Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2244/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2244/23 пров. № А/857/13114/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (суддя Панікар І.В., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/2244/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та просив суд: скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.03.2023 № 926140135605 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно ЗУ Про державну службу з урахуванням довідок про складові заробітної плати за №15, та за № 16, виданих 06.03.2023 Тлумацькою міською радою Івано-Франківської області; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 27.03.2023, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та статті 37 Закону 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати за №15, та за № 16, виданих 06.03.2023 Тлумацькою міською радою Івано-Франківської області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на підставі ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 27.03.2023 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з урахуванням довідок про складові заробітної плати за №15, та за № 16, виданих 06.03.2023 Тлумацькою міською радою Івано-Франківської області. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.03.2023 № 926140135605 відмовлено у переведенні пенсії з тих підстав, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії з урахуванням поданих довідок про заробітну плату прирівняної посади працюючого державного службовця, з якої ОСОБА_1 виходив на пенсію, оскільки чинним законодавством перерахунок пенсії не переглядається. Апелянт вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на вимогах Закону, адже правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до ЗУ Про державну службу, подальшого переходу на пенсію за віком згідно ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і повернення до пенсії за віком відповідно до ЗУ Про державну службу розцінюються відповідно до положень чинного законодавства як переведення на інший вид пенсії. Відповідачі- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзивах на апеляційну скаргу не погоджуються з доводами апелянтів, рішення суду першої інстанції вважають законним та просять залишити його без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиви, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 20.08.2010 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 15.12.1993, а з 01.03.2018 позивач переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В подальшому 27.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з урахуванням довідок про складові заробітної плати за №15, та за № 16, виданих 06.03.2023 Тлумацькою міською радою Івано-Франківської області. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.03.2023 № 926140135605 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю права на даний вид перерахунку згідно пункту 13 Прикінцевих положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 31.03.2023 № 0900-0207-8/14434 надіслано позивачу вищевказане рішення про відмову в призначенні пенсії. ОСОБА_1 , вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Слід зазначити, що 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення якого визнано таким, що втратив чинність Закон України Про державну службу, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Частиною 1 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу (далі - Закон № 3723-XII) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Проаналізувавши наведені норми суд першої інстанції вірно зазначив, що розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Поряд з цим, відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII та на виконання пункту 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Постанова №622), Міністерством соціальної політики України розроблено та наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено Порядок №750, пунктами 2 і 5 якого передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622. Згідно із пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3, нею затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, що додаються. Проаналізувавши наведені норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також не реалізували своє право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016. Таким особам пенсія призначається з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених Порядком №750, в яких заробітна плата вказується в розмірах на момент звернення за пенсією на прирівняних посадах. Як вже було зазначено, ОСОБА_1 з 20.08.2010 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 15.12.1993, тобто, позивач реалізував своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом № 889-VIII, відтак, позивач не належить до осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону України Про державну службу №3723-XII за певних умов після 01.05.2016. Пунктом 13 Прикінцевих положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки з 01.03.2018 позивач переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ від 09.07.2003, останній має право на переведення його на пенсію за віком відповідно до норм Закону України Про державну службу №3723-XII, проте, на умовах, передбачених пунком 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто, за бажанням позивача йому може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який йому був встановлений до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно відмовлено у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-XII з урахуванням довідок про заробітну плату, передбачених для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Про державну службу. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №300/2244/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга