Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3494/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3494/23 пров. № А/857/15543/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Микитюк Р.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3494/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні з 01.07.2022 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років позивачу із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що входять до складу грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 за №11/6352, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України із врахуванням індексацій за 2022-2023 роки; зобов`язати відповідача здійснити з 01.07.2022 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 за №11/6352 від 29.09.2021, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням індексацій, визначених постановами Кабінету Міністрів України за № 118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» шляхом збільшення на коефіцієнт 1,14 та від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» шляхом збільшення на коефіцієнт 1,19 в повному розмірі та раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач зазначив, що з жовтня 1992 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі № 300/6316/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 згідно наданої довідки Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352, з урахуванням проведених платежів, однією сумою. На виконання вищезгаданого рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352. Оскільки, під час перерахунку пенсії позивача у березні 2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 26.03.2018 за №11/983 розмір пенсії позивача відповідачем зменшено з 83% грошового забезпечення до 70%, то позивач 10.02.2022 звернувся з позовом до суду. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №300/887/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.05.2018 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. На виконання згаданого рішення, у червні 2022 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи із 83% відповідних сум грошового забезпечення, однак перерахунок проведено із врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 26.03.2018 за №11/983, у якій відсутні додаткові види грошового забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 адміністративний позов задоволено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія позивачу призначена у розмірі 83% суми грошового забезпечення. Відповідач на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 провів з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача, виходячи з розміру 70% грошового забезпечення. ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку такі дії відповідача та відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до довідки, виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 06.08.2020 №11/691 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі 300/6316/21, яке набрало законної сили 17.01.2022, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 згідно наданої довідки Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352, з урахуванням проведених платежів, однією сумою. На виконання згаданого вище рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352, згідно якого розмір пенсії позивача становив 12404,11 грн, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №/A - 500 від 03.05.2022. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №300/887/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.05.2018. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. На виконання згаданого рішення, у червні 2022 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи із 83% відповідних сум грошового забезпечення, однак перерахунок проведено із врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 26.03.2018 за №11/983, у якій відсутні додаткові види грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою N/A - 500 від 07.07.2022. На звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо належного перерахунку пенсії відповідно до нової довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2021 №11/6352, виходячи із 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням індексацій, передбачених постановами КМУ від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області посилалося на те, що вони виконали рішення суду в межах покладених зобов`язань, що підтверджується листами від 06.10.2022 за №3956-3949/А/03/8-0900/22, від 21.09.2022 за №3750-3526/А-02/8-0900/22 та від 10.04.2023 за №2665-2143/А-02/8-0900/23. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду, за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з положеннями статті 13 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення. При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 2262-XII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у первинній редакції постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктом 6 зазначеної Постанови внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 викладено у такій редакції: під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Отже, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 6 серпня 2019 року у справі № 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, а також у рішенні Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №160/8324/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року. Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Відтак, в даному випадку застосовними є спеціальні норми, що регулюють умови та підстави, встановлені саме щодо перерахунку пенсії. Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу управління Пенсійного фонду застосувало норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним. Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002). Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Вказана позиція, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13. Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17). Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 дійшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції, чинній на момент призначення пенсії) позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 83% грошового забезпечення. У подальшому стаття 13 Закону № 2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ були внесені зміни до частини другої статті

13. В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, а саме цифри «80» замінено цифрами «70». Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. У постанові у справі № 240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. В даному випадку, право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для проведення перерахунку є оформлення нової довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , яка містить інформацію про розмір грошового забезпечення позивача, що окрім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, містить інформацію щодо розмірів інших надбавок та премії. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки до перерахунку пенсії її розмір становив 83% грошового забезпечення, позовні вимоги підлягають до задоволення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі №300/3494/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький