Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10672/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/10672/20 Головуючий суддя І інстанції Шестак О. І. Провадження № 22-ц/818/872/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших видів кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальований Ю.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2023 року, по справі №638/10672/20, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 14.01.2016 р. у розмірі 35915,18 грн., а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по справі. Позов мотивовано тим, що 14.01.2016 р. між банком та ОСОБА_1 в результаті підписання відповідачем заяви-анкети на отримання банківських послуг шляхом приєднання до відповідних Умов та Правил було укладено договір, на підставі якого відповідач отримав від позивача кредитні кошти з можливістю управління кредитним рахунком, який був відкритий на його ім`я, за допомогою наданої йому для цього позивачем картки, в межах встановленого йому за цим договором ліміту. За умовами цього договору відповідач був зобов`язаний вчасно погашати використані ним кредитні кошти та нараховані за їх користування проценти. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Згідно умов цього договору станом на 19.05.2020 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням процентів за користування кредитом та штрафів становить 35915,18 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2023 року частково задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14.01.2016 року у розмірі 25954,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1513,44 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати вказане рішення та в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказує, що розрахунки заборгованості не оформлені належним чином, що визиває сумнів у правильності та приналежності до економічних розрахунків заборгованості стосовно відповідача. Зазначає, що договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Вважає, що якщо суд виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає або якщо така вимога заявлена лише в вищій інстанції. Вказує, що суд не з`ясував всі фактичні обставини справи на яких гуртується позов, неправильно оцінив докази, які мають значення для справи та не вжив відповідних заходів для встановлення істини ( в матеріалах справи будь яких доказів обґрунтування щодо заборгованості відсутні, в судовому засідання представник позивача участі не брав, суд не перевірив правильності розрахунків суми заборгованості. Позивач не скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову без повідомленням учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що Судом встановлено, що 14.06.2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 26). Факт укладення указаного договору заперечується ОСОБА_1 . Матеріали справи містять копію анкети заяви від 14.06.2016 року, яка містить підпис ОСОБА_1 . Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: картку № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 14.01.2016 року, термін дії 04/18; картку № НОМЕР_2 , дата відкриття 02.05.2018 року, термін дії якої 03/22. Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 24) До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua. (а.с.27-79). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 19.05.2020 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 35915,18 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25954,90 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 9960,28 грн. У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Задовольняючи частково вимоги позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25954,90 грн. Суд правильно послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки позивач не надав до суду належних і допустимих доказів, що сторони при укладенні договору досягли згоди саме про той розмір процентів, пені та штрафів, які зазначені у наданих на підтвердження позову доказів, на яких саме умовах був укладений договір приєднання позивач належним чином не довів. Так, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з наведеною у ст. 207 ЦК України вимог до письмової форми правочину правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути укладено шляхом приєднання однією зі сторін до запропонованих умов, які встановлені іншою стороною у формулярах або інших стандартних формах. При цьому сторона, яка приєднується до них не може запропонувати свої умови договору. Правилом статті 640 ЦК України закріплено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Позивач на підтвердження укладення договору надав до суду також розрахунок заборгованості за договором, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який не підписаний позичальником, та ксерокопію паспорту на ім`я відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. При цьому згадана презумпція відповідно до конституційного принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність, діє лише при доведеності позивачем факту укладення договору на певний умовах. Відповідно до частин першої та другої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, згідно вимог ст.ст. 207, 1055 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту та відповідно до принципу правової визначеності, який реалізований у загальних вимогах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, ст. 203 ЦК України, - не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Той факт, що відповідач фактично користувався грошовими коштами не можна вважати достатнім доказом укладення договору кредиту, оскільки у даному випадку згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України саме на Банк покладено тягар доведення факту та умов укладення договору, на підставі якого був заявлений позов. І лише при доведеності цих обставин у відповідача виникає процесуальний обов`язок їх спростування, що відповідає принципу рівності сторін, ч. 2 ст. 12 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, ч. 6 ст. 81 ЦПК України Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Виходячи зі змісту поняття публічності норми ст.ст. 633, 634 ЦК України можуть застосовуватися лише якщо умови цього договору реально доступні невизначеному колу осіб. Роздруківка із сайту позивача в мережі Інтернет не може виступати належним доказом, оскільки таку публікацію не можна вважати загально доступною, а цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Матеріали справи не містять належних підтверджень, що позичальник при підписанні Анкети-заяви, мав реальний доступ до сайту банку в мережі Інтернет. Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, оскільки пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, - судова колегія відхиляє доводи позивача щодо узгодження сторонами порядку нарахування процентів за користування кредитом та неустойки. За таких обставин колегія суддів погоджується з тим, що Банк не довів укладення договору кредиту згідно Умов та Правил, які зазначені у наданих до суду витягів з умов та правил та у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Тому суд першої інстанції правильно та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин щодо укладення договору кредиту у формі договору приєднання врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Колегія суддів також відхиляє доводи скарги про те, що відповідач не оспорював заявлені у позові умови договору. Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України юридичне значення має лише визнання певних обставин учасниками справи, внаслідок чого вони не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таких заяв, пояснень про визнання відповідачем умов договору позики матеріали справи не містять. Підставою для врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду є аналогічні обставини справи. При цьому визнання відповідача заявленого позову має юридичне значення для доведеності обставин справи та підстав позову лише у контексті звільнення позивача від вищевказаного процесуального обов`язку доведення позову, які викладені у ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Всупереч свого процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих письмових доказів, що відповідач після підписання заяви на отримання кредиту у формі кредитного ліміту на банківську картку та довідки про умови кредитування фактичного отримав зазначену в цих документах банківську картку, а також строк на протязі якого він використовував отримані від банка кошти. Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає вимогам, які висуваються законом стосовно таких документів. Наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок заборгованості є одностороннім аналітичним документом та не відповідає вимогам, які висуваються до таких документів, з точки зору його належності та допустимості. Такий розрахунок не відповідає вимогам до бухгалтерських документів, передбачених у п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 щодо належних відомостей і даних про дату, місце і час складання первинного документа; про посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення банківських операцій та правильність її оформлення; посади, прізвища та підписи осіб, які складали виписку. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. При цьому, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, Банк обґрунтовував з посиланням на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якого Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84,0 % для картки Універсальна голд. Тобто відсотки за ст. 625 ЦК України є договірними та закріплені в Умовах та Правилах, які, як зазначено вище, не можуть вважатись складовою укладеного кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідач заперечує проти факту вкладання договору, однак зустрічних вимог заявлено не було, експертиза в установлені законом строки також не заявлялася (відповідач клопотав про призначення експертизи у суді першої з пропуском строків такого клопотання). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "Приватбанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 14.06.2016 року за тілом кредиту в розмірі 25954,90 грн., які він фактично отримав. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом були додержані норми матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави дляперерозподілу судових витрат. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному по рядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 01 грудня 2023 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.