Постанова 4805 № 295/14075/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/14075/23 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 55 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/14075/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільних прав і інтересу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що під час розгляду її заяв Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради без достатніх правових підстав застосовано план зонування території ( Ж-4), внаслідок чого були порушені її права та інтерес. Зокрема, відповідач безпідставно вказав призначення території на плані зонування: « зона мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови». Однак, генеральний план не містить такого умовного призначення території. Окрім того, відповідач незаконно відмовив зазначити на плані зонування пункти: 48 « дитячі дошкільні заклади», 108 «магазини, в тому числі торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 207 « зона об`єктів транспорту», 210 - « гаражі» що вказує на розбіжності плану зонування та генерального плану. Звертає увагу на те, що план зонування також не відповідає фактичній забудові цієї території. Стверджує, що на плані зонування не зазначено територію садибної житлової забудови й не врахована та обставина, що рішенням міськради від 21 червня 2012 року №400 надано дозвіл на затвердження проектів із землеустрою щодо земельних ділянок, на яких розташовано 210 самовільно збудованих гаражів. Поза увагою відповідача залишилося й рішення Житомирської міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, що під час розгляду її заяв від 12 травня 2020 року та 10 лютого 2022 року відповідач незаконно відмовив у наданні земельної ділянки у власність з тих підстав, що земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови. Враховуючи вищезазначене, просила стягнути з відповідача 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно обмежив її у доступі до правосуддя та позбавив можливості захистити порушені права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на її думку, при розгляді заяв від 12 травня 2020 року та 10 лютого 2022 року, в яких вона просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, відповідач порушив вимоги законодавства й взяв до уваги план зонування території, який не узгоджується з генеральним планом та не відповідає фактичній забудові. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою та відповідачем, який є уповноваженим органом місцевого самоврядування, й під час розгляду заяв ОСОБА_1 виконував владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до вимог законодавства. Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли. При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 28 листопада 2023 року.