Постанова 4855 № 620/3981/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3981/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування пунктів наказів,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 04.04.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі 821 667,29 грн.; - визнати протиправними та скасувати пункти 2, 10.2, 10.3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 №12 від 11.01.2023 щодо притягнення його до відповідальності та оголошення суворої догани. Позов мотивовано тим, що матеріали службового розслідування не містять належних і допустимих доказів того, що саме з вини позивача державі було завдано збитки. Крім того, акт службового розслідування та довідки-розрахунки свідчать про порушення відповідачем порядку обчислення розміру шкоди, нанесеної державі передчасним виходом майна з ладу. Зокрема, довідки-розрахунки не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1998 №759 та не містять інформації про початкову вартість майна бронетанкової техніки, її вартість з урахуванням коефіцієнту зносу та інше. При цьому, інвентаризаційні описи, складені в 2022 році, не доводять фактичну наявність майна станом на 2022 та 2023 рік, оскільки інвентаризаційна комісія підписувала акти зі слів начальника складу, в якої пояснення не відбирались та яка до відповідальності не притягувалась. Додатково позивач наголошував, що частина майна, яке згідно із довідками-розрахунками визначено як «нестача», знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_1. Частина навчального майна служби ракетно-артилерійського озброєння безоплатно передана до навчальних закладів, управління державних органів ще в 2008-2009 роках. Щодо вказаного в довідках речового майна (одяг, зброя, боєприпаси, індивідуальні засоби захисту), то на виконання телеграми ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.05.2022 №695 ним забезпечено особовий склад рядового і сержантського складу у кількості 80 осіб, яких знято з продовольчого забезпечення та видано продовольчі атестати. Радіостанція Р-159 зав №484637 станом на 24.01.2023 знаходиться під матеріальною відповідальністю головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано пункт 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Визнано протиправним та скасувано пункт 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.01.2023 №12 «Про результати поставки військовозобов`язаних протягом 10.01.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_6». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (призначений наказом від 27.03.2022 №57). Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.01.2023 №38 позивача призначено на посаду начальника командного пункту- заступника начальника штабу з бойового управління штабу в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , у зв`язку із чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2023 №34 позивача з 30.01.2023 наказано виключити зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та вважати таким, що справи і посаду 26.01.2023 здав (т. 1 а.с. 57). Разом з тим, під час передачі справ та посади комісією виявлена нестача матеріально-технічних засобів, що рахуються за ІНФОРМАЦІЯ_1, зафіксована у відповідних актах від 26.01.2023 №205 та від 26.01.2023 №206. Від підписання вказаних актів та дачі пояснень позивач відмовився, про що складено акти відмови (т. 2 а.с. 34-52). За даним фактом 26.01.2023 головою комісії з передачі посади та 27.01.2023 начальником сектору соціальних виплат на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 подано рапорти (т. 1 а.с. 192, 193). Також 26.01.2023 ОСОБА_1 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 подано рапорт, у якому повідомлено, що він відмовився підписувати акти прийому-передачі посади у зв`язку з невідповідністю нестачі, вказаної в актах, дійсності. Враховуючи наведене, за даним фактом позивач просив призначити службове розслідування (т. 1 а.с. 194). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.01.2023 №78 призначено службове розслідування (т. 1 а.с. 197). За наслідками службового розслідування складено акт від 30.01.2023 (т. 2 а.с. 54-72), у якому зазначено, що загальний розмір нестачі військового майна (з урахуванням коефіцієнту кратності) становить 821 667,29 грн. При цьому, розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, які сприяли виникненню нестачі військового майна у ІНФОРМАЦІЯ_1, стало, у тому числі невиконання начальником центру підполковником ОСОБА_1 своїх обов`язків по зберіганню та обліку військового майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні посадової особи, порушення ним вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України. Вид відповідальності полковника ОСОБА_1 - повна (пункт 3.2 акту). Ступінь вини позивача - прямий (порушення установленого порядку обліку, зберігання, використання військового та іншого майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні посадової особи). Враховуючи наведене, особою, яка проводила службове розслідування, запропоновано, зокрема притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності за нестачу військового майна, внаслідок чого була завдана шкода державі, в частині відшкодування нестачі військового майна ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 821 667,29 грн. (з урахуванням коефіцієнту кратності). Викладені в акті службового розслідування висновки реалізовані наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2023 №84, пунктом 2 якого ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 821 667,92 грн. Пунктами 10.2, 10.3 вказаного наказу: занесено до книги стягнень та нарахувань ІНФОРМАЦІЯ_5 суму стягнень з підполковника ОСОБА_1 в розмірі 821667,29 грн.; наказано щомісячно стягувати з грошового забезпечення позивача кошти в розмірі 20% розміру грошового забезпечення до повного відшкодування заданих збитків державі (т. 1 а.с. 261-266). Щодо обставин винесення позивачу суворої догани, судом встановлено таке. Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 26.12.2022 винесено мобілізаційне розпорядження №502/2/1/3/3427дск, яким ІНФОРМАЦІЯ_5 визначено завдання з поставки військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом 10.01.2023. За результатом виконання вказаного розпорядження встановлено, що жоден районний (ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконав планові показники. ІНФОРМАЦІЯ_1 виконав планове завдання з призову та поставки військовозобов`язаних на 10% (план - 10 військовозобов`язаних - подано 2 військовозобов`язаних, прийнято навчальним центром - 1 військовозобов`язаний). У зв`язку з наведеним, пунктом 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.01.2023 №12 за неналежне виконання службових обов`язків, порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України позивачу оголошено сувору догану відповідно до пункту «в» статті 68 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (т. 1 а.с. 66). Вважаючи вищевказані пункти наказів протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи щодо наказу відповідача від 30.01.2023 №84, яким позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності, колегія суддів зазначає таке. Так, загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту). Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. В той же час, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано. Частиною першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірни рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Положеннями статті 6 Закону № 160-ІХ, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. У силу вимог статті 7 Закону № 160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. У статті 8 Закону № 160-ІХ, зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Тож, з наведеного слідує, що для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків. З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування, під час якого було встановлено, що внаслідок невиконання позивачем своїх обов`язків по зберіганню та обліку військового майна, яке перебувало на його відповідальному зберіганні згідно інвентаризаційних описів необоротних активів (т.1 а.с. 88-137), порушення ним вимог Статуту, виявлено нестачу військового майна суму 695 853,56 грн. (без урахування коефіцієнту кратності), з коефіцієнтом кратності (10) - 821 667,29 грн. Вартість завданої державі внаслідок нестачі (псування, знищення, втрати) майна шкоди встановлена відповідно до довідок-розрахунків, з урахуванням відомостей про визначення залишкової вартості майна (т.1 а.с. 143-148, 158-178). Однак, у спірному наказі, виданому відповідачем, жодним чином не зазначено, які саме дії позивача привели до виникнення нестачі військового майна. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Суд звертає увагу, що оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення. Відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності. При цьому, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що позивач обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та був відповідальним за зберігання матеріальних засобів, що надійшли до територіального центру, не може бути належним та допустимим доказом притягнення до повної матеріальної відповідальності. Крім того, за підсумками інвентаризації військової техніки та майна, навчальної зброї та матеріально-технічних засобів служби ракетно-артилерійського озброєння, проведеної комісією в період з 01.12.2022 по 14.12.2022, недостач і надлишків військового майна виявлено не було. Розбіжності з книгою обліку наявності та руху матеріальних засобів по ІНФОРМАЦІЯ_1 не було. Всі облікові дані відповідали обліковим даним ІНФОРМАЦІЯ_5, на підтвердження чого надано копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2022 №В-224, копію акту із протоколами інвентаризаційної комісії (т.2 а.с. 80-182). Разом з тим, станом на 26.01.2023, під час прийому-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 було виявлено нестачу матеріально-технічних засобів, закріплених за територіальним центром (т.2а.с. 34-52). Відповідно до відібраних у ході службового розслідування пояснень членів інвентаризаційної комісії, визначених наказом від 07.11.2022 №В-197 (т.2 а.с. 80-83), наявність майна особисто голови підкомісій ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), як і голова самої комісії ( ОСОБА_7 ), не перевіряли, умови його зберігання не з`ясовували. Підсумковий акт підписаний за наданими документами та зі слів начальника складу ОСОБА_8 про наявність перевіряємого майна (т.1 а.