Ухвала КАС ВС № 140/1134/23

УХВАЛА 28 листопада 2023 року м. Київ справа № 140/1134/23 адміністративне провадження № К/990/37899/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" на постанову Восьмого апеляційний адміністративний суд від 9 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000011/2 від 9 січня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000042 від 9 січня 2023 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційний адміністративний суд від 9 жовтня 2023 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. 10 листопада 2023 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" на постанову Восьмого апеляційний адміністративний суд від 9 жовтня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Як підтверджується змістом рішення суду апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, зокрема, вказав, що: Митницею обґрунтовано не взято до уваги витяг б/н від 04 січня 2023 року, якому вартість подібного з ввезеним Позивачем автомобілем становить 79700,00 євро., оскільки об`єктивно перевірити достовірність його походження неможливо через відсутність адреси, назви сайту; декларантом не було надано числового розрахунку на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу; Митниця зауважила на відсутності у поданому декларантом інвойсі SLV1222/1 від 16 грудня 2022 року інформації щодо певного виду оплати за оцінюваний товар з урахуванням множинності форм розрахунку згідно із положеннями пункту 3 контракту від 01 грудня 2022 року №SV/12, що позбавляло можливості встановити факт проведення/непроведення розрахунку за імпортований товар на час митного оформлення; згідно з пунктом 1.2 контракту від 1 грудня 2022 року SV/12 найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються у фактурі, а відповідно до рахунку-фактури №SVL1222/1 від 16 грудня 2022 року погоджена сторонами вартість товару становить 78310 євро; можливість використання інформації, отриманої з мережі Інтернет, як джерела довідкової інформації, яка може бути використана під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, визначена наказом Державної митної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» від 01 липня 2021 року №476. В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Позивач послався на правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах у справах: - № 803/3649/15 та № 813/1755/17, відповідно до яких умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обгрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару; - № 809/784/16, №809/1174/17, №420/4820/19, № 810/3295/17, відповідно до яких спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів; відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень; - № 200/9362/20-а, відповідно до якого виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет) продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товарів відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованою особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет та митною декларацією не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів, при цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів на обґрунтування заявленої митної вартості товару (справа); - № 810/2547/17, відповідно якого посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість, заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Наведене вище дає підстави вважати, що Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження, при цьому висновки судів обумовлені різною, в порівнянні з справою Позивача, доказовою базою. Необхідно зазначити й те, що Позивач у касаційній скарзі не наводить рішень Верховного Суду, в яких сформовані відмінні, ніж судом апеляційної інстанції висновки щодо можливості використання декларантом при визначенні митної вартості товару за резервним методом на підставі витягу, достовірність походження якого перевірити неможливо через відсутність адреси, назви сайту. Не спростовує цей висновок апеляційного суду і Позивач у касаційній скарзі. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. Крім того, касаційна скарга скаржником в даній справі вже подавалась, проте ухвалою від 7 листопада 2023 року Верховний Суд її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги. Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку. Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" на постанову Восьмого апеляційний адміністративний суд від 9 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ ЛІДЕР ГРУП" до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська