Ухвала ККС ВС № 285/5473/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2023 року м. Київ справа № 285/5473/23 провадження № 51-7007ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суть питання Як слідує зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 вересня 2023 року частково задоволено скаргу ОСОБА_5 та зобов`язано уповноважену особу Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень. Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_4 оскаржила його до апеляційного суду. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2023 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до положень ст. 309 КПК України вказане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в апеляційному суді. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_4 вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яку вона вважає незаконною. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Відповідно до ч. 1 ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. За змістом статей 310, 424 КПК України, сама по собі ухвала слідчого судді місцевого суду касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, отже, доводи касаційної скарги щодо незаконності вказаного судового рішення Верховний Суд не розглядає. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК України ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вищезазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК України визначає, в яких випадках і які саме рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосуються права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Відповідно до норм ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не визначені в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України) оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Як слідує з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_5 та зобов`язано уповноважену особу Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК України. Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд усупереч Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 неправильно застосував положення 309 КПК України, чим обмежив право на доступ до суду та оскарження судового рішення, то вони є безпідставними з огляду на таке. Конституційний Суд України своїм Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, на яке посилається ОСОБА_4 у своїй скарзі, визнав неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК України в частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення. Мотивуючи своє Рішення Конституційний Суд України перш за все виходив з необхідності судового захисту прав і свободи людини і громадянина (ч. 1 і ч. 2 ст. 55 Конституції України). Конституційний Суд України також зазначив, що має бути забезпечений судовий контроль принаймні двома судовими інстанціями за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення (п. 5 Рішення). Таким чином, зазначене Рішення стосується забезпечення права особи на судовий захист від конкретного виду бездіяльності слідчого чи прокурора, а саме невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і випливає з конституційний гарантій захисту прав людини. Міркування, на яких ґрунтується Рішення Конституційного Суду України, жодним чином не можуть бути застосовані до оскарження рішення, яким суд зобов`язав прокурора чи слідчого здійснити таку дію. У разі, коли суд зобов`язує прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР, права особи, яка оскаржувала їх бездіяльність, на судовий захист реалізуються у першій інстанції, й тому їх захист не вимагає існування другої інстанції, як у випадку відмови суду зобов`язати прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР. Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 522/17750/20). Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 вересня 2023 року, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_5 та зобов`язано уповноважену особу Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень, не може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції. Таким чином, суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Оскільки із касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2023 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3