Постанова 4852 № 280/2902/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/2902/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 (суддя першої інстанції Садовий І.В.) в адміністративній справі №280/2902/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.04.2023 №084050014753 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з дня звернення за пенсією. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2023 у зв`язку із досягненням необхідного пенсійного віку та наявністю необхідного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак рішенням відповідача №084050014753 від 27.04.2023 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Разом з тим зауважено, що посилання відповідачів на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать Конституції України. Крім того вказано, що виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України така обов`язкова умова, як пенсійний вік має застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Додатково наголошено, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив її право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України. З огляду на вищевказане та посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Чернівецькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 13 років 10 місяців 21 день. Наголошено, що за документами, які були надані ОСОБА_1 до пільгового стажу зараховано всі періоди. Водночас вказано, що жінки 1976 року народження набувають права на пенсію після досягнення 50-ти річного віку. Враховуючи, що на час звернення ОСОБА_1 не досягла встановленого статтею 114 Закону №1058 віку їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на вищевикладене наголошено, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог повністю відсутні. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.7-9). Відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.12.1998 та довідкою Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №125-156 від 19.04.2023, підтверджено роботу ОСОБА_1 із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (а.с.11-18). 19.04.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. У відповідності до положень Порядку № 22-1 заява позивача від 19.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності розглянута відповідачем. За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення №084050014753 від 27.04.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№1 з посиланням на недосягнення позивачем передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV 50-ти річного віку (а.с.19). Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19, 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років -з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. При цьому, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року і при страховому стажі роботи, зокрема, в період звернення з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах. Таким чином, в силу приписів п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам (за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; атестація робочих місць; досягнення 50 років і при стажі роботи з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах. При цьому, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Так, відповідно до пунктів 1-3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б - г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII; стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Також, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Таким чином у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків 50 років, для жінок 45 років; у пунктах «б» - з для чоловіків 55 років, для жінок 50 років. У Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б - з» 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік). Відтак, ст. 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах. Враховуючи наведене, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже на момент звернення із заявою від 19.04.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45-річного віку (а.с.7-9). Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в рішенні від 21 квітня 2021 року в справі № 360/3611/20 визначено ознаки типової справи: а) позивач - особа, яка: звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії. Справа, що зараз переглядається в апеляційному порядку, є типової у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якої типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, судами мають враховуватися приведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20. За таких умов суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи. Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 45 років та мала стаж роботи більше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців за списком № 1, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)). За таких обставин суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 в адміністративній справі №280/2902/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров