Постанова Черкаський апеляційний суд № 708/527/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м. Черкаси Справа № 708/527/23 Провадження № 22-ц/821/1681/23 категорія: 305010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря - Мунтян К. С., учасники справи: позивач - Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області», розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова Олександра Миколайовича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області», про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, у складі: головуючого судді Попельнюха А. О., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Позовні вимоги мотивовано тим, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 у справі № 712/556/21, ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 05.05.2020 о 03 год. 10 хв. перебувала у стані алкогольного сп`яніння в м. Черкаси по вул. Привокзальній, тобто у громадському місці, і висловлювалась нецензурною лайкою. На місце події прибули одягнуті у формений одяг поліцейські. Усвідомлюючи, що потерпілий поліцейський ОСОБА_2 , який висунув вимогу припинити висловлювання нецензурною лайкою, виконує свої службові обов`язки, обвинувачена умисно нанесла йому один удар лівим кулаком, у якому був мобільний телефон, в праву частину голови, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 травму голови зі струсом головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. За таких обставин ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області», на його лікування витрачено 5935,95 грн. Відповідно своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала державі майнової шкоди на загальну суму 5935,95 грн. На обґрунтування підстав подання вказаного позову в інтересах держави прокурор зазначив, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Зазначає, що дана позовна заява подана як захід прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, оскільки понесені лікувальним закладом витрати на лікування потерпілого у кримінальному провадженні відшкодовані не були, що негативно вплинуло на фінансовий стан органу та спричинило збитки державі. Фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» є бюджетною, неприбутковою установою, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та оперативно підпорядковується Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України. У свою чергу видатки на утримання вказаної установи здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших не заборонених законодавством України надходжень. Ненадходження коштів до відповідного бюджету призводить до порушень діяльності лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави. Крім того, предметом позовних вимог є відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, що свідчить про порушення економічних інтересів ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» та ускладнює належну реалізацію нею функцій держави щодо державної політики в галузі охорони здоров`я, оскільки кошти, виділені з бюджету на вказані цілі, залишаються не відшкодовані в судовому порядку, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» потребує втручання органів прокуратури шляхом подання позовної заяви. Оскільки Міністерство внутрішніх справ України не звернулося самостійно до суду із позовом про відшкодування понесених витрат закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, а відтак у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність призводить до ненадходження коштів до державного бюджету. Крім того, листом від 01.05.2023 Міністерство внутрішніх справ України поінформувало, що вони не планують звертатися до суду, що у свою чергу також свідчить про бездіяльність органу державної влади та є виключною підставою для представництва інтересів прокурором. Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь органу державної влади, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я, Міністерства внутрішніх справ України, кошти в сумі 5935,95 грн, які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь органу державної влади, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я - Міністерства внутрішніх справ України, кошти в сумі 5935,95 грн, які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2684,00 грн. Рішення мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні умисного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України доведена та підтверджена вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2020. Характер тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 та причинно-наслідковий зв`язок між подіями, які мали місце 05.05.2020, та отриманими ним ушкодженнями встановлений. Вартість витрат на лікування ОСОБА_2 у ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» доведена належними та допустимим доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення, що загальна вартість витрат на лікування потерпілого протягом періоду часу з 05.05.2020 по 15.05.2020 становить 5935,95 грн, які відповідачем не були відшкодовані та питання про їх стягнення під час розгляду кримінального провадження не було предметом судового розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Семенов О. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, суд керувався недоведеними обставинами, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор може бути і є належним представником Міністерства внутрішніх справ, проте саме міністерство є неналежним позивачем. МВС дійсно передбачено, як орган, в правління якого знаходиться ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області», однак межі такого управління у позові не визначено. Як МВС, так і ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» фінансуються з державного бюджету. Однак, органи наділені повноваженнями контролювати використання коштів державного бюджету - Державна казначейська служба чи Міністерство фінансів до справи не залучені, відомості про їх можливе звернення до суду - не надані. Зазначає, що із заяви самого лікувального закладу вбачається, що лікування потерпілого проводилось на комерційній основі. Доказів проведення лікування за бюджетний кошт не надано та не доведено взагалі. Вказує, що ні відповідач, ні її представник не заперечували факту заподіяння шкоди. Заперечувався її розмір та правомірність звернення прокурора в якості представника МВС. Щодо розміру відшкодування також зазначає, що заявлений для розрахунку строк лікування, та самі проведені процедури не пов`язані із винними діями відповідачки. Жодних дій по проведенню нової експертизи, в рамках реалізації свого обов`язку доказування представник позивача не зробив та не надав інших доказів. Розмір витрат визначався судом на підставі відомостей третьої особи. Крім того, на думку скаржника, потерпілому було проведено дослідження, які не відносяться до протиправних дій відповідача. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно, самостійно, замість експерта, зробив медичний висновок про те, що внаслідок удару по голові потерпілий був вимушений робити аналізи на гельмінти, гепатити, лікувати жовчний міхур, щитовидну залозу, нирки і селезінку. І в зв`язку з таким лікуванням вимушений був лікуватись не до 3 днів, а 10 днів, що не відповідає дійсним обставинам справи. 04 жовтня 2023 року від Черкаської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили суд визнати апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним та обґрунтованим. Вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства, установленої судової практики та спростовуються викладеними в позовній заяві доданими та поданими доказами. Доводи щодо не відповідності довідки про витрати на лікування ОСОБА_2 вимогам офіційного документа є надуманими. Ватро звернути увагу, що вказана довідка є додатком до супровідного листа Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» від 11.04.2023 за № 33/44/1-768, а лікувальний заклад самостійно визначає форму і зміст довідки про витрати на лікування. Щодо призначеного лікування та досліджень зазначає, що лікуючий лікар пацієнта здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу. Вважає, аби відповідач не вчинила дій, внаслідок яких потерпілий отримав травми, ОСОБА_2 взагалі не потребував би ні обстеження, ні лікування та міг би добросовісно виконувати свої обов`язки поліцейського, що передбачені ЗУ «Про Національну поліцію». Фактичні обставини справи Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 ОСОБА_1 визнана винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та звільненням від покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік. Вирок набрав законної сили, відповідно в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України він є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (т. 1 а.с. 12-13). Вказаним вироком встановлено, що 05.05.2020 о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у громадському місці, і висловлювалася нецензурною лайкою. На місце події прибули одягнуті у формений одяг поліцейські. Усвідомлюючи, що потерпілий поліцейський ОСОБА_2 , який висунув вимогу припинити висловлювання нецензурною лайкою, виконує свої службові обов`язки, обвинувачена умисно нанесла йому один удар лівим кулаком, у якому був мобільний телефон, в праву частину голови, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 травму голови зі струсом головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/676, потерпілому ОСОБА_2 від дії тупих предметів завдано травму голови зі струсом головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т. 1 а.с. 14-15). Згідно з довідкою ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» в наслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» 10 ліжко-днів з 05.05.2020 по 15.05.2020, за рахунок коштів Державного бюджету України по КПКВК 1001050 «Реалізація державної політики у сфері внутрішніх справ, забезпечення діяльності органів, установ та закладів Міністерства внутрішніх справ України» (т. 1 а.с. 20). Довідкою ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» підтверджено період лікування потерпілого ОСОБА_2 , а саме з 05.05.2020 по 15.15.2020, та детальний перелік проведеного лікування та вартості харчування за 10 ліжко-днів стаціонарного лікування ОСОБА_2 в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», на що загалом було витрачено 5935,95 грн (т.1 а.с. 18-19). Згідно із запитом від 12.04.2023 Черкаська окружна прокуратура повідомила Міністерство внутрішніх справ України про намір ініціювати питання про відшкодування коштів на лікування потерпілої особи у кримінальному провадженні та просила повідомити, чи буде МВС вживати заходи щодо стягнення із ОСОБА_1 коштів в сумі 5935,95 грн. (т. 1 а.с. 21-22). У відповідь МВС листом від 01.05.2023 повідомило про відсутність заперечень щодо захисту Черкаською окружною прокуратурою інтересів держави у даній справі та звернення із відповідним позовом до суду (т. 1 а.с. 23). Відповідно до листа від 02.05.2023 № 54-166-2428вих23, Черкаська окружна прокуратура повідомила Міністерство внутрішніх справ України про те, що Черкаською окружною прокуратурою в порядку цивільного судочинства буде скеровано до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст. 13 і ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення відповідає вищевказаним вимогам. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. За приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з п. 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 27 зазначеної постанови). Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері (ч. 3 ст. 18 ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров`я»). Як встановлено судом, Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, що регламентовано Положенням про Міністерство внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 28.10.2015 №

878. МВС з метою організації своєї діяльності здійснює функцію головного розпорядника бюджетних коштів, забезпечує її ефективне і цільове використання (пп. 5 п. 5 Положення № 878). Підпунктом 52 п. 4 Положення № 878 МВС відповідно до покладених на нього завдань розробляє, організовує і здійснює комплекс профілактичних, лікувальних, оздоровчих та реабілітаційних заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров`я осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС; здійснює управління закладами охорони здоров`я, що належать до сфери управління МВС. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2020 № 209 затверджено Положення про Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» (далі положення ТМО) (т. 1 а.с. 39-48). Пунктом 1 Положення визначено, що ТМО є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС. Згідно з п. 2 Положення ТМО є бюджетною, неприбутковою установою, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та оперативно підпорядкована Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС (т. 1 а.с. 39 зворот). Пунктом 8 Положення ТМО передбачено, що ТМО є юридичною особою публічного права, має реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку зі своїм повним найменуванням та Державним Гербом України, бланки та штампи зі своїм найменуванням, самостійний баланс та здійснює діловодство відповідно до законодавства і нормативно-правових актів МВС, забезпечує дотримання режиму секретності у своїй діяльності (т. 1 а.с. 40). Отже, Міністерство внутрішніх справ України є суб`єктом владних повноважень, якому серед іншого делеговані владні повноваження щодо здійснення комплексу заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров`я осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС, здійснення управління закладами охорони здоров`я, що належать до сфери управління МВС, в одному з яких проходив лікування потерпілий ОСОБА_2 в період з 05.05.2020 по 15.05.2020 за рахунок коштів Державного бюджету України по КПКВК 1001050 «Реалізація державної політики у сфері внутрішніх справ, забезпечення діяльності органів, установ та закладів Міністерства внутрішніх справ України» (т. 1 а.с. 20). Окружною прокуратурою встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України, на яке покладені функції та повноваження, не вжито заходів з метою стягнення коштів за лікування потерпілого. Таким чином, підставою для представництва інтересів держави в особі Міністерство внутрішніх справ України, шляхом подання позову, є недоотримання коштів для фінансування закладу охорони здоров`я, при тому, що Міністерством внутрішніх справ України, як уповноваженим органом, досі не вжито заходів, в тому числі позовного характеру щодо стягнення коштів, які були затрачені на лікування від кримінального правопорушення. Згідно відповіді від 01.05.2023 МВС повідомило прокуратуру, що у них відсутні заперечення щодо захисту Черкаською окружною прокуратурою інтересів держави у даній справі та звернення із відповідним позовом до суду (т. 1 а.с. 23). Згодом, листом від 02.05.2023 Черкаська окружна прокуратура повідомила МВС про скерування до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України. Заперечень щодо цього суб`єктом владних повноважень надано не було. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України з даним позовом до суду з метою захисту інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки Міністерство внутрішніх справ України належним чином не здійснює свої повноваження щодо стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області». Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, ініціювавши судовий процес, не обґрунтував належним чином свого процесуального права на відповідний позов та неправильно визначив орган держави, в інтересах якого закладено позов є такими, що спростовується вищенаведеним. Щодо самого відшкодування витрат на лікування, то апеляційний суд дійшов наступного висновку. За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами 1 та 3 ст. 1179 ЦК України визначено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину (ст. 1206 ЦК України). За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями. Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. Пунктом 3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок) встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Згідно вказаного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що факт нанесення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень відповідачем по справі ОСОБА_1 та їх характер є встановленими вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2021 і не підлягають доказуванню. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» 10 ліжко-днів з 05.05.2020 по 15.05.2020, що підтверджено наданою суду довідкою ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області». Довідкою ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» підтверджено період лікування потерпілого ОСОБА_2 , а саме з 05.05.2020 по 15.15.2020, та надано детальний перелік, проведеного головним бухгалтером та економістом, лікування та вартості харчування за 10 ліжко-днів стаціонарного лікування ОСОБА_2 в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», на що загалом було витрачено 5935,95 грн (т.1 а.с. 18-19). Відповідачем ОСОБА_1 та її представником не надано доказів на підтвердження того, що нею відшкодовано в добровільному порядку витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 5935,95 грн та/або в іншій сумі, яку б вона вважала правильною, тому доводи сторони скаржника про неналежність довідки лікувального закладу, як доказу понесених витрат, є безпідставними. Розрахунок витрат на лікування потерпілого був визначений відповідно до встановленого законом порядку та наведений у відповідному розрахунку бухгалтерії лікувального закладу. Крім того, заперечуючи щодо необхідності назначеного лікування за характером тілесних ушкоджень, які зазнав потерпілий, відповідач, в свою чергу, не надав доказів на спростування необхідності наданого лікування саме у зв`язку із отриманими ОСОБА_2 травмами в результаті вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Доказів на спростування розміру таких витрат відповідачем також не надано. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова Олександра Миколайовича - залишити без задоволення. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко