Постанова Одеський апеляційний суд № 493/1685/21

Номер провадження: 22-ц/813/2958/23 Справа № 493/1685/21 Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 22 грудня 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.02.2020 року відповідач отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим Банк звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 12826,64 грн. та судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.02.2020 року у розмірі 8461,00 грн.. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1497,38 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. З розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами, тому погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Скаржник послався на ч.1 ст. 641 та ч.1 ст. 642 ЦК України, відповідно до яких пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною та безумовною. Доказом наявності факту виконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» є положення ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів. Скаржник також зазначив, що навіть якщо враховувати думку суду першої інстанції (хоча банк з нею не згоден) щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку. Посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, так як у зазначеній справі розглядався випадок, коли Тарифи банку не було підписано боржником. Проте, у справі, яка розглянута судом першої інстанції наявні не лише Тарифи з сайту банку, а й паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка. Паспорт продукту підписаний боржником. Скаржник зазначив, що у спірних правовідносинах необхідно застосовувати постанову ВС від 02.12.2020 по справі № 284/157/20. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 30 листопада 2023 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судове рішення оскаржується лише в частині не задоволених позовних вимог, а тому підлягає перегляду лише в цій частині. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 28.02.2020 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13.11.2021 року становить 12826,64 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8461,00 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 4365,64грн. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з виконанням умов кредитного договору, вирішуючи які, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного. Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст.1055ЦК України). Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як визначено ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.. 638 ЦК України). Звертаючись до суду із позовом, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» надало копію Анкети - Заяви від 28.02.2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з тарифів по картці «Зелена», витяг з Умов та правил кредитна картка «Зелена» та розрахунок заборгованості. Анкета-Заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. На підтвердження вказаних відомостей, позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Судом першої інстанції правильно встановлено, що наданий позивачем витяг з тарифів по картці «Зелена», не містять підпису відповідача. Крім того, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не надало суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Зелена" та Умови, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брала вона на себе зобов`язання зі сплати саме того, що зазначено в Умовах, розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. А тому вказані витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Зелена" та Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 28.02.2020 року. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість по тілу кредиту, який отримала відповідач від АТ «АКЦЕНТ-БАНК» станом на 13.11.2021 року становить 8461,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч. ч. 3, 4, ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, порядку користування кредитними коштами, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по нарахованих відсотках дійсно задоволенню не підлягають. Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника тільки тіла кредиту в розмірі 8461,00 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відмова у стягненні процентів суперечить положенням ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України, які передбачають сплату процентів за користування грошовими коштами, безпідставні, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення процентів, які, як вважає позивач, встановлені договором. Водночас вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося. До таких же висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, де відмовляючи ПриватБанку у позові про стягнення процентів зазначила, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що сторони у потрібній формі досягли згоди щодо змісту договору про надання банківських послуг, який включає анкет-заяву позичальника, "Умови та правила надання банківських послуг", "Тарифи банку", в тому числі досягли згоди щодо розміру процентів, як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Посилання банку на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та правилами надання банківських послуг є безпідставними, оскільки зазначені Умови не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з цими Умовами ознайомився, погодився і мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано. Саме така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі N 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі N6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі N 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, залишаючи без змін судові рішення щодо відмови у задоволенні вимог банку про стягнення боргу, Об`єднана палата відступила від цілого ряду висновків Верховного Суду, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. При цьому Об`єднана палата в постанові зазначила, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту і його підписання споживачем свідчить виключно про виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку по наданню споживачу передбаченої законом інформації та не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, бо в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. З огляду на те, що надання паспорта споживчого кредиту і його підписання споживачем є виконанням позивачем переддоговірного обов`язку по наданню споживачу передбаченої законом інформації та не є укладенням договору про споживчий кредит, доводи позивача в цій частині є безпідставними. Апеляційний суд не приймає до уваги надану позивачем до апеляційної скарги копію банківської виписки, оскільки це є новим доказом, а скаржником не надано доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені в апеляційних скаргах інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк