Ухвала КЦС ВС № 127/12880/20

УХВАЛА 22 листопада 2023 року м. Київ справа № 127/12880/20 провадження № 61-15897ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування майнової шкоди. Позов обґрунтовано тим, що вони є співвласниками будинковолодіння із двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Власником сусіднього будинку є відповідач ОСОБА_4 , який також має у власності будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який межує з їхнім будинковолодінням. На будівлі нежитлового приміщення - гаража, який знаходиться на земельній ділянці відповідача, розташовані відводи атмосферних опадів таким чином, що опади через них спадають на їх земельну ділянку, спричиняючи руйнування конструкцій їх будинку, зокрема, фундаменту, перекриття та покриття, погріба, паркана. Через неправильне водовідведення зі сторони житлового будинку відповідача також стікають усі опади, які завдають значної шкоди їх майну. Неодноразові звернення до відповідача щодо переобладнання водовідводів залишені без відповідного реагування. Відповідно до звіту № 22-20 «Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій житлових будинків та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що земельна ділянка за цією адресою має похилий рельєф зі спадом в сторону річки Південний Буг в північно-східному напрямку. В процесі проведення технічного обстеження виявлено такі дефекти та пошкодження: бетонні площадки та вимощення мають руйнування у вигляді розшарування, утворення вибоїн та деформацій; бетонні паркани в окремих місцях мають крени в різні сторони відносно своєї осі; кам`яні стіни погреба, житлового будинку «А» мають замокання та руйнування кам`яної кладки. Бетонні площадки та вимощення мають пошкодження в зв`язку з систематичним замоканням та під дією циклів замерзання-розмерзання відбувається процес руйнування. Враховуючи похилий рельєф та замокання ґрунту відбувається надмірний тиск на стіну погріба, що спричиняє її руйнування. Ці пошкодження конструктивних елементів будівель та споруд значною мірою спровоковані внаслідок систематичного їх замокання та циклів замерзання-розмерзання насичених вологою конструкцій. Талі і дощові води із покрівель будинку і прилеглої території сусіднього будинковолодіння потрапляють на будівельні конструкції будівель і споруд обстеженого об`єкта. При проведенні візуального огляду сусіднього будинковолодіння, розташування будівель та споруд, виявлено факт відведення атмосферних опадів із сусідньої ділянки та будівель на ній таким чином, що вони в основній масі потрапляють на територію обстежуваного об`єкта. Потік води підмиває та зносить ґрунт разом із культурними посівами, а також з часом руйнує на своєму шляху будівлі та споруди. Для уникнення подальшого потрапляння талих та дощових вод із сусідньої ділянки на обстежувану ділянку необхідно прийняти міри щодо перенаправлення потоку води в іншу сторону. Схема існуючої ситуації та рекомендації щодо відведення атмосферних опадів наведена в додатку «А» даного технічного звіту. При виконанні рекомендацій талі і дощові води будуть оминати будівлі та споруди, чим можливо уникнути подальшого їх замокання та руйнування. Водні маси з сусідньої ділянки (при запропонованій схемі відведення) можуть відводитися через її ж території в басейн річки Південний Буг. В підтвердження надали фотографії пошкоджених будівельних конструкцій та відеозаписи фіксації ситуації під час дощової погоди, на котрих можна спостерігати процес руху водних мас. У висновку експертом визначено, що для можливості подальшої безпечної експлуатації необхідно в проектній документації передбачити роботи наведені в дефектній відомості даного технічного звіту. Такі обставини також підтверджуються актом обстеження будинковолодіння позивачів по АДРЕСА_1 . Жодні протиправні дії з їх боку, якими б спричинялася шкода будівельним конструкціям, відсутні. З урахуванням викладеного просили зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні їхнім майном шляхом здійснення реконструкції водовідведення відповідно до додатку «А» звіту № 22-20 «Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій житлових будинків та споруд за адресою: АДРЕСА_1 » та стягнути з відповідача майнову шкоду на їх користь в розмірі 53 101,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення майнової шкоди, відмовлено. Додатковим рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2023 року заяву представника відповідача адвоката Чернілевської Р. В. задоволено, ухвалено додаткове рішення. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2666,66 грн. та судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2974,57 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2666,66 грн. та судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2974,57 грн. Стягнено з ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2666,66 грн. та судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2974,57 грн. Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2023 року залишено без змін. У листопаді 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Олійника О. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у справі є усунення перешкод в користуванні майном шляхом здійснення реконструкції водовідведення та відшкодування шкоди у розмірі 53 101,00 грн. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 03 липня 2020 року визнав цю справу малозначною. Підстав вважати, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, немає. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи незначної складності. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак