Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23267/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/23267/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 ( суддя першої інстанції Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/23267/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якій просить: визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не проведення йому повного розрахунку в день виключення із списків особового складу 11 серпня 2021 року; стягнути з ВЧ НОМЕР_2 на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.08.2021 року по день фактичного розрахунку 27.10.2021 року у сумі 36 461,60 грн., виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення) розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 . В свою чергу належні йому при звільнені кошти мали бути нараховані та виплачені в день виключення зі списків особового складу - 11.08.2021 року, проте через бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 фактично остаточний розрахунок було здійснено лише 27.10.2020 року, тобто через 79 календарні дні. У зв`язку з несвоєчасним проведенням повного розрахунку при звільненні позивач просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки у розмірі 36 461,60 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2021 року по 26.10.2021 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 35 341,46 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у ВЧ НОМЕР_2 на посаді інженера відділення протидії технічним засобам розвідки. Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 13.07.2021 року №178 звільнений у запас у зв`язку із закінченням контракту. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) з 11.08.2021 року позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплату належних при звільненні позивачу коштів проведено частинами: 06.09.2021 року на картковий рахунок позивача зараховано 66 549,80 грн., коментар до платежу «заробітна плата»; 21.09.2021 року на картковий рахунок позивача зараховано 29 154,55 грн., коментар до платежу «грошова компенсація за речове майно»; 27.10.2021 року на картковий рахунок позивача зараховано 660 грн., коментар до платежу «заробітна плата». Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено позивачу всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 11.08.2021 року по день фактичного розрахунку 27.10.2021 року, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Таким чином, предметом спору в цій справі є стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 11.08.2021 (дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини) до моменту остаточного розрахунку 27.10.2021. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, що відповідає положенням ст. 117 КЗпП України. Разом з цим, суд першої інстанції, встановлюючи право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визначив розмір такого відшкодування, пославшись на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про можливе не застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року під час нарахування та виплати позивачу середнього заробітку у майбутньому. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що зроблено при неповному з`ясуванні обставин у справі, оскільки за змістом статті 117 КЗпП України обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки проведення остаточного розрахунку покладено саме на орган, який виносить рішення по суті спору, тобто в цьому випадку - на суд. Відтак суд апеляційної інстанції, не виходячи за межі повноважень, встановлених статтею 308 КАС України, вважає за необхідне здійснити відповідний розрахунок самостійно. Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Ці норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства усіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку слід враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача та інших обставин справи. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затверджена наказом МВС України від 15.03.2018р. № 200; далі за текстом - Інструкція №200) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п.4 Інструкції № 200 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. Матеріалами справи встановлено, що позивача звільнено 11.08.2021 року згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №106. 27.10.2021 року відповідачем на картковий рахунок позивача зараховано грошові кошти. Відповідно до довідки про заробітну плату позивача, грошове забезпечення позивача складає: за червень 2021 року 13 998,60 грн., за липень 2021 року 13 998,60 грн. Період затримки виплати охоплюється з 11.08.2021 року (дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини) по 27.10.2021 року (зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів) та становить 78 днів. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 458,97 грн. (сума визначена шляхом ділення заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи 27 997,20 грн. на 61 день). А тому, сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (458,97 грн) на число календарних днів за період з 11.08.2021 року по 27.10.2021 року (включно) (78), становить 35 799,66 грн. Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року по справі №806/2473/18 сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Зокрема, істотність частки складових грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 96 364,35 грн (виплачена із затримкою сума) / 35 799,66 грн (середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців) *100% = 2,69%. Тобто, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 2,69, становить: 458,97 грн (середня заробітна плата позивача за один день) х 2,69 х 78 (число календарних днів за період з 11.08.2021 року по 27.10.2021 року включно) = 9 630 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таких обставин у цій справі наявні підстави для задоволення позовних вимог повністю, зокрема, шляхом стягнення з відповідача за ст.117 КЗпП України відшкодування у сумі 9 630 грн. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про необхідність керуватися принципом співмірності, та зазначає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі, яка не перевищує суми, що була виплачена відповідачем на користь позивача із затримкою розрахунку. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку встановлюючи право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак не визначив розмір такого відшкодування та відповідно не зазначив про це в резолютивній частині рішення, колегія суддів вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 в адміністративній справі №160/23267/21 слід змінити, виклавши абзац другий в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.08.2021 року по 27.10.2021 року включно; виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: " Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні належних йому грошових сум за період з 11.08.2021 року по 27.10.2021 у розмірі 9 630 грн". Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 в адміністративній справі №160/23267/21 змінити: виклавши абзац другий в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.08.2021 року по 27.10.2021 року включно; виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 9630 грн ". В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 в адміністративній справі №160/23267/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 14 листопада 2023 року та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров Рішення набрало законної сили 14.11.2023 Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Суддя Наталія Олефіренко 17.11.2023