги у сумі 14 083,60 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн, з кожного, у тому числі з ОСОБА_1 25.07.2016 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Москаленко Л.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження примусового виконання виконавчого листа №334/5062/15-ц від 26.11.2015 (а.с. 192, т.1). 03.10.2016 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Москаленко Л.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 193, т.1). Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з заявою про примусове виконання рішення суду за виконавчим листом №334/5062/15-ц від 26.11.2015, яка датована 02.10.2019. Штамп Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про отримання вхідного документу датований 03.10.2019. 19.05.2021 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання за виконавчого листа №334/5062/15-ц від 26.11.2015. Представник боржника звернувся до державної виконавчої служби із заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі того, що стягувачем було пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. 22.06.2023 начальник відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав представнику боржника відповідь, в якій зазначено, що стягувачем дотримано строку на повторне пред`явлення виконавчого документа з наданням підтвердження копією заяви стягувача від 02.10.2019. 28.06.2023 року представник боржника звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Султанової-Стаценко О.В. Обґрунтовуючи скаргу, представник боржника посилається на те, що стягувачем було пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відмовляючи у задоволенні скарги районний суд обґрунтовано виходив з того, що скарга є безпідставною, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців З виконавчого листа №334/5062/15-ц (в графі відмітки виконавця про виконання рішення) вбачається, що виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання в Дніпровський ВДВС міста Запоріжжя у встановлені строки, та 03.10.2016 року постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Москаленко Л.П., повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Згідно з ч.5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди Таким чином, положеннями ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»визначено про можливість повторного пред`явлення виконавчого листа №334/5062/15-ц до виконання до 03.10.2019 року. Пред`являючи повторно 02.10.2019 р. для примусового виконання виконавчий лист №334/5062/15-ц, Концерн «МТМ» керувався Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Конституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокудо виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18). Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокунабрав чинності 05 жовтня 2016 року. Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокустрок пред`явлення до виконання виконавчого листа № 334/5062/15-ц не сплинув та виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 03.10.2019 року. 02.10.2019 року Концерном «МТМ» було пред`явлено виконавчий документ до виконання шляхом подання відповідної заяви до виконавчої служби про примусове виконання виконавчого листа № 334/5062/15-ц. За схожих обставин у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин у справі, строк пред`явлення виконавчого документу №334/5062/15-ц від 26.11.2015 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 25.07.2016 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачові датована 03.10.2016 року, повторно Концерн «МТМ» подав заяву про примусове виконання рішення суду 02.10.2019 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із поверненням Концерну «МТМ» виконавчого листа 03.10.2016 року, відбулось переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому звернувшись повторно із заявою про його примусове виконання 02.10.2019 року стягувачем не було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа № 334/5062/15-ц до виконання. Відтак, винесена державним виконавцем Дніпровського відділу ДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2021 року №65368344 на підставі виконавчого листа № 334/5062/15-ц є правомірною. Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку,встановленим цим Законом. У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення процесуального питання та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2023 року. Головуючий Судді: