Постанова Вінницький апеляційний суд № 129/2164/23

Справа № 129/2164/23 Провадження № 22-ц/801/2286/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковчежнюк В. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 рокуСправа № 129/2164/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну встановленого розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Ковчежнюка В. М. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну встановленого розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 18 жовтня 2005 року по 24 грудня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу перебуває на утриманні позивачки. Кошти на утримання дочки стягуються із відповідача за рішенням суду. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року у справі № 129/1283/18 було збільшено встановлений розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , та із відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти у розмірі 2 700 грн щомісячно, починаючи з 12 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 липня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягнуто додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 15 % прожиткового мінімуму. За наявною у ОСОБА_1 інформацією відповідач офіційно працевлаштований у ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» та має дохід від 25 000 грн на місяць. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 у 2020 році їй було встановлено третю групу інвалідності, у зв`язку із чим вона позбавлена можливості працювати, оскільки їй протипоказана праця із фізичним навантаженням, заданий темп та ритм роботи, а тому матеріальний стан ОСОБА_1 погіршився, у зв`язку із цим позивач звернувшись в суд із даним позовом, просила збільшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 до 5 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також позивачка зазначила, що на її утриманні перебуває молодша донька ОСОБА_4 , 2014 року народження, якій також встановлено інвалідність третьої групи, а також мати позивачки ОСОБА_5 , якій 72 роки та яка має проблеми зі здоров`ям. Окрім того, позивач вказує, що стан здоров`я неповнолітньої ОСОБА_3 не покращується, вона має ряд захворювань, лікування та профілактика яких потребує постійного догляду, санаторного курортного лікування, медикаментозного стаціонарного лікування, масажі, ортопедичне взуття. Усе це потребує значних матеріальних витрат, тому ОСОБА_1 у заявленому позові просила змінити встановлений рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №129/685/15 розмір додаткових витрат, які стягуються із відповідача, збільшивши їх до 3 000 грн на місяць, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: -змінено розмір стягуваних із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим листом № 129/1283/18, виданим Гайсинським районним судом за рішенням Гайсинського районного суду від 10.10.2018 р.; -стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до її повноліття. -припинено стягнення зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим листом № 129/1283/18, виданим Гайсинським районним судом, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили. -змінено розмір стягуваних зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 додаткових витрат, пов`язаних з хворобою дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим листом № 129/685/15/18, виданим Гайсинським районним судом за рішенням Гайсинського районного суду від 09.07.2015 р.; -стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 додаткові витрати, пов`язані з хворобою дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до її повноліття. -припинено стягнення зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 додаткових витрат, пов`язаних з хворобою дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим листом № 129/685/15/18, виданим Гайсинським районним судом, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили. -вирішено питання розподілу судових витрат. У рішенні суд зазначив, що оскільки стягуваних коштів за виконавчими листами Гайсинського районного суду № 129/1283/18 та 129/685/15 з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вистачає через збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та витрат на лікування дитини, відповідач добровільно достатніх коштів на утримання дитини не надає, має нерегулярний мінливий дохід, за законом зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дочки в сумі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та додаткові витрати пов`язані з хворобою дочки в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили і до її повноліття, - в примусовому порядку; при цьому суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів не суперечить чинному законодавству, інтересам позивачки, відповідача та неповнолітньої дитини. Заперечення відповідача про його мінливий і недостатній дохід суд до уваги не приймає, оскільки його законний обов`язок забезпечувати належний рівень для нормального життя, навчання та лікування дитини превалює над його проблемою заробляти на це кошти та повинен спонукати його до належного виконання батьківських обов`язків по утриманню неповнолітньої дитини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до розгляду на 30 листопада 2023 року в порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що розмір аліментів у 2 700 грн, які він сплачує становить майже повний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, а відтак фактично весь мінімальний гарантований державою розмір аліментів на дитину сплачує відповідач. До того ж позивачкою не доведено обставин, передбачених ст. 182 ЦПК України, які б слугували підставою для збільшення розміру аліментів. Наявність у позивачки ще однієї неповнолітньої дитини та матері похилого віку не є обставинами, що мають істотне значення у цій справі. Дочка позивачки ОСОБА_4 має батька, який повинен її утримувати, а докази утримання позивачкою своєї матері у матеріалах справи відсутні. ОСОБА_1 має двох матеріально забезпечених синів, які зобов`язані утримувати свою непрацездатну матір. Інвалідність ОСОБА_1 встановлено у 2020 року, у той час як не працює вона з 2007 року. Також відповідач зазначив, що розмір додаткових витрат на дочку у 3 000 грн не підтверджений жодними доказами. Як видно із наданих позивачкою документів, частина оздоровчих послуг надаються дочці безкоштовно, доказів призначення певних ліків саме для доньки, чеки про оплату яких надала позивачка, немає. Також надані позивачкою чеки на придбання пального не можуть бути доказом понесення додаткових витрат на дитину, адже дати на них не збігаються із датами перебування дитини на лікуванні. Тому недостатність уже стягуваних аліментів на додаткові витрати на дитину не доведено. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судом Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (10). 24 грудня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а. с. 9). Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року змінено раніше стягнутий розмір аліментів та стягнуто із відповідача на користь позивачки аліменти на ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, у розмірі 2 700 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 21). Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 липня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягнуто додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 15 % прожиткового мінімуму. ОСОБА_1 призначена виплата державної соціальної допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_3 з 05 лютого 2020 року по 22 січня 2025 року у розмірі 2 255,6 грн, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Гайсинським УПСЗН 24 лютого 2016 року. Згідно із висновком МСЕК позивачці протипоказана праця із фізичним навантаженням, заданий темп та ритм роботи (а. с. 13). ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності загальним захворюванням до 01 червня 2024 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №330403 від 02 травня 2023 року (а. с. 15). Як видно із трудового договору від 25 жовтня 2023 року, долученого до апеляційної скарги, ОСОБА_2 прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_7 на посаду підсобного робітника безстроково. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру заробітної плати. Відповідно до довідки про склад сім`ї № 681 від 19 червня 2023 року разом із позивачкою за адресою АДРЕСА_2 , проживають чоловік ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 (а. с. 12). Як видно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а. с. 11). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі. Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька. Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Із викладеного вбачається, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення тими повноліття, незалежно від того проживають вони разом чи окремо. Кожен із батьків несе обов`язок утримання своїх дітей, способи виконання якого може визначатися за домовленістю між ними або за рішенням суду. Положеннями ч. 1 ст. 273 СК України визначено, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що з моменту прийняття попередніх рішень про стягнення з відповідача аліментів істотно збільшилися витрати на утримання та лікування дитини, в зв`язку з захворюванням на ревматоїдний артрит, поліартрит та анемію, позивачка з 2020 року має статус особи з інвалідністю ІІІ групи з протипоказами праці з фізичним навантаженням, крім того в неї на утриманні, крім спільної з відповідачем дочки, є ще молодша донька ОСОБА_4 , 2014 р., яка є дитиною з інвалідністю та матір віком 72 роки з рядом хронічних захворювань, а стягуваних з відповідача аліментів на утримання та лікування спільної дочки їй не вистачає, що порушує права дитини. Працездатний відповідач має нерегулярний дохід, інших аліментних зобов`язань не має і зобов`язаний щомісячно сплачувати позивачці аліменти для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 5 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та додаткові витрати пов`язані з хворобою їх дочки в розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Однак колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком місцевого суду. Апеляційний суд вважає, що перебування у позивачки на утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2014 року народження, не може слугувати підставою для збільшення розміру аліментів, що стягуються із відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , адже ОСОБА_4 має власного батька, який проживає із нею та зобов`язаний брати участь у її утриманні. Крім того позивачкою при поданні позову не було надано жодних доказів на підтвердження того, що її мати перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 у 2020 році дійсно було встановлено інвалідність третьої групи, проте протипоказів до праці без фізичного навантаження консультативний висновок МСЕК не містить, а обидві доньки ОСОБА_1 згідно із наданими нею довідками (а. с. 24, 25) відвідують школу, а відтак позивачка не позбавлена можливості працювати. Зазначеного суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для збільшення розміру стягуваних аліментів до 5 000 грн. Водночас очевидним є те, що із моменту ухвалення попереднього рішення про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі на доньку минуло понад п`ять років, дитина стала дорослішою, змінилися її потреби, зросла вартість продуктів, одягу, взуття тощо, а тому розмір аліментів дійсно підлягає збільшенню. Апеляційний суд зауважує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір. З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_2 є фізично здоровим чоловіком, не має на утриманні інших осіб, офіційно працевлаштований, проте доказів про розмір отримуваних ним доходів суду не надав, колегія суддів, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини, вважає, що розмір аліментів у 4 000 грн буде достатнім для забезпечення життєдіяльності та нормального розвитку неповнолітньої ОСОБА_3 , збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька. Щодо стягнення додаткових витрат на лікування дитини апеляційний суд зазначає таке. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21). У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що: «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого». У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) зроблено висновки, що: «правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті». Виходячи з аналізу статті 185 СК України та встановлених обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що лікування дитини, отримання медичних, консультаційних послуг, є тими особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Як зазначалося, рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 липня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягуються додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 в розмірі 15 % прожиткового мінімуму, що станом на 2023 рік становить 424,95 грн на місяць. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 2-1161/2011 (провадження № 61-15690св18) від 10 травня 2018 року зроблено висновок, що розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Отже, заявляючи вимоги про стягнення уже понесених додаткових витрат на дитину або понесення їх у майбутньому, позивач повинен довести їх необхідність та надати докази, суми витрат, які були або мають бути понесені. Матеріалами справи підтверджено понесення позивачкою витрат, пов`язаних із лікуванням дитини, на проведення аналізів 1 004 грн (а. с. 36); послуги лікаря-психолога 900 грн (а. с. 38); ліки за призначенням лікаря (а. с. 41) 519,49 грн (а. с. 39); ліки за призначенням лікаря (а. с. 85) 1 053,6 грн (а. с. 87); платні послуги під час лікування у КНП «Липовецька обласна лікарня ВЛД ВОР» 812 грн (а. с. 92), що разом становить 4 289,09 грн. Вказані витрати були понесені з червня 2023 року по вересень 2023 року. Решта наданих чеків про оплату, зокрема на ліки та пальне, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги, адже зв`язок між необхідністю таких витрат та лікуванням дитини не доведена. Частина послуг із лікування та реабілітації була надана безкоштовно. Заявляючи позовні вимоги про збільшення розміру додаткових витрат до 3 000 грн на місяць, позивачка не довела належними та допустимими доказами реальність їх понесення у заявленому розмірі, а тому колегія суддів приходить до висновку, що такі позовні вимоги не можуть бути задоволені. Водночас апеляційний суд зауважує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 часткового знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 50 % (4 000 грн х 100) : 8 000 грн), отже зі ОСОБА_2 на її користь слід стягнути 1 750 грн (3 500 грн х 50 %) понесених нею судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції (а. с. 6, 99), а також 536,80 грн (1 073,6 грн х 50 %) судового збору за подання позовної заяви на користь держави. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню на 50%, проте ОСОБА_9 звільнена від сплати судового збору, 805,20 грн (1 610,40 грн х 50%) сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави. З урахуванням того, що зі ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 536,80 грн судового збору на користь держави за подання позивачкою позову, та водночас за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 805,20 грн слід компенсувати за рахунок держави, апеляційний суд вважає за доцільне компенсувати на користь відповідача різницю вказаних сум у розмірі 268,40 грн за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити розмір стягуваних зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за виконавчим листом № 129/1283/18, виданим Гайсинським районним судом Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 4 000 грн (чотири тисячі гривень) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили і до досягнення дочкою повноліття. Припинити стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за виконавчим листом № 129/1283/18, виданим Гайсинським районним судом Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року, починаючи з дня набрання законної сили цією постановою. У решті позовних вимог відмовити. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 750 грн (одну тисячу сімсот п`ятдесят гривень) понесених нею судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Компенсувати ОСОБА_2 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) понесених ним судових витрат в суді апеляційної інстанції за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 РНКОПП НОМЕР_6 , проживає за адресою АДРЕСА_1 . Головуючий В. В. Оніщук Судді С. К. Медвецький С. Г. Копаничук