Постанова 4875 № 917/55/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/55/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. без повідомлення учасників справи розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра, м.Полтава (вх.№ 1767 П/2 від 25.08.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/55/23 (рішення підписано 09.08.2023, суддя Погрібна С.В.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експререс страхування", м. Київ до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра, м.Полтава про стягнення відшкодування,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю "Експререс страхування" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра відшкодування у розмірі 23 708,52 грн згідно Європротоколу від 09.12.2021 №7F1FF1EB944A1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як страховик на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021, здійснив страхувальнику виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль. Розмір страхового відшкодування згідно страхового акту №3.21.6025 становить 55 266,52 грн. Посилаючись на норми ст. 993, 1166, 1188, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач вважає, що сплативши шкоду, завдану іншою особою, страховик набув право зворотної вимоги до завдавача шкоди в межах виплаченого потерпілому розміру страхового відшкодування. Оскільки цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до останнього з вимогою про сплату суми страхового відшкодування. Проте, відповідачем сума відшкодування сплачена була лише частково на суму 30 258,63 грн, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра відшкодування у розмірі 23 708,52 грн в порядку суброгації. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/55/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експререс страхування" 23 708,52 грн страхового відшкодування та 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з обставин, якими встановив, що на момент складання відповідачем Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, яким ПрАТ Страхова компанія Саламандра підтверджувала розмір збитків, завданих транспортному засобу MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 31558,63 грн, транспортний засіб було повністю відновлено, здійснено виплату страхового відшкодування, про що свідчить рахунок-фактура №0000017319 від 14.12.2021 та копія платіжного дорученням №2781 від 21.12.2021 на оплату вартості виконаних робіт з ремонту автомобіля. Огляд автомобіля, відповідно до Звіту №103/06-22 від 21.06.2022, відбувся через півроку після вчиненого ДТП. За таких підстав, поданий відповідачем Звіт судом не було прийнято до уваги, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" на користь ТОВ "Експререс страхування" 23 708,52 грн страхового відшкодування та 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 09.08.2023, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Саламандра звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/55/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Експрес Страхування на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, заявлених під час розгляду справи в суді першої інстанції та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721,50 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент складання Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 транспортний засіб MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 було відновлено повністю, здійснено виплату страхового відшкодування, отже, огляд автомобіля відповідно до Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022 відбувся через півроку після вчиненого ДТП, у зв`язку з чим, поданий відповідачем Звіт не було прийнято судом до уваги. Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. Користуючись правами, наданими ст. 34 Закону, ПрАТ «СК «Саламандра» залучено суб`єкта оціночної діяльності для оцінки завданої шкоди, зі Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 якого вбачається, що оцінка збитку була здійснена саме на дату 09.12.2021, а 21.06.2022 лише оформлено результати Звіту. Також зі змісту сторінки 2 Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022 вбачається, що оцінка збитку була здійснена за матеріалами огляду 09.12.2021, жодних інших матеріалів, які, як зазначає суд першої інстанції, отримані в результаті огляду через півроку після вчиненого ДТП, не використовувались; матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення огляду через півроку після вчиненого ДТП. Відтак, на думку апелянта, має місце безпідставне та необґрунтоване відхилення судом першої інстанції Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022 як доказу у справі. Апелянт зазначає, що відповідно до Звіту №103/06-22 від 21.06.2022, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу складає 31 558,63 грн. Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Отже, оцінка майна здійснюється у випадках, прямо визначених у законодавстві, або за згодою сторін. Розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування, а також, у разі пред`явлення вимоги до іншого Страховика за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі вимог спеціального Закону. Як вбачається із матеріалів справи, порядок виплати страхового відшкодування, що став предметом даного спору та стягується в порядку суброгації, регулювався позивачем Договором добровільного страхування КАСКО. Визначення розміру збитку та порядок здійснення страхового відшкодування за Договором страхування КАСКО визначався на підставі рахунку СТО та іншими документами, що підтверджували фактичний ремонт автомобіля без будь-яких відрахувань. Отже, саме вартість фактичного ремонту була перерахована згідно рахунку СТО та визначена позивачем як розмір страхового відшкодування. Апелянт зазначає, що для цілей, визначених спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір збитків визначається Страховиком на підставі залучених ним працівників чи експертів. Виходячи із аналізу ст. 2, ст. 29, ст. 33, ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності, даний Закон має пріоритет, та, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Наданий ТДВ «Експрес Страхування» рахунок станції технічного обслуговування, на підставі якого здійснювалась виплата страхового відшкодування за умовами договору добровільного страхування, не вважається для ПрАТ «СК «Саламандра» оціненою шкодою, оскільки ПрАТ «СК «Саламандра» не є стороною договору добровільного страхування; Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає інший порядок визначення збитку за умовами поліса обов`язкового страхування, ніж це передбачено умовами договору добровільного страхування. На думку скаржника, визначений Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» розмір збитку за умовами договору добровільного страхування не узгоджується з положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вимоги якої є обов`язковими саме для цілей визначення збитку за обов`язковим видом страхування. