Постанова 4854 № 420/9517/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2023 р. Категорія 111030000м. ОдесаСправа № 420/9517/23 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф., час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: представник позивачаНікогосян О.С. (адвокат; ордер) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року по справі за позовом Державного підприємства Одеська залізниця до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи його тим, що ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю ДП Одеська залізниця за 2022 рік. За результатами перевірки складено акт, за змістом якого, податковим органом встановлено несвоєчасне подання податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік, чим допущене порушення п. 286.2 ст. 286 ПКУ. Відповідачем прийняті оскаржувані ППР про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у сумі 1020,00 грн за порушення граничного строку подання податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік. Позивач вважає, що ППР прийняті відповідачем протиправно, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управління ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 13.01.2023р. № 685/15-32-04-09 про застосування до Державного підприємства Одеська залізниця штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік та від 13.01.2023 № 687/15-32-04-09 про застосування до Державного підприємства Одеська залізниця штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що норма на яку посилається позивач, а саме п. 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу щодо мараторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення термінів нарахування, декларуванням та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. Державним підприємством Одеська залізниця було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що до моменту настання граничного терміну подання декларації з плати за землю з 2022 рік (21.02.2022) та за наявності у ПК України норми (п. 52-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «перехідні положення»), яка передбачала незастосування штрафних санкцій за порушення граничного терміну подання декларації у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяць (включно), в якому завершується дія карантину, позивач не мав підстав передбачати виникнення у майбутньому можливості настання негативних наслідків та вчинення контролюючим органом дій щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі норми, яка була прийнята Верховною радою 12.05.2022 та набрала чинності 27.05.2022 (п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) державним підприємством Одеська залізниця за 2022 рік, за результатами якої складено акт від 17.11.2022 №12728/15-32-04-09/01071315. Перевіркою встановлено несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік, граничний термін подання - 20.02.2022р., дата фактичного подання 14.07.2022р. Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік. 26.12.2022 року позивачем до Головного управління ДПС в Одеській області подано заперечення № ДП-08/49 до акта перевірки. На заперечення позивача Головне управління ДПС в Одеській області листом повідомило, що висновки акта про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю залишаються без змін, а заперечення без задоволення. 13.01.2023 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 685/15-32-04-09 про застосування до ДП Одеська залізниця штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік; та № 687/15-32-04-09 про застосування до ДП Одеська залізниця штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік. 08.02.2023 року позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу на вищенаведені податкові повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги Державної податковою службою України прийнято рішення від 13.04.2023р. № 9124/6/99-00-06-03-02-06, відповідно до якого оскаржувані ППР ГУ ДПС в Одеській області залишено без змін, а скаргу без задоволення. Вважаючи ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що аналіз положень п. 56.21 ст. 56 ПК України свідчить про те, що презумпція правомірності рішень платника податків застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Таким чином, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій в умовах правової невизначеності покладає на нього додатковий надмірний тягар, що суперечить презумпції правомірності рішень платника податків. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відповідно до п. 49.1, 49.2, 49.3 та 49.5 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно з приписами п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Відповідно до п. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Згідно п. 521 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13.05.2020 року, який набрав чинності 29.05.2020 р.), за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. було установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 р. Дія карантину на території України неодноразово продовжувалась. Постановою КМУ від 23.12.2022 р. № 1423 були внесені зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та продовжено строк дії карантину до 30.04.2023 року, а на підставі постанови КМУ від 25.04.2023 року № 383 до 30.06.2023 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на усій території України, запроваджений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, діяв з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, тобто і на час винесення оскаржуваного повідомлення-рішення. При цьому, будь-яких змін до п. 521 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо припинення дії мораторію внесено не було. Разом з цим, Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Відповідно до п. 69 Податкового кодексу України, із змінами, внесеними Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Згідно п. 69.1 ст. 69 ПК України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року; подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року. Тобто, Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022р., поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. Згідно п. 69.2 ст. 69 ПК України, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; в) фактичних перевірок. У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Пунктом 69.9 статті 69 ПК України передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. Таким чином, аналіз положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 27.05.2022 року до платників податків, які своєчасно не подали звітність, не застосовувались штрафні санкції в силу положень ст. 521 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. З набранням чинності Закону України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ, врегульовано питання граничного строку подання податкової звітності, зокрема, і граничний термін подання якої припадав на період починаючи з 24 лютого 2022 року, а також звільнення від відповідальності за несвоєчасну подачу такої звітності, за умов, визначених цією статтею. В свою чергу після 27.05.2022 року відсутній механізм, який визначає строки подання податкової звітності, яка не були своєчасно подана до початку воєнного стану у зв`язку введенням карантину та дією мораторію, встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 533-IX. За нормами Закону від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ платники податків зобов`язані забезпечити подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року, однак саме тої звітності, про яку мова йде у п. 69.1 ПК України. Колегія суддів звергає увагу на те, що Законом № 2260-ІХ було скасовано право, яким підприємство користувалося до того часу та не було надано перехідного періоду, достатнього для подання податкової звітності, що не була своєчасно подана у зв`язку з карантином, та на яку до 27.05.2022 року поширювалася дія мораторію, встановленого на період дії карантину. Вказана ситуація є законодавчим упущенням, що призводить до різного регулювання одних правовідносин та можливості застосування відповідальності за їх можливе порушення. Фактично норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать нормам пункту 521 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що полягає у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 52-1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення починаючи з 27.05.2022 року. Такий підхід законодавця створює для платників податків ситуацію правової невизначеності, що з урахуванням введеного правового режиму воєнного стану є додатковим та надмірним тягарем. Застосування до позивача за таких обставин штрафних санкцій є порушенням принципу стабільності, що передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України, а також принципів застосування норм Конвенції з прав людини Європейським судом з прав людини, принцип стабільності передбачає, що окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта на якого вони розповсюджуються. В окремих ситуаціях, коли цього вимагають принципи правової визначеності та захисту законних очікувань, може виникнути необхідність запровадити перехідні положення відповідно до обставин, однак, у даній ситуації цього зроблено не було і у позивача виникла ситуація, коли товариство не мало можливості виконати свої обов`язки з метою запобігання негативних наслідків. Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й «виправданих очікувань» від ефективного використання права власності. Крім того, відповідно до п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в редакції дійсній на час подання позивачем податкової звітності та винесення оскаржуваного рішення, застосування відповідальності та строків виконання податкових зобов`язань ставиться у залежність від можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, в тому числі щодо подання податкової звітності. Так, абзацом 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та переліків документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів від 29 липня 2022 року № 225, набрав чинності лише 06 вересня 2022 року. Отже, позивач до цього моменту був позбавлений права, у разі необхідності, довести неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Відповідно п.56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Аналіз положень п. 56.21 ст. 56 ПК України свідчить про те, що презумпція правомірності рішень платника податків застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, суперечить презумпції правомірності рішень платника податків. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності, тому що Законом № 2260 було скасовано право, яким підприємство користувалося до того часу та не було надано часу для вчинення дій щодо своєчасного подання податкової звітності за період карантину без застосування фінансових санкцій. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року по справі № 420/9517/23, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 29 листопада 2023 року. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький