Постанова 4855 № 580/5239/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5239/23 Головуючий у 1 інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 232250002380 від 13.01.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 232250002380 від 02.02.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 достроково пенсію за віком, відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.01.2023 № 232250002380 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.02.2023 № 232250002380 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами розгляду заяви з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) використала право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV (пенсію отримувала з 23.05.2000). Таким чином, на переконання апелянта, право на пенсію батька, яким здійснювалось виховання дитини-інваліда відсутнє. У межах встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, як батько інваліда дитинства, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду заяви, рішенням від 13 січня 2023 року № 232250002380 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком з підстав того, що мати ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) використала право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 (пенсію отримувала з 23.05.2000), у зв`язку із чим, зазначено про відсутність права на пенсію батька, яким здійснювалось виховання дитини-інваліда. 27 січня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, як батько інваліда дитинства, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У заяві ОСОБА_1 вказав, що його дружина ОСОБА_2 право на достроковий вихід на пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства, не використовувала, оскільки, отримувала пенсію, як особа з інвалідністю І групи, перехід на інший вид пенсії не здійснювала. За наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням від 02.02.2023 № 232250002380 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком з тих самих підстав, що і Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у рішенні від 13.01.2023 № 232250002380. Не погоджуючись з рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Статтею 1 даного Закону №1058-ІV визначено, що пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2002 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 (а.с. 15). Відповідно до медичного висновку від 25 травня 2007 року, ОСОБА_3 визнано дитиною-інвалідом з дитинства, якому, згідно довідки МСЕК № 2 № 775210 від 28 вересня 2020 року, встановлено І групу інвалідності (причина інвалідності - інвалідність з дитинства) (а.с. 17, 30). Згідно витягу з Акту огляду МСЕК від 22 жовтня 1993 року, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності. В подальшому, згідно виписки до Акта огляду МСЕК серії 12ААА № 872901, 23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності (а.с. 19) У відповідності до розпорядження № 110456 від 06 грудня 2002 року, ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності з 23.05.2000 (а.с. 24). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13). Матеріали справи свідчать, що оскаржуваними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 232250002380 від 13.01.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 232250002380 від 02.02.2023 відповідачі відмовили позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком (а.с. 10, 12). Як зазначає апелянт, ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) використала право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV (пенсію отримувала з 23.05.2000). Отже, на переконання апелянта, право на пенсію батька , яким здійснювалось виховання дитини-інваліда відсутнє. З даного приводу, слід зазначити наступне. Так, приписи пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV визначають право на призначення дострокової пенсії за віком. Разом з тим, згідно матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_2 з 23 травня 2000 року призначена пенсія по інвалідності. Водночас, жодних доказів призначення ОСОБА_2 дострокової пенсії за віком, згідно п. 3 ст. 115 Закону № 1058-ІV, матеріали справи не містять та відповідачами не надано. Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 використала право на призначення пенсії колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки, дострокова пенсія за віком, згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV, ОСОБА_2 не призначалася. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваних рішень від 13.01.2023 № 232250002380 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та від 02.02.2023 № 232250002380 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком та наявність підстав для їх скасування. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М.