Постанова Волинський апеляційний суд № 165/493/20

Справа № 165/493/20 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/1115/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Нововлинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 в лютому 2020 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивований тим, що він є власником транспортного засобу марки «БМВ х5», номерний знак НОМЕР_1 . 12 жовтня 2019 року о 16 год 00 хв відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Phaeton», номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вул. Маяковського та вул. Небесної Сотні в м. Нововолинську Волинської обл., не виконала вимоги дорожнього знаку 2. 2 «Проїзд без зупинки заборонено», внаслідок чого не надала переваги в русі транспортному засобу марки «БМВ х5», який рухався на перехрещуваній дорозі, та допустила зіткнення з даним транспортним засобом, внаслідок чого транспортні засобі зазнали механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушила п. 16.11 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Нововолинського міського суду 05 грудня 2019 року, згідно якої її визнано винною в правопорушенні передбаченому ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до страхового акту № UA2019101200029/L01/01 від 22 січня 2020 року, вартість його автомобіля на момент страхового випадку становить 582741,60 грн та йому, як потерпілому, відповідно до договору страхування від 09 жовтня 2019 року № АМ9306446, укладеного відповідачем з ПАТ страхова компанія «ПЗУ України», було нараховано страхове відшкодування у сумі 91 465,99 грн. і отримане ним на підставі платіжного доручення ПАТ СК «ПЗУ України» № 39715 від 27 січня 2020 року. Згідно розрахунку страхового відшкодування до страхового акту та ремонтної калькуляції наданої ПАТ СК «ПЗУ України» № 2205570 від 12 жовтня 2019 року, йому, як власнику транспортного засобу марки «БМВ х5», номерний знак НОМЕР_1 , розраховано суму коштів необхідну для відновлення пошкодженого автомобіля у сумі 244 681,31 грн. Автомобіль ним не відремонтований, згідно Дефектного акту на його автомобіль марки «БМВ х5», складеного на сервісній станції ремонту «Бош Сервіс Формула» у м. Нововолинську, вартість ремонту становить 247 008,65 грн. Цивільно-правову відповідальність відповідача було застраховано в ПАТ СК «ПЗУ України», де об`єктом страхування витупає автомобіль марки «Volkswagen Phaeton», номерний знак НОМЕР_2 , а ліміт відповідальності встановлено в межах 130 000 грн за шкоду, завдану майну потерпілої особи, тому вважає, що має право на відшкодування шкоди, завданої майну у розмірі 91 465,99 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з вирахуванням 2600 грн суми франшизи) за рахунок коштів страхової компанії, а решту суми у розмірі 150615,32 грн та 2600 грн за франшизу - за рахунок коштів відповідача. Просив стягнути з відповідача в його користь 153 215,32 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та понесені ним витрати по сплаті судового збору і правової допомоги у сумі 4000 грн. Рішенням Нововолинського міського Волинської області від 25 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не враховано, що розрахунок вартості відновлювального ремонту було здійснено не на підставі Дефектного акту, а на підставі звіту експерта, який було зроблено на замовлення страховою компанією. Дефектний акт було надано на підтвердження того, що в автомобілі дійсно наявні механічні пошкодження, дані механічні пошкодження та обсяг робіт відповідають ремонтній калькуляції № 220570 від 12 жовтня 2019 року. Не надано належної оцінки страховому акту № UA2019101200029/L01/01 від 22 січня 2020 року, де було враховано, що відповідач такий акт не оспорював, під сумнів не ставив, що свідчить про визнання розміру відновлювального ремонту. Суд першої інстанції не виконав свого обов`язку вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, чим порушив норми процесуального права, принцип змагальності та рівності сторін. Просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року у цій справі та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153 215,32 грн та здійснити розподіл судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вона є необґрунтованою, безпідставною, а вимоги, викладені в ній, не відповідають нормам чинного законодавства. Судом було враховано усі обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували оплату вартості ремонту автомобіля марки «БМВ х5», н. з. НОМЕР_1 , зокрема квитанції, платіжні доручення, фіскальні чеки тощо. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача. Відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували вартість відновлювального ремонту автомобіля, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП в судовому засіданні заявлялись як стороною позивача, так і стороною відповідача, однак жодна із сторін на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи оплати за її проведення не здійснила, інших доказів не надано. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив наявні у справі докази, не врахував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосував норми матеріального права. Судом встановлено, що 12 жовтня 2019 року о 16 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Phaeton», номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вул. Маяковського та вул. Небесної Сотні в м. Нововолинську Волинської обл., не виконала вимоги дорожнього знаку 2. 2 «Проїзд без зупинки заборонено» - не надала переваги в русі транспортному засобу марки «БМВ х5», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався на перехрещуваній дорозі, та допустила зіткнення з даним транспортним засобом, внаслідок чого транспортні засобі зазнали механічні пошкодження, чим порушила п. 16. 11 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Із страхового акту № UA2019101200029/L01/01 від 22 січня 2020 року встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «СК «ПЗУ України», договір страхування (поліс) № АМ 9306446 від 09 жовтня 2019 року, термін дії договору: з 10 жовтня 2019 року по 09 жовтня 2020 року, об`єкт страхування: транспортний засіб марки «Volkswagen Phaeton», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхова сума: 390000 грн, ліміт відповідальності на момент події: 130 000 грн, франшиза: 2600 грн, дата настання страхового випадку: 12 жовтня 2019 року, письмове повідомлення про страховий випадок: 15 жовтня 2019 року, загальний розмір страхового відшкодування по даній події на підставі розрахунку становить: 91 465,99 грн. Із розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA2019101200029/L01/01 встановлено, що вартість транспортного засобу на момент страхового випадку становить 582 741,60 грн, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 244 681,31 грн. Із Дефектного акту №1 на автомобіль марки «БМВ х5» номерний знак НОМЕР_1 , складеного на сервісній станції ремонту «Бош Сервіс Формула» у м. Нововолинську, вартість ремонту становить 247 008,65 грн. ПАТ «СК «ПЗУ України» нараховано та виплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 91 465,99 грн. Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт пошкодження автомобіля позивача з вини відповідача. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19. Згідно розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA2019101200029/L01/01 від 22 січня 2020 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 244 681,31 грн, розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні) у межа ліміту страхової відповідальності (за виключенням франшизи на суму 2600 грн) 91 465,99 грн. Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача ОСОБА_5 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, а саме 153 215,32 грн (244 681,31 грн 91 465,99 грн). Така сума включає в себе також суму франшизи 2600 грн, що визначена договором страхування АМ № 9306446 від 09 жовтня 2019 року та врахована при визначенні суми страхового відшкодування згідно зі страховим актом і розрахунком від 22 січня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Позивач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції разом із позовною заявою Дефектний акт № 1 на автомобіль марки «БМВ х5», н. з. НОМЕР_1 , обґрунтовуючи ним реальність завданих його майну механічних пошкоджень. Суд першої інстанції не урахував, що хоч такий доказ і був поданий позивачем, останній у доводах своєї позовної заяви та під час здійснення ним розрахунків матеріального збитку, який просив стягнути з відповідача, враховує вартість відновлювального ремонту, визначену в розрахунку страхового відшкодування до страхового акту від 22 січня 2020 року, а саме 244 681,31 грн. Відповідач не заперечила такий розрахунок . Факт відсутності у матеріалах справи квитанцій, платіжних доручень, фіскальних чеків щодо оплати позивачем вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля не впливає на передбачену законом можливість відновити його порушене право шляхом стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Такий спосіб відновлення порушеного права може бути застосований потерпілою особою власником пошкодженого транспортного засобу не лише щодо відшкодування вже понесених ним витрат, але і витрат, які він буде вимушений понести задля повного відновлення майна. За ч. 2 ст. 1116 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведеної норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір; наведене положення закону судами під час розгляду справи не враховано. Факт завдання шкоди відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 підтверджується преюдиційним доказом постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2019 року у справі № 165/3149/19. Розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП з вини відповідача ОСОБА_2 , підтверджується розрахунком страхового відшкодування, страховим актом, ремонтною калькуляцією, платіжним дорученням про виплату позивачу страхового відшкодування. Натомість, відповідач ОСОБА_2 не надала суду будь-яких доказів на спростування сум, визначених у розрахунку страхового відшкодування, у тому числі вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту. Навіть за умови невиконання призначених судом першої інстанції судових автотоварознавчих експертиз за клопотаннями позивача та відповідача у зв`язку із їх неоплатою, суд зобов`язаний ураховувати наявні в матеріалах справи докази та надати їм відповідну правову оцінку. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача в користь позивача 153 215,32 грн шкоди. Колегія суддів за результатами перегляду справи здійснює новий розподіл судових витрат у порядку, визначеному п. п «б» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Сплачений позивачем судовий збір подання позовної заяви у розмірі 1532,20 грн та судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги у розмірі 2298,23 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до ст. ст. 134, 137 ЦПК України позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надав акт приймання юридичних послуг від 19 лютого 2020 року, який містить, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції. До позову також приєднано копію ордеру на надання правової допомоги серії ВЛ № 000043538 від 21 січня 2020 року, виданий адвокатом Кравчуком О. А. У позовній заяві додатково зазначено, що позивачем будуть понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із участю його представника в судових засіданнях, що орієнтовно буде становити 3000 грн. У порядку, визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до суду першої інстанції від відповідача не надходили докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Одночасно із цим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Враховуючи, що позивач не надав доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції, підстав для стягнення заявлених таких витрат колегія суддів не встановлено. Одночасно із цим, колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, так як відсутня така вимога позивача. У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені відповідачем, з позивача на її користь не стягуються. Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Керуючись статями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2023 року у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 153 215 (сто п`ятдесят три тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 32 к. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3830 (три тисячі вісімсот тридцять) гривень 43 к. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Судді