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до умов Поліса № 203555937, франшиза складає 1300,00 грн. Відтак, вважає апелянт, розмір страхового відшкодування розраховується та складає: 31 558,63 грн (оцінена шкода) - 1 300,00 грн (франшиза за умовами Поліса №203555937 ) = 30 258,63 грн. При цьому, 13.07.2022 відповідачем затверджений Страховий акт №0038033.12.21/1; 13.07.2022 позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» повідомлено про прийняте рішення; 19.07.2022 ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування. Також апелянт наголошує, що відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилаючись на Лист Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», скаржник зазначає, що розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування, а також, у разі пред`явлення вимоги до іншого Страховика за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі вимог спеціального Закону. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди або іншого Страховика суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування та/або Закону. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, виключається виплата, не передбачена договором. Апелянт зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.07.2018 у справі № 922/1436/17 вказує, що за загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Верховний суд України в постанові від 12.03.2018 по справі №910/5001/17 висловив наступну правову позицію. У відповідності до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Відтак, страховик (ТДВ "Міжнародна СК ") за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик (ТДВ "Міжнародна СК ") за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). За таких обставин, зазначає скаржник, колегія суддів погодилась з позицією місцевого господарського суду, що пред`явлення Позивачем до ТДВ "Міжнародна СК" (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16. Також скаржник посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №922/1473/18, в якій суд зазначив, що з аналізу положень ст.1194 Цивільного кодексу України обсяг відповідальності страховика заподіювача шкоди та самого заподіювача не є тотожнім. Відповідальність першого обмежується лімітом, розмір якого (п.22 цієї постанови) перевищує розмір права вимоги, набутого Позивачем. Разом із тим, застереження ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про те, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також п.32.7. ст.32 цього Закону відносно правомірності невідшкодування шкоди страховиком, пов`язаної із втратою товарного виду пошкодженим транспортним засобом потерпілого вказують на те, що навіть у випадку не перевищення заявленої до відшкодування шкоди ліміту відповідальності страховика заподіювача шкоди, обов`язків з відшкодування цих осіб не є автоматично тотожним. Виходячи із змісту приписів ст.ст.13, 14 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов`язок довести належними, достатніми і достовірними доказами тієї обставини, що набуте ним в порядку суброгації право вимоги у розмірі 6341,88 грн дорівнює обов`язку з відшкодування шкоди Відповідачем як страховиком заподіювача у світлі згадуваних у п.30.4. цієї постанови застережень. Як вважала колегія суддів, діюче законодавство не презюмує автоматичної тотожності сплаченого Позивачем на користь потерпілого розміру страхового відшкодування із оціненою шкодою, що визначає обсяг зобов`язань Відповідача за змістом п.22.1 ст.22 зазначеного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За наведених доводів, скаржник просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також просить стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/55/23 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.04.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експререс страхування" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (програма VIP) №777.21.2594367 транспортного засобу MercedesBenz, днз НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Строк дії договору з 00.00. год. 03.04.2021 по 24.00. год 02.04.2022. 09.12.2021 за участі транспортного засобу MercedesBenz, днз НОМЕР_1 , 2021 року випуску та транспортного засобу Шевроле Авео, державний номерний знак - НОМЕР_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Зокрема, 09.12.2021 о 8.40 за координатами 50.424341356, 30.563518534. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Шевроле Авео, державний номерний знак - НОМЕР_3 під час зміни смуги, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом т/з MercedesBenz, державний номерний знак - НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вина визнана ОСОБА_3 , про що сторонами складено електронний Європротокол від 09.12.2021 о 09:17:42 за №7F1FF1EB944A2. 09.12.2021 страхувальник ОСОБА_1 звернувся до страховика - ТДВ Експрес Страхування, із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №777.21.2594367 для відновлення автомобіля, оплату якого просив здійснити на розрахунковий рахунок СТО (філія «Автомобільний центр Київ»), за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 0,00 грн. Згідно страхового акту №3.21.6025-1 від 21.12.2021, що міститься в матеріалах справи, пригоду від 09.12.2021 визнано страховиком страховим випадком за ризиком ДТП та визначено, що на підставі договору страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021 підлягає страхове відшкодування в розмірі 55 266,52 грн (франшиза 0,00 грн). Відповідно до умов договору добровільного майнового страхування ТДВ Експрес Страхування на користь філії «Автомобільний центр Київ» здійснено виплату страхового відшкодування за договором №777.21.2594367 від 01.04.2021 в розмірі 55 266,52 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2781 від 21.12.2021, що міститься в матеріалах справи. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, що заподіяла шкоду майну, на момент ДТП застрахована на підставі полісу ЕР203555937, який виданий ПрАТ СК Саламандра (відповідач), який є страховиком особи, винної у скоєнні ДТП. 20.01.2022 позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, в якій ПрАТ СК Саламандра повідомлено, що сума виплаченого відшкодування за договором КАСКО №777.21.2594367 від 01.04.2021, транспортний засіб потерпілого - MercedesBenz, д.р.н. - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , транспортний засіб особи, винної в ДТП ОСОБА_2 , Шевроле Авео, д.р.н. - НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , згідно акту та платіжного доручення становить 55266,52 грн. Посилаючись на норми ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 22,28, 29, 35-37, 40, 41 Закону україни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив ПрАТ СК Саламандра здійснити виплату страхового відшкодування на користь ТДВ Експрес Страхування за банківськими реквізитами, зазначеними у заяві, в розмірі 55 266,52 грн. Згідно платіжного доручення №ЗНО0082813 від 19.07.2022, що міститься в матеріалах справи, ПрАТ СК Саламандра на користь ТДВ Експрес Страхування здійснило часткову оплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля згідно страхового акту №3.21.6025-1 від 21.12.2021 та згідно заяви страхувальника, в розмірі 30 258,63 грн (без ПДВ). Посилаючись на факт виплати відповідачем страхового відшкодування в порядку суброгації не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 23 708,52 грн. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що користуючись правами, наданими статтею 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ СК Саламандра залучено суб`єкта оціночної діяльності для оцінки завданої шкоди. Відповідно до Звіту №103/06-22 від 21.06.2022, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу складає 31 558,63 грн. Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що: -згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток; - позивач виплатив застрахованій ним потерпілій особі страхові платежі за договором майнового страхування, що підтверджується матеріалами справи. Отже, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення зі страховика особи, відповідальної за завдані збитки, вказаного страхового відшкодування в межах сум, зазначених у відповідному страховому полісі; - заперечуючи проти позову, відповідач посилається на Звіт № 103/06-22 від 21.06.2022, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MercedesBenz, д.р.н. - НОМЕР_1 урахуванням зносу складає 31 558,63 грн; - відповідно до п. 8.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі визначення вартості матеріального збитку враховується фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події (ДТП, страховий випадок, стихійне лихо, протиправні дії, розукомплектування тощо). Принцип економічної доцільності операції ремонту (заміни) окремого складника КТЗ (включаючи кузовні складники) полягає в тому, що економічно доцільною є та операція заміни чи ремонту, яка є економічно привабливіша у разі одночасного дотримання принципів технічної можливості ремонту та відновлення права особи користуватися КТЗ в тому технічному стані та з такими самими споживчими властивостями, які мали місце до пошкодження; -пунктом 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження; - оскільки на момент складання Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 транспортний засіб MercedesBenz, д.р.н. - НОМЕР_1 було відновлено повністю та здійснено виплату страхового відшкодування, а огляд автомобіля, відповідно до Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022, відбувся через півроку після вчиненого ДТП, поданий відповідачем Звіт не береться судом до уваги. Виходячи з наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 23 708,52 грн. Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої, згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. З урахуванням викладеного, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплата страхового відшкодування в загальній сумі 55 266,52 грн була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у відповідності до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021. Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування. Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора. Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином позивач у даній справі витупає на правах потерпілого, а тому до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього. Цивільна відповідальність водія транспортного засобу, що заподіяла шкоду майну, на момент ДТП застрахована на підставі полісу ЕР203555937, який виданий ПрАТ СК Саламандра (відповідач), який є страховиком особи, винної у скоєнні ДТП. Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності особи ОСОБА_2 , транспортний засіб - Шевроле Авео, д.р.н. - НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , тобто, особи, яка є винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП, в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги до відповідача замість потерпілої особи. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст.29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитки, на підставі статті 1194 ЦК України. Порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції від 08.11.2019, станом на час скоєння ДТП). Відповідно до п. 1.2., Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики). Згідно п.7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Пошкоджений автомобіль, який був застрахований позивачем, на момент ДТП, що відбулось 09.12.2021, має рік випуску - 2021, отже, при визначенні розміру витрат, пов`язаних з ремонтом, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю. Згідно п. 13 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021 (розділ «Особливі умови страхування»), укладеного між ТДВ Експрес Страхування та страхувальником ОСОБА_1 , пріоритетом виплат визначено - СТО. У п. 14 договору сторони встановили, що виплата страхового відшкодування в межах 100 000,00 грн вартості відновлювального ремонту, здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на рахунок СТО, що підтримує гарантійні зобов`язання виробника (імпортера/офіційного дилера) застрахованого ТЗ та яка письмово погоджена зі страховиком; фізичний знос не вираховується. Як було встановлено, страхувальник ОСОБА_1 09.12.2021 звернувся до страховика - ТДВ Експрес Страхування із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №777.21.2594367 для відновлення автомобіля та просив здійснити оплату на розрахунковий рахунок СТО (філія «Автомобільний центр Київ»). На підтвердження розміру страхового відшкодування позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку-фактури № 0000017319 від 14.12.2021, складеного ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автомобільний центр Київ» ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», відповідно до якого, вартість робіт та запчастин (матеріалів) автомобіля MercedesBenz, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , рік випуску 2021, становить 55 266 52 грн (з ПДВ). Також позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 31.01.2022, складений між ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автомобільний центр Київ» ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» та власником ОСОБА_1 та замовником - ТДВ Експрес Страхування, згідно якого, загальна вартість виконаних робіт (з ПДВ) становить 55 266,52 грн. Крім того, суд враховує, що наявним у справі платіжним дорученням №2781 від 21.12.2021 підтверджується здійснення оплати позивачем на користь філії «Автомобільний центр Київ» вартості відновлювальних робіт транспортного засобу в розмірі 55 266,52 грн, що є предметом страхування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021. Таким чином, належними у справі доказами підтверджується здійснення позивачем страхового відшкодування вартості відновлювальних робіт застрахованого транспортного засобів, а також вартість таких робіт на підставі відповідних документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Відповідач, заперечуючи проти страхової виплати у розмірі 55 266,52 грн, посилався на норми ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомляв про залучення ПрАТ «СК «Саламандра» суб`єкта оціночної діяльності для оцінки завданої шкоди. Також, до матеріалів справи відповідачем було надано Звіт №103/06-22 від 21.06.2022 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу - MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного Звіту, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 31 558,63 грн (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, матеріали фарбування). Також згідно наданого Звіту, ринкова вартість автомобіля становить 3 387128,83 грн, вартість відновлювального ремонту 31 558,63 грн, значення коефіцієнту фізичного зносу 0, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 31 558,63 грн. Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданому відповідачем Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу - MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначив, що відповідно до 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ (колісний транспортний засіб). Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження. Місцевий господарський суд виходив з того, що на момент складання Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 транспортний засіб MercedesBenz, державний номер НОМЕР_1 було відновлено повністю, здійснено виплату страхового відшкодування, про що свідчить рахунок-фактура №0000017319 від 14.12.2021 та копія платіжного дорученням № 2781 від 21.12.2021 на оплату вартості виконаних робіт з ремонту автомобіля. Огляд автомобіля відповідно до Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 відбувся через півроку після вчиненого ДТП. За наведених обставин, наданий відповідачем звіт не було прийнято судом першої інстанції до уваги. Надаючи оцінку розміру завданої шкоди та розміру страхового відшкодування, яке мав сплатити відповідач у даному випадку, апеляційний господарський суд виходить з наступного. Згідно правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17). Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків. Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору №777.21.2594367 добровільного страхування наземного транспорту від 01.04.2021 позивачем здійснено виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 55 266,52 грн, розрахунок якого здійснено на підставі рахунку-фактури №0000017319 від 14.12.2021, складеного ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автомобільний центр Київ» ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», акту виконаних робіт від 31.01.2022, складеного між ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автомобільний центр Київ» ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», власником ОСОБА_1 та замовником - ТДВ Експрес Страхування, згідно якого, загальна вартість виконаних робіт (з ПДВ) становить 55 266,52 грн. Крім того, суд враховує, що наявним у справі платіжним дорученням №2781 від 21.12.2021 підтверджується здійснення оплати позивачем на користь СТО - філії «Автомобільний центр Київ» вартості відновлювальних робіт транспортного засобу в розмірі 55 266,52 грн, що є предметом страхування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.21.2594367 від 01.04.2021. В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із тим, що наданий відповідачем Звіт, відповідно до якого розмір заподіяних пошкодженням транспортного засобу визначено відповідачем у розмірі 31558,63 грн, не було прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки суд вважав, що на момент складання Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 транспортний засіб Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 було відновлено повністю, здійснено виплату страхового відшкодування, а огляд автомобіля відповідно до Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022 відбувся через півроку після вчиненого ДТП. Як зазначає скаржник, зі змісту наданого Звіту вбачається, що оцінка збитку була здійснена саме 09.12.2021, в той час як 21.06.2022 лише оформлено його результати. Колегія суддів зазначає, що вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень в тому числі і суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики). Відповідно до п. 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Розділом 4 Методики визначено вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів. Зокрема, відповідно до п. 4.1. Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. Згідно п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, між іншої, інформація: дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження. Зі змісту наданого відповідачем Звіту вбачається, що оцінка проведена на підставі матеріалів огляду від 09.12.2021 і фотоматеріалів, виконаних за допомогою цифрового апарату. В той же час, з наданого Звіту не вбачається виконання суб`єктом оціночної діяльності ФОП Болдарєвим С.М. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №916/21 від 20.12.2021, дійсний до 20.12.2024) наведених положень Методики, що мало б підтвердити, що саме 09.12.2021 суб`єкт оціночної діяльності здійснював огляд транспортного засобу, не наведено даних про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем, відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, не надано фотоматеріалів, на які оцінювач посилається як на підставу проведення оцінки транспортного засобу та складеного за результатом огляду Звіту. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції (складена станом на 21.06.2022), що додана до Звіту, здійснено на основі комп`ютерної програми AUDATEX не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма AUDATEX рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики, яка застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Проте, додана до матеріалів справи ремонтна калькуляція від 21.06.2022 не є належним та допустимим доказом у відповідності до вимог статей 76, 77 ГПК України на підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та вартості ремонту автомобіля MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для відновлення ТЗ внаслідок його пошкодження при ДТП, оскільки у даній калькуляції не зазначено ким і у зв`язку з чим вона складена; підпису особи, яка її склала, вказана калькуляція також не містить. Крім того, згідно аркушу перевірки даних №103/06-22, що є додатком до калькуляції, знов таки зазначено, що датою оцінки є 21.06.2022, тобто дата, складання Звіту. Таким чином, наведеним спростовуються доводи апелянта про здійснення технічного огляду транспортного засобу 09.12.2021 та підтверджуються висновки суду першої інстанції про те, що на момент складання Звіту №103/06-22 від 21.06.2022 транспортний засіб MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 було відновлено повністю, здійснено виплату страхового відшкодування, а огляд автомобіля відповідно до Звіту № 103/06-22 від 21.06.2022 відбувся через півроку після вчиненого ДТП. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що за наведених обставин, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, акт виконаних робіт, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є акт виконаних робіт та платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем, як страховиком винної особи, слід виходити із даних щодо вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, зазначених у документах станції технічного обслуговування. При цьому, позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування саме на підставі відповідних документів станції технічного обслуговування і саме на користь СТО було сплачено кошти згідно платіжного доручення №2781 від 21.12.2021. При цьому, у постанові від 20.03.2018 у справі №911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. У постанові від 03.07.2019 у справі №910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17. Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 23 708,52 грн (з вирахуванням франшизи у розмірі 1300,00 грн та сплаченого відповідачем відшкодування в розмірі 30 258,63 грн) є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. В апеляційній скарзі скаржник також посилається на правові позиції Верховного Суду про те, що вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне. За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 зі справи № 910/3650/16 та зі справи № 910/32969/15). В постанові від 13.03.2018 у справі №910/3936/17 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ. Як встановлено судом апеляційної інстанції, надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ, а тому суму ремонту автомобіля було визначено з урахуванням ПДВ. Крім того, матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення ремонту автомобіля та здійснення оплати за такий ремонт саме на користь СТО. Також суд враховує, що згідно п.7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Враховуючи, що датою випуску транспортного засобу - MercedesBenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 є 2021 рік, коефіцієнт фізичного зносу, згідно Методики, приймається таким, що дорівнює нулю. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля, а саме, без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) саме у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за вирахуванням суми франшизи та сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 30258,63 грн. Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд цілком правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 23 708,52 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/55/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 27.11.2023 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко