Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1519/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" листопада 2023 р. Справа №914/1519/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д. Суддів: Гриців В.М., Кравчук Н.М. за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 (повний текст рішення підписано 26.09.2023, суддя Долінська О.З.) у справі №914/1519/23 за позовом: Приватного агропромислового підприємства Дзвін, м.с.Звиняч, Чортківського району Тернопільської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп, м.Львів про: стягнення заборгованості в розмірі 804 505,00 грн. за участю представників сторін: від позивача : Винник Б.Б.; від відповідача : Драган В.І.; ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Приватного агропромислового підприємства Дзвін до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп про стягнення заборгованості в розмірі 804 505,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.08.2022р. між Приватним агропромисловим підприємством Дзвін та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп укладено договір поставки №3-30/08/2022/2. На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар (ріпак) відповідачу на загальну суму 5 081 670,00 грн. Позивач зазначає, що покупцем було проведено оплату частково за поставлений товар на загальну суму 4 781 669,00 грн. На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 300 001,00 грн. основної заборгованості, 121 427,75 грн. - 20 % річних, 79 508,38 грн. втрат від інфляції, 303 569,00 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені ним судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп на користь Приватного агропромислового підприємства Дзвін 300 001,00 грн. основної заборгованості, 79 508,38 грн. втрат від інфляції, 117 034,14 грн. 20% річних, 275 324,97 грн. пені та 11 578,03 грн. понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Агротрейд Группоскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 18.10.2023. При цьому апелянт зазначив, що господарський суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме те, що остаточний платіж, в розмірі 300 001 грн, ТОВ «Агротрейд групп» мав здійснити після отримання від позивача реєстру податкових накладних на суму відвантаженого товару. Оскільки такий реєстр відповідачу наданий не був, апелянт вважає, що не настав момент сплати останнього платежу. Також апелянт навів інші доводи, які виклав у своїй апеляційній скарзі. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначив, що ним було належним чином виконано всі умови договору, в тому числі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, після чого у відповідача виник обов`язок провести останній платіж на суму 300 001 грн. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити. В судовому засіданні позивач вказав, що відповідач, порушуючи гарантії, покладені на нього виконанням судового наказу, позбавив можливості позивача здійснювати продуктивну виробничу діяльність. Представник апелянта скерував до суду клопотання, про розгляд справи без його участі. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції. 30.08.2022р. між Приватним агропромисловим підприємством Дзвін (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 3-30/08/2022/2 (надалі Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вказану у Специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно п.5.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки узгоджуються сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до даного договору. У п. 5.4 Договору передбачено, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною. Відповідно до Специфікації №1 від 30.08.2022 до Договору, сторони узгодили поставку 300 тон ріпака (+­ 10%) загальною вартістю 4 950 000,00 грн., термін відвантаження товару становить 06.09.2022 р. Умови поставки - доставка транспортом продавця до місцезнаходження с.м.т. Рожище, Волинської області. У п. 6 Специфікації №1 від 30.08.2022 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється - 86% його вартості по факту прийомки за показниками та вагою розвантаженої партії товару на складі покупця, яка відображена в накладній до кожної окремої партії, протягом двох банківських днів, - 14 % протягом двох днів після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару. Оригінали документів, зазначених в п. 2.3 цього Договору, продавець повинен надіслати протягом трьох робочих днів після відвантаження на юридичну адресу покупця. Так, згідно вказаної специфікації до укладеного Договору та накладних, позивач здійснив поставку відповідачу ріпака загальною кількістю 308,610 тон та загальною вартістю 5 081 670,00 грн., відповідно до видаткових накладних, а саме: видаткова накладна № РН-0001700 від 01.09.2022 р. на суму 1 957 725,00 грн.; видаткова накладна №РН -0001719 від 05.09.2022 р. на суму 1 544 400,00 грн.; видаткова накладна № РН №0001787 від 06.09.2022 р. на суму 1 579 545,00 грн. Поставку товару здійснено позивачем відповідачу на загальну суму 5 081 670,00 грн. Вказані видаткові накладні долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Для підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем долучено також до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 4781 669,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які позивачем долучено до матеріалів справи. Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 300 001,00 грн. (5 081 670,00 -4 781 669,00) на час звернення позивача з позовом до суду. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з ТзОВ Агротрейд Групп 300 001,00 грн. основної заборгованості, 121 427,75 грн. - 20 % річних, 79 508,38 грн. втрат від інфляції, 303 569,00 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнення понесених судових витрат. Висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р., у зв`язку з чим сторони набули взаємних прав і обов`язків. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац другий ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткових накладних та товарно-транспортних накладних слідує, що позивач поставив товар відповідачу за Договором на загальну суму 5 081 670,00 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 4 781 669,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які позивачем долучено до матеріалів справи. Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 300 001,00 грн. (5 081 670,00 -4 781 669,00). Апелянтом доказів в спростування вищенаведених обставин та щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, в апеляційній скарзі відповідач підтверджує, що ним не було сплачено дані кошти. Апелянт вказує, що, на його думку, ще не настав момент для сплати 300 001, 00 грн, оскільки ним не було отримано реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару, при цьому посилається на п.6 Специфікації 1 до договору. Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до п. 201.1.ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до абз.2-абз.6 п.201.10 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені тa зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. 3 метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, факт належного виконання зобов`язань із поставки товару за договором з боку позивача в адресу відповідача підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Обов`язок з доступу до Єдиного реєстру податкових накладних та перевірки реєстрації податкових накладних позивача у ньому належить в силу приписів ПК України до обов`язку відповідача. Стосовно нарахованих позивачем 121 427,75 грн. 20% річних за період з 17.09.2022 р. по 28.04.2023 р. та 79 508,38 грн. - втрат від інфляції за період з 17.09.2022 р. по березень 2023 року, суд зазначає наступне. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 7.4. Договору поставки №3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу. Крім того, покупець сплачує на користь постачальника 20 % річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, сторонами у Договорі поставки № 3-30/08/2022/2 від 30.08.2022 р. визначено 20 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань). Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, 20% річних та пені, дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно розраховані суми, які підлягають стягненню, та правомірно задоволені дані вимоги позивача. Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права, то такі не знайшли підтвердження, судом першої інстанції вживались всі способи для належного повідомлення відповідача. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»). Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік). Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 у справі №914/1519/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2023 Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Судді Гриців В. М. Кравчук Н. М.