Постанова 4811 № 461/7184/21

Справа № 461/7184/21 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф. Провадження № 22-ц/811/384/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Cалата Я.І. З участю представника позивача- ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зав`ялова М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №461/7184/21за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2021 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,- про звільнення самовільно зайнятого приміщення в с т а н о в и в : 31 серпня 2021 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення позначеного в інвентаризаційній справі під індексом 13-а-І загальною площею 37,2 кв м за адресою АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог покликалося на те, що відповідачами самовільно зайнято спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , яке належить територіальній громаді міста Львова. Діями відповідачів порушуються вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджають ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об`єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада в особі уповноваженого нею виконавчого органу Управління комунальної власності, позбавлена передбаченого ст.ст.13, 41, 141 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном. Оскільки, незаконне володіння відповідачами об`єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об`єктом, вирішувати питання про подальше користування ним, тому просить суд позов задоволити. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просило зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення під індексом 13а-1 загальною площею 37,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 та вирішити питання стягнення судових витрат. Заочним рішенням Галицького районного суду міста Львова від 01 грудня 2021 року позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення під індексом 13а-1 загальною площею 37,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 . Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2 .. В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції. Вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи здійснювався без належного повідомлення сторін. Звертає увагу, що Галицька районна адміністрація вже зверталася до суду з аналогічним позовом до тих самих сторін про виселення із спірного приміщення, за результатами розгляду якого Галицький районний суду міста Львова по справі №461/1974/11 своїм рішення від 03 грудня 2015 року відмовив у задоволенні позову. Згадане рішення за результатами розгляду апеляційної та касаційної скарги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради будо залишене без змін. Зазначає, що Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради брало участь в розгляді справи №461/1974/11 і тоді воно з ним погодилося. Просить скасувати заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відмовити. 19 червня 2023 року представником Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР Заяць Б.Р. надіслано суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник позивача зазначає, що судовим рішенням першої інстанції встановлено, що спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова, однак таке використовується самовільно відповідачами по справі, що встановлено на підставі акту обстеження від 14.04.2021 року за № 221-нп/21 та не заперечується відповідачами. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що 25.09.2023 року у Галицькому районному суді м.Львова відкрито провадження у цивільній справі № 461/7982/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ЛМР про визнання права власності на нежитлове приміщення під літ.13-І загальною площею 36,8 кв.м по АДРЕСА_1 . Колегією суддів відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та роз`яснено представнику, що у випадку вирішення спору на користь відповідачів, такі будуть визнані власниками приміщення та зможуть ним повноцінно продовжувати користуватися. Відповідачі по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. ОСОБА_2 не з`явилася в судове засідання, однак забезпечила явку свого представника-адвоката Зав`ялова М.В. Згідно ч.2ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За положеннями ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Зав`ялова М.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова та зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м.Львова №222 від 14.04.1987 року, реєстраційний номер 8703509. У зазначеному житловому будинку знаходиться нежитлове приміщення 1-го поверху під індексом 13-а-1 загальною площею 37,2 кв.м, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради. Нежитлове приміщення 1-го поверху під індексом 13-а-1 загальною площею 37, 2 кв.м було предметом договорів оренди № 6244 від 25.03.1994 року, № 7592 від 11.10.1999 року та № Г-2423-4 від 16.12.2004 року укладених з ОСОБА_5 . Відповідачі по справі у 2017 році зверталися у Галицький районний суд м.Львова до Львівської міської ради, Галицької РА ЛМР, з участю третьої особи Управління комунальної власності про визнання права власності на дане приміщення за набувальною давністю. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 26.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено. Судовим рішенням було встановлено, що спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова, а також встановлено факт самовільного користування спірним нежитловим приміщенням під індексом 13а-1 загальною площею 37,2 кв.м. відповідачами по справі. Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 14.04.2021 року працівниками Управління комунальної власності спільно з представником ЛКП «Княже місто» було проведено обстеження нежитлового приміщення під індексом 13а-І загальною площею 37,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 в ході якого було встановлено, що доступ до даного приміщення відсутній. Представником ЛКП «Княже місто» була надана інформація про використання даного приміщення мешканцями квартири АДРЕСА_2 вказаного будинку АДРЕСА_1 , якими є відповідчі по справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прописав, що оскільки у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі самовільно користуються об`єктом комунальної власності, а саме: нежитловим приміщенням під індексом 13а-І загальною площею 37,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 відтак порушують право органу місцевого самоврядування в повній мірі розпоряджатися вказаним об`єктом та вирішувати питання про подальше його користування. З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується. За приписами ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановленому законом. За змістом ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За змістом положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету ЛМР від 02.12.2016 № 1125, одним з основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м.Львова. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині пропуску строку звернення до суду із зазначеним позовом. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц негаторний позов-це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Враховуючи те, що позов про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення є негаторним, спрямований на захист прав власника, тому строк позовної давності не поширюються до того часу, поки зазначене приміщення не перейде у користування власника. Судом першої інстанції належно встановлені фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України», рішення від 10 лютого 2010 року). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк