Постанова ККС ВС № 748/1832/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м. Київ справа № 748/1832/22 провадження № 51-3902км23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270340003459, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Королівка Київської області, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Згідно з вироком суду 13 липня 2022 року в денний час доби ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклого конфлікту (щодо можливого викрадення грошових коштів ОСОБА_8 у ОСОБА_9 ), знаходячись в під`їзді будинку АДРЕСА_2 , з метою заподіяння смерті, умисно завдав ОСОБА_8 не менше шести травмуючих дій кулаками і ногами в ділянку голови та тулубу. В подальшому, ОСОБА_10 із застосуванням сили витягнув потерпілого з під`їзду на вилицю та, коли останній перебував в положенні лежачи і не чинив жодного супротиву, завдав йому не менше семи травмуючих дій кулаками та ногами в ділянки голови і тулубу. ОСОБА_7 , не припиняв завдання ударів потерпілому до того часу, поки на місце події не прибула ОСОБА_11 та не зупинила його протиправні дії, відштовхнувши ОСОБА_7 та ставши між ним і потерпілим. Після цього, 14 липня 2022 рокув період часу з 00:40 до 01:10 ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , з метою заподіяння смерті ОСОБА_8 , умисно завдав останньому не менше сорока травмуючих дій кулаками і ногами в ділянки голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. В тому числі ОСОБА_7 , умисно завдав потерпілому не менше трьох ударів ногами в життєво важливий орган - голову, коли той перебував без свідомості в положенні лежачи та не чинив жодного опору. Вчинивши всі дії для доведення злочину до кінця, ОСОБА_7 залишив потерпілого на місці події та зник в невідомому напрямку. Загалом 13 та 14 липня 2022 року ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 не менше п`ятдесяти трьох травмуючих дій кулаками і ногам (не менше двадцяти п`яти в ділянку голови, не менше десяти в ділянку тулуба, не менше чотирнадцяти в ділянку верхніх кінцівок, не менше чотирьох в ділянку нижніх кінцівок). Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно множинні тілесні ушкодження у виді політравми, які у комплексі мають ознаки тяжких тілесних, від яких останній помер на місці події (смерть настала в результаті набряку головного мозку, який виник внаслідок черепно-мозкової травми). Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, а вирок суду - без зміни. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення перекваліфікувавши дії засудженого з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК. При цьому, захисник не оспорює факт заподіяння саме засудженим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, внаслідок чого настала його смерть, проте вважає, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 у нього не було, оскільки він не бажав таких наслідків і був впевнений, що потерпілий залишиться живим. Таким чином, захисник вважає рішення судів незаконними, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_13 і враховуючи дані про його особу призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни. Позиції учасників судового провадження Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги. Мотиви Суду Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги. Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення. На думку колегії суддів, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі. З касаційної скарги захисника вбачається, що основним її доводом є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство), оскільки останній не мав умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 . Проте зазначені доводи сторони захисту Суд вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке. Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання. За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. Разом з цим, умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. З системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь. Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви. Як убачається з вироку суду, ОСОБА_7 , не заперечуючи факту причетності до заподіяння смерті потерпілому, не погодився з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 115 КК та зазначив, що смерті ОСОБА_8 він не бажав. Разом з цим, висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 , зроблено, урахувавши, зокрема показання: свідка ОСОБА_9 , котра у суді підтвердила, що 13 липня 2022 року засуджений у її присутності витягнув з квартири потерпілого у під`їзд та почав бити руками і ногами по обличчю, голові. Потім продовжив бити на вулиці. Також, знаходячись у потерпілого вдома, ОСОБА_7 почав бити ОСОБА_8 , коли той сидів на ліжку, бив дуже довго, не менше 30 хвилин. Згодом потеплілий лежав на підлозі, не рухався взагалі та хрипів. ОСОБА_7 сказав, що повідбивав йому всі органи. Вона чула, як засуджений говорив потерпілому, що вб`є його. На прохання ОСОБА_7 , вона знімала на його мобільний телефон, як він б`є ОСОБА_8 ; свідка ОСОБА_14 , котра повідомила, що наступного дня після побиття потерпілого, ОСОБА_7 , щоб похизуватися перед нею, показав на своєму мобільному телефоні відео, як він б`є ОСОБА_8 ; свідка ОСОБА_11 , котра підтвердила, що коли їй повідомили, що ОСОБА_8 б`ють біля під`їзду, вона підійшла до будинку і побачила, як потерпілий лежить скручений на землі, побитий, у крові, а засуджений його б`є. В її присутності ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8 ногою в обличчя чотири рази; свідка ОСОБА_15 , котра пояснила, що почувши шум у під`їзді, вийшла з квартири та побачила, як засуджений б`є потерпілого. Згодом, вона спостерігала, як ОСОБА_7 витягнув ОСОБА_8 з під`їзду на вулицю, де продовжив бити; свідка ОСОБА_16 , котрий підтвердив, що 13 липня 2022 року чув у під`їзді звуки ударів і крик ОСОБА_8 , а коли останній повернувся у квартиру, то був у крові, у нього було розбите обличчя, пояснив, що його побив ОСОБА_7 . Потім, після 12 години ночі, він почув, що до ОСОБА_8 прийшли ОСОБА_7 з дівчиною, а через деякий час почався конфлікт між потерпілим і засудженим. В подальшому, почув звуки ударів та крик ОСОБА_8 . Коли зайшов у зал, то побачив, що потерпілий у крові, у нього були розбиті губи, ніс, набряк під очима та синці. Згодом ОСОБА_7 підійшов до потерпілого та продовжив сильно бити кулаками по голові, обличчю. Він говорив ОСОБА_8 , що той «сепар» і буде його вбивати. Потім ОСОБА_7 сказав дівчині знімати на мобільний телефон. Від чергового удару потерпілий упав на підлогу, був вже без свідомості, захарчав, з роту пішла кров. Після цього ОСОБА_7 вдарив ногою потерпілого три рази по потилиці. До свідомості потерпілий так і не приходив. Свідок зрозумів, що є загроза життю потерпілого і сказав, що потрібно викликати швидку, але ОСОБА_7 сказав, що не потрібно, потерпілий молодий, здоровий, до ранку отямиться. Судом було досліджено протокол огляду відеозапису від 21 липня 2022 року, відпоідно до якого було оглянуто диск з відеозаписами, які були виявлені в ході огляду мобільного телефону ОСОБА_7 . Під час перегляду встановлено, що на відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_7 завдає потерпілому численні удари руками і ногами, при цьому промовляє фрази «я так люблю убивать», «сейчас начну убивать». Після деяких ударів потерпілий втрачає свідомість та чутно, що хрипить, а ОСОБА_7 штовхає його ногою та говорить «та все с ним хорошо», «черт, вставай», «потому что сейчас начну убивать». Після цього, ще раз б`є ногою по голові. Також судом було досліджено інші письмові докази, зокрема: протоколи проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_16 , (особи розповіли та показали на місці події, як ОСОБА_7 завдавав ударів потерпілому); протоколи огляду місця події (оглянуто квартиру, де виявлено тіло потерпілого; оглянуто труп, вилучено речі, здійснено змиви з рук тощо); протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ( ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 , як особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_8 ); протокол огляду речей (оглянуто мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_7 під час його особистого обшуку при затриманні. Виявлено відеофайли, на яких зафіксовано побиття потерпілого); висновки експертиз (щодо встановлення груп крові потерпілого та засудженого, а також щодо можливості походження крові, виявленої на речах та предметах, вказаним особам), а також інші докази. З дослідженого судом висновку експерта № 1043 вбачається, що у трупа ОСОБА_8 виявлено комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми, який утворився від дії тупого (-их), твердого (-их) предмета (-ів), за механізмом удару та тертя, незадовго до моменту настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Вказаний комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми утворився не менше ніж від п`ятдесяти трьох травмуючи дій (не менше ніж від 25 - в область голови, не менше ніж від 10 - в область тулуба, не менше ніж від 14 - в область верхніх кінцівок, не менше ніж від 4 - в область нижніх кінцівок). Експерт ОСОБА_17 , котрий проводив експертизу трупа потерпілого, у суді пояснив, що які тілесні ушкодження були нанесені ОСОБА_8 13, а які 14 липня 2022 року, розмежувати неможливо. Під коротким проміжком часу між отриманням ушкоджень та смертю, він мав на увазі 2-4 години, але не виключає і 9 годин. Прогресування набряку головного мозку, що призвело до смерті потерпілого розпочалося з моменту завдання черепно-мозкової травми. Втрата потерпілим свідомості - це той стан, який свідчить про загрозу для його життя. Висновками судово-психіатричного експерта № 233 та № 234 встановлено, що у ОСОБА_7 не виявлено ознак психічного захворювання. На період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, ОСОБА_7 за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертного дослідження не виявлено ознак психічного захворювання, він здатний правильно сприймати обставини, що мають значення справи та давати правильні свідчення. На теперішній час у ОСОБА_7 не виявлено психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин з синдромом залежності. Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив саме інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння. При цьому суд першої інстанції зазначив, що про наявність у діях засудженого ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого свідчить механізм, характер, спосіб завдання, кількість та локалізація тілесних ушкоджень, переважна більшість яких заподіяна у життєво важливий орган - голову, що безумовно вказує на спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілого. Про це також свідчать такі фрази засудженого - «сейчас начну убивать», а також той факт, що ОСОБА_7 не припинив свої протиправні дії, коли після заподіяння потерпілому численних ударів, останній втратив свідомість та впав на підлогу, а навпаки підійшов до лежачого потерпілого та, розуміючи те, що він ще живий і не може здійснювати опір, з достатньою силою завдав удари в голову, тобто бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті від вчиненого ним діяння. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому злочині доведена поза розумним сумнівом. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованих підстав для перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК Суд не вбачає, тому доводи касаційної скарги захисника вважає неспроможними. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційних скаргах сторони захисту доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника (зокрема, щодо відсутності умислу у засудженого на позбавлення життя потерпілого), і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився висновком місцевого суду, що умисел засудженого був направлений саме на позбавлення життя потерпілого. При цьому зазначив, що ОСОБА_7 завдавав потерпілому численні удари руками та ногами на протязі тривалого часу, і навіть після втрати ним свідомості, засуджений завдавав удари ногами ОСОБА_8 у голову, що підтверджується, як показаннями свідків, так і відеозаписом, яким зафіксовано безпристрасний перебіг досліджуваних подій. Крім цього, висновками експертиз встановлено, що ОСОБА_7 завдав потерпілому велику кількість ударів в життєво важливий орган - голову (не менше 25) і причиною смерті останнього став набряк головного мозку, який виник внаслідок черепно-мозкової травми. Також, експерт вважає, що за умов надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_8 - прогноз, щодо життя міг бути більш благоприємним. В судовому засіданні експерт повідомив, що прогресування набряку мозку, що призвело до смерті потерпілого, розпочалося з моменту завдання черепно-мозкової травми, а втрата ОСОБА_8 свідомості свідчить про загрозу для його життя. Таким чином, тривалість часу, протягом якого засуджений завдавав удари потерпілому, їх кількість, локалізація, те, що він не припинив завдавати удари навіть після того, як ОСОБА_8 впав на підлогу і втратив свідомість, та навпаки продовжував їх завдавати, зокрема в голову, а також те, що він відмовив свідку ОСОБА_16 у виклику швидкої допомоги для потерпілого, вказує на те, що ОСОБА_7 бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті від вчиненого ним діяння. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що ці обставини спростовують твердження сторони захисту про те, що після вчинення злочину ОСОБА_7 жалкував про скоєне, а також не намагався зникнути, що на їх думку, свідчить, що вбивство потерпілого не охоплювалось умислом засудженого. Крім того, свідок ОСОБА_16 після завдання тілесних ушкоджень потерпілому, висловлювався щодо необхідності виклику швидкої допомоги, оскільки була наявна загроза життю ОСОБА_8 , на що ОСОБА_7 категорично відмовив. При цьому, свідок ОСОБА_16 та свідок ОСОБА_9 у суді заперечили факт надання засудженим медичної чи іншої допомоги потерпілому. Також суд звернув увагу на професійне зайняття засудженим бійцівським видом спорту, що свідчить про обізнаність ОСОБА_7 з можливими наслідками його цілеспрямованих дій у вигляді завдання численних ударів в життєво важливий орган потерпілого - голову, у тому числі, при перебуванні останнього в безсвідомому стані. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується, а ухвала цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК . Що стосується доводів касаційної скарги захисника про необхідність призначення засудженому більш м`якого покарання, то на думку Суду вони не заслуговують на увагу, виходячи з нижченаведеного. Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Як убачається з вироку, приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має задовільний стан здоров`я, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, має молодий вік. Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставиною, що його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Врахувавши всі вищезазначені обставини у сукупності, а також відношення засудженого до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а саме висловлення жалю з цього приводу, суд призначив ОСОБА_7 покарання у розмірі наближеному до мінімального, що передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК, у виді позбавлення волі на строк 8 років, й навів у вироку переконливі підстави такого рішення. Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд ретельно перевірив доводи сторони захисту щодо суворості призначеного покарання, та навівши докладні мотиви, визнав їх необґрунтованими. Таким чином, покарання засудженому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог закону, воно відповідає вимогам ст. 65 КК та за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненому злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3