Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5142/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/5142/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загіну (Військова частина НОМЕР_2 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2022 (суддя Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загіну (Військова частина НОМЕР_2 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправних дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: У серпні 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій, позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 11.03.2016 по 28.02.2018 включно; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 51002,13 гривень; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 30.08.2018 включно у фіксованому розмірі 4375,47 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі 4375,47 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 30.08.2018 включно в сумі 26111,68 гривень відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2022 адміністратиний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 11.03.2016 по 28.02.2018 (включно). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2016 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2018 у фіксованому розмірі, обрахованому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2018 у фіксованому розмірі, обрахованому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи та не застосовано наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Відповідач зазначив, що на час проходження позивачем військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні з 11 березня 2016 року по 30 серпня 2018 року діяли дві постанови Кабінету Міністрів України, а саме постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 1294), яка діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01 березня 2018 року. Тобто, у період проходження позивача військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні з 11.03.2016 року по 28.02.2018 року діяла Постанова 1294. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 11.03.2016 по 30.08.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи військовим квитком серії НОМЕР_3 від 15.05.2006, витягами з наказу від 11.03.2016 № 162-ОС та від 29.08.2018 № 621-ОС . 02.02.2021 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою з приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2016 по 28.02.2018 та проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2018, у відповідь на яку відповідач листом № 11/Н-13 від 02.03.2021 повідомив про те, що відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 № 0.11-5760/0/6-20 Про окремі питання індексації грошового забезпечення, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений із списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби. В листі зазначено, що розрахунок індексації за час проходження військової служби буде здійснено Бердянським прикордонним загоном, а тому з метою повного нарахування суми належної позивачу індексації грошового забезпечення в порядку та в розмірах, встановлених законодавством України, було направлено запити до місць попереднього проходження служби щодо стану виплати індексації. При надходженні повної інформації, буде здійснено нарахування та виплату належної суми індексації грошового забезпечення в порядку та розмірах, встановлених законодавством України . Однак, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 280/3256/21, визнано протиправними дії, саме Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2016 по 30.08.2018 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2016 по 30.08.2018. В подальшому, на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 11.03.2016 по 30.08.2018 із застосуванням базового місяця: січня 2015 року та березня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком. Вважаючи, що дії відповідача щодо застосування січня 2015 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.03.2016 по 28.02.2018 та бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2018 у фіксованому розмірі 4375,47 грн. в місяць протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею першою Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Статтею пепшою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"). Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок). Згідно з пунктом 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує відсутністю фінансуванння на виплату індексації. Відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 року у справі № 825/1987/17. Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати у період з з 11.03.2016 року по 30.08.2018 року. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника щодо наявності підстав для застосування наслідку пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже строки звернення до суду до спірних відносин не застосовуються, про що зроблено правовий висновок Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, від 16 листопада 2019 року у справі №№340/184/19, який враховуючи положення частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковим для суду апеляційної інстанції. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загіну (Військова частина НОМЕР_2 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2022 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Н.А. Олефіренко суддя А.В. Суховаров