Постанова 4875 № 922/1057/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1057/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни (вх. 14269 від 20.11.2023) про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни (вх. № 1866 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2023, ухвалене у складі судді Жиляєва Є.М. у справі № 922/1057/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», до фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни, про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 922/1057/23 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2023 у справі №922/1057/23 скасовано в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року у розмірі 10500 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2023 у справі №922/1057/23 залишено без змін. 20.11.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни надійшла заява (14269 від 20.11.2023) про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просить: - ухвалити додаткове рішення у справі № 922/1057/23 про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу; - зменшити стягнення з фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» судового збору за подання позивачем позову до суду з 2684, 00 грн на 1043, 80 грн; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2000, 43 грн; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни судові витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду у справі № 922/1057/23 у розмірі 8000, 00 грн. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. 23.11.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких Товариство просило відмовити фізичній особі - підприємцю Хуповець Наталії Миколаївні в ухваленні додаткового рішення у справі № 922/1057/23 про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу у повному обсязі, оскільки дане питання вже було вирішено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023. Розглянувши заяву (вх. 14269 від 20.11.2023) про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Згідно з ч. 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Зі змісту мотивувальної частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 922/1057/23 убачається, що з огляду на те, що спір у даній справі виник з вини відповідача та стосується стягнення заборгованості, сплата якої прострочена відповідачем більше ніж на рік та часткова оплата якої відбулась після звернення позивача з позовом у даній справі та майже за тиждень до прийняття рішення судом першої інстанції, суд дійшов висновку про покладення тягаря судових витрат за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції на відповідача повністю, що відповідатиме принципам розумності, справедливості та вимогам статті 129 ГПК України. У відповідності до ч. 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тобто, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги повністю покладено на відповідача - фізичну особу - підприємця Хуповець Наталію Миколаївну. За таких обставин, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 вирішено питання розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору за подання позову та апеляційної скарги, підстави до винесення додаткової постанови щодо розподілу судового збору відсутні. Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн, колегія суддів зазначає таке. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 922/1057/23 апелянтом надано: копію договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1106 від 05.09.2003; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1000464 від 10.08.2023; копію рахунку для сплати правничої допомоги від 17.11.2023 на суму 8000, 00 грн. Так, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 убачається, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується протягом визначеного в договорі терміну надавати клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги з представництва і захисту його (клієнта) прав та законних інтересів в системі загальних судів України, у справі клієнта щодо представництва в судах з питань оскарження в Східному апеляційному господарському суді рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2023 по справі № 922/1057/23. Відповідно до п. 5.1., 5.2. зазначеного договору, визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянкою ФО-П Хуповець Наталія Миколаївна у фіксованому розмірі, яка дорівнює 8000, 00 грн без ПДВ, що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь клієнта з відповідача за рахунок його асигнувань. Оплата правової допомоги адвоката в обумовленому розмірі, здійснюється клієнтом на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. Складання актів прийому передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється. 17.11.2023 адвокатом Ярмак С.В. виставлено фізичній особі - підприємцю Хуповець Наталії Миколаївні рахунок на оплату послуг у розмірі 8000, 00 грн. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Згідно з ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. З наданого договору про надання правничої допомоги від 10.08.2023 убачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару - 8000 грн. Водночас, колегія суддів акцентує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вивчивши надані апелянтом в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, не підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для позивача, оскільки: - по-перше, спір у даній справи виник саме з вини відповідача і стосувався стягнення заборгованості, сплата якої прострочена останнім більше ніж на рік; часткова оплата заборгованості відбулась відповідачем вже після звернення позивача з позовом у даній справі та майже за тиждень до прийняття рішення судом першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою заборгованість відповідача на час подачі позову до суду, однак закрив провадження у справі, у зв`язку з часткою сплатою (яка відбулась лише за тиждень до прийняття рішення у справі). - по-друге, ціна позову у даній справі складає 16905,56 грн, а витрати на професійну правничу допомогу заявлені у розмірі 8000, 00 грн, що становить майже 50 % від ціни позову та свідчить про їх неспівмірність зі складністю справи. - по-трете, заяви по суті справи, а саме: апеляційна скарга, заява про усунення недоліків, відповідь на відзив, підписані та направлені через систему «Електронний суд» саме відповідачем (апелянтом) фізичною особою - підприємцем Хуповець Наталії Миколаївні, що не свідчить про будь-яку причетність адвоката Ярмак С.В. до написання даних документів. Аналогічна правова позиція зазначена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 918/84/22. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 26.02.2015 у справі «Двойних проти України». З урахуванням наведено, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни (вх. 14269 від 20.11.2023) про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Хуповець Наталії Миколаївни (вх. 14269 від 20.11.2023) про ухвалення додаткового рішення. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Шутенко Суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін