Ухвала ККС ВС № 225/7530/21

УХВАЛА 27 листопада 2023 року м. Київ справа № 225/7530/21 провадження № 51 - 7086 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, якою залишено без змін вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2023 року щодо нього, встановив: Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2023 року неповнолітнього ОСОБА_4 засуджено за пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років; - за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; - за ч. 3 ст. 357 КК (з урахуванням вимог ст. 101 КК) у виді арешту на строк 45 діб. На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. Також цим вироком засуджено ОСОБА_5 , щодо якого рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядалося. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року вказаний вирок залишено без змін. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить перевірити судові рішення в касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної статті. Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, особа, яка подає касаційну скаргу, посилаючись на незаконність судових рішень повинна вказати на конкретні порушення закону, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для зміни чи скасування судових рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить змінити вирокДніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Водночас, як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, Дніпровським апеляційним судом було постановлено не вирок а ухвалу, у зв`язку з чим засуджений допустив суперечності. Разом із тим, згідно приписам ст. 414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неспіврозмірність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке мало би бути призначене засудженому, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися судом до уваги при призначенні покарання. Разом із цим, посилаючись на приписи п. 3 ч. 1 ст. 438, як підставу для зміни судового рішення, засуджений не наводить обґрунтування щодо відмінності принципового характеру у розмірі призначеного покарання, з огляду на положення ст. 414 КПК. Окрім того, засуджений посилаючись на ст. 395 КПК просить змінити рішення суду апеляційної інстанції, при цьому повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги закріплені в ст. 436 КПК, чим також викликає суперечності. Також, усупереч положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції. Засуджений ОСОБА_4 порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду, якою залишено без змін вирок місцевого суду в частині призначеного йому покарання, і при цьому не порушує питання про відповідну зміну рішення суду першої інстанції. Наявність цих недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. З огляду на приписи ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків. Водночас, враховуючи невідповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання такої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За правилами п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другоюстатті 13 цього Закону (в тому числі захист і складення документів процесуального характеру). Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5)). Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу. Тому для одержання такої допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без руху і надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснити останньому, що у разі неусунення недоліків в установлений строк касаційну скаргу йому буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3