с. 149-150, т.2 64-65). Однак, дані про відібрання в ході службового розслідування пояснень у начальника складу ОСОБА_9 щодо виявленої нестачі майна територіального центру відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача про підтвердження фактичної наявності майна територіального центру, зазначеного в інвентаризаційних описах, станом на 2022 та 2023 рік. Крім того, щодо частини майна, вказаного у довідках-розрахунках, позивач наголошував про неправомірність віднесення його до нестачі, оскільки зазначене не відповідає фактичним обставинам. Так, майно, відображене у довідці від 27.01.2023 №8 (командирський ящик КЯ-56 (17 шт), навчальний комплект Ф-1 (1 шт), граната Ф-1 навчально-тренувальна (26 шт), гаранта РДГ-5 навчально-тренувальна (29 шт), 7,62 мм гвинт. учбовий набій б/об (1140 шт), 7,62 мм зразка 1943 р. учбовий набій (1725 шт) (т.1 а.с. 158), було безоплатно передано до навчальних закладів ще у 2008-2009 роках. Щодо майна, відображеного у довідках-розрахунках від 27.01.2023 №3, №9, №10 (т.1 а.с. 161, 163, 164), позивач зазначив, що особовий рядовий та сержантський склад у кількості 80 осіб був ним забезпечений на виконання телеграми ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.05.2022 №695. Майно, вказане у довідках-розрахунках від 27.01.2023 №2, №11, №5, №6, знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_1 і комісія його фактичну наявність не перевіряла. Радіостанція Р-159 зав №484637 (1 шт) станом на 24.01.2023 знаходилась під матеріальною відповідальністю головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10., на підтвердження чого надано рапорт (т.1 а.с. 22). Докази перевірки наявності вказаної рації у зазначеного військовослужбовця під час службового розслідування надані не були. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок ІНФОРМАЦІЯ_5 про заподіяння саме позивачем державі шкоди, у зв`язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. За наведених обставин, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 30.01.2023 №84, яким ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 821 667,29 грн. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.01.2023 №12, колегія суддів зазначає наступне. Так, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ) Відповідно до статті 16 Статуту ВСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. За змістом статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83 - 95 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Статтею 83 цього Статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Стаття 51 Дисциплінарного статуту визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби), одним з яких є сувора догана. Відповідно до пункту «а» ст. 59 Дисциплінарного статуту командир полку (корабля 1 рангу), бригади має право робити зауваження, оголошувати догану та сувору догану. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. З вищевикладеного вбачається, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, проте суд наголошує, що будь-яке порушення військової та/або виконавчої дисципліни повинно бути доведеним, обґрунтованим, повинно бути враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Відповідно до змісту спірного наказу від 11.01.2023 №12 (т. 1 а.с. 66) пунктом 3 позивачу оголошено сувору догану у зв`язку із неналежним виконанням службових обов`язків, порушенням вимог статей 11, 16 Статуту, з метою безумовного виконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів. Разом з тим, викладеним у наказі підтверджується виконання ОСОБА_1 планового завдання з призову та поставки військовозобов`язаних, згідно мобілізаційного розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 26.12.2022 №502/2/1/3/3427дск, на 10% (план - 10 військовозобов`язаних, подано - 2, прийнято навчальним центром - 1). У свою чергу, іншими районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки взагалі не було подано до навчального центру жодного військовозобов`язаного (окрім ІНФОРМАЦІЯ_7, який подав 4 військовозобов`язаних, при цьому жодного не було прийнято навчальним центром), однак їх начальники були притягнуті до менш суворих видів дисциплінарної відповідальності: «догана» та «нагадати про обов`язки військової служби відповідно до статті 45 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту» (т.1 а.с. 58-59). Колегія суддів наголошує, що заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою. З огляду на вищевикладене, судом не встановлено в яких діях позивача вбачаються ознаки порушення виконавської дисципліни. Посилання у наказі від 11.01.2023 №12 на порушення позивачем вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є загальними та неконкретизованими, адже з їх викладу неможливо встановити, які саме службові обов`язки не виконав позивач. За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу від 11.01.2023 №12 мають бути задоволені. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що позов позивача підлягає задоволенню повністю. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма