Постанова 4872 № 915/436/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 915/436/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, секретар судового засідання І.С. Мисько, за участю представників сторін: від позивача: О.О. Мокан від відповідача: Ю.В. Жук розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 (суддя О.Г. Смородінова, м.Миколаїв, повний текст складено 11.08.2023) у справі №915/436/23 за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про стягнення 1495292,02 грн, В С Т А Н О В И В : Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 у справі №915/436/23 відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» заборгованості та пені за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 16-П («Стандартный Бербоутный чартер Балтийского и международного морского совета (БИМКО), кодовое название «БЭРКОН 89») від 07.06.2013 у загальному розмірі 1495292,02грн. 31.07.2023 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява б/н від 31.07.2023 (вх. № 10096/23) про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» просило вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76157,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 стягнуто з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76157,00 грн. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що в межах даної справи відповідачем доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі, що складає близько 5 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено, а також узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат. Оцінивши аргументи позивача, викладені у клопотанні про покладення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу у справі № 915/436/23 у сумі 76157,00 грн на сторону, на користь якої ухвалено рішення у справі № 915/436/23, суд відхилив останні з мотивів їх необґрунтованості і недоведеності. Не погодившись з додатковим рішенням, Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у даній справі скасувати; витрати відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 76157,00 грн покласти на сторону, на користь якої ухвалено рішення у цій справі, а саме, на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ», або зменшити їх розмір з урахуванням критерію співмірності з цінами за аналогічні послуги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у заявленій відповідачем сумі взято до уваги лише фактичність їх сплати відповідачем, без урахування реального об`єму виконаних адвокатським об`єднанням юридичних та технічних робіт, без урахування критерію співмірності, а також доводів позивача щодо зменшення їх розміру до реальних цін на ринку юридичних послуг. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи позивача про те, що сума фіксованого гонорару, була визначена та сплачена відповідачем задовго до дати відкриття судової справи №915/436/23, що свідчить про відсутність обґрунтованості щодо співмірності визначеного розміру гонорару, так як сума визначена заздалегідь. При цьому апелянт зауважив, що сплачена 24.01.2023 замовником сума фіксованого гонорару у судовій справі №915/436/23 за представництво його інтересів у спорі з Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», і як стверджує заявник, в тому числі і за підготовку відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на позовну заяву у розмірі 34167,00 грн (205000,00 грн / 6 справ = 34 167,00 грн за одну справу), визначена сторонами за відсутності правового спору, без уявлення процесуальної визначеності замовника у можливій, на той момент неіснуючій, судовій справі. На думку апелянта, вартість робіт з аналізу на вивчення позовної заяви, дослідження документації, наданої клієнтом, підготовки відзиву на позовну заяву в сумі 34167,00 грн визначена без врахування обґрунтованості, реальності, пропорційності та співмірності щодо складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову. Також апелянт вказав, що судом першої інстанції відхилено посилання позивача щодо завищення адвокатом вартості його послуг у порівнянні з цінами на аналогічні послуги, які надаються адвокатами та адвокатськими об`єднаннями у місті Одесі. Посилання у клопотанні на дані із сайтів з надання юридичних послуг у місті Одесі визнані судом декларативними та недоведеними. Даний висновок суду скаржник вважає необґрунтованим у зв`язку з недослідженням судом обставин, що мають значення для справи. Окрім того, апелянт зазначив про неспівмірність погодинної оплати адвоката за участь у 4-х судових засіданнях та її завищення у 9 разів у порівнянні з ринковими цінами на ці ж самі послуги. Додатково звернув увагу на те, що фактично сума гонорару визначена адвокатським об`єднанням за фізичну присутність адвоката у судових засіданнях, в яких останній приймав участь в режимі відеоконференції. Ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий адвокатським об`єднанням адвокату Жуку Юрію Валерійовичу, не містить в собі інформації про кваліфікацію, досвід та навантаження адвоката, що суперечить статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відтак скаржник виснував, що при задоволенні суми гонорару за представництво інтересів в 4-х судових засіданнях у розмірі 38000,00 грн місцевим господарським судом не досліджені докази апелянта щодо неспівмірності ціни на послуги адвоката у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, а також не прийнято до уваги обґрунтування апелянта щодо відсутності обґрунтованості у визначенні погодинної оплати за послуги адвоката. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран. У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 матеріали справи № 915/436/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 07.09.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі № 915/436/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 15.09.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №915/436/23. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 поновлено Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/436/23. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачу строк до 10.10.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/436/23. В межах встановленого ухвалою суду від 20.09.2023 строку від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2815/23/Д1 від 09.10.2023). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/436/23 залишити без змін. Заперечуючи проти доводів скаржника стосовного того, що на час укладення договору про надання правової допомоги відповідач мав процесуальну невизначеність щодо можливого майбутнього спору, відповідач зазначив, що до укладення 19.01.2023 договору про надання правової допомоги ним вже було отримано претензії позивача щодо сплати заборгованості за договорами бербоут-чартеру, укладеними між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ», у тому числі і за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 16-П від 07.06.2013. За таких обставин відповідач розумів і предмет майбутнього позову, і його ціну, що дозволило сторонам договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 визначитись з обсягом робіт і їх вартістю. Також відповідач зазначив, що доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку відповідних витрат на правничу допомогу суду першої інстанції не надано. Посилання позивача на адресу сайтів, як на докази завищення ціни на аналогічні послуги на ринку надання юридичних послуг, не заслуговують на увагу, оскільки електронними доказами є відомості (інформація) в електронній (цифровій) формі, тобто відомості, що містяться на сайті, а не посилання на адресу такого сайту, у зв`язку з чим посилання позивача на веб-сторінки з Інтернету не досліджувались судом правомірно, оскільки позивачем не було надано суду сам вміст таких сторінок. Стосовно доводів апелянта, що участь адвоката у судових засіданнях зводилась лише до фізичної присутності, відповідач вказав, що така присутність адвоката у судових засіданнях забезпечувала представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» у суді. Крім того, відповідач зауважив, що виходячи із Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, жодних відомостей про кваліфікацію, досвід та навантаження адвоката у ордері на надання правової (правничої) допомоги не має міститись. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/436/23 призначено на 20.11.2023 о 12:00 год. В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України). Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Колегією суддів встановлено, що позивачем при поданні відзиву на позов заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 78112,50 грн. Також заявлено, що остаточний розрахунок та докази понесених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» у зв`язку з розглядом даної справи будуть подані до суду в строк, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому заява подана заявником в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду першої інстанції від 26.07.2023. Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що: адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18. Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Із наданих відповідачем документів вбачається, що 19.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (замовником) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТГ» (адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання правової допомоги (надалі також договір), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого замовник доручає та оплачує, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовнику правову допомогу, пов`язану із захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору. Адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема, представляє інтереси замовника з усіма необхідними повноваженнями в усіх судових органах, апеляційних та касаційних інстанціях, а також захищає інтереси замовника в господарських справах. Для надання юридичної допомоги замовнику адвокатське об`єднання залучає своїх старших партнерів, партнерів та адвокатів (пункт 1.4. договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік (пункт 2.1. договору). Якщо жодна зі сторін за два календарних тижня до терміну, визначеного в пункті 2.1. договору, не повідомила іншу про намір завершити дію договору, то договір вважається укладеним на той самий період (пункт 2.2. договору). Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар), розмір якого врегульований додатковою угодою до цього договору. Замовник здійснює оплату за цим договором, а також витрати адвокатів адвокатського об`єднання, понесені останніми, протягом 3 днів з моменту одержання звіту про виконання доручення та акту прийомки-передачі послуг (робіт). У пункті 1 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони передбачили, що на виконання умов цього договору адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надати замовнику правову допомогу з представництва інтересів замовника в межах спору з Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» щодо звільнення від сплати за договорами бербоут-чартеру у зв`язку з неможливістю користування плавзасобами. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 зміст правової допомоги, зазначеної в пункті 1 цієї додаткової угоди, включає в себе наступне: -аналіз документів і законодавства (підпункт 2.1.); -підготовку відповіді на претензії Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 29.12.2022 (підпункт 2.2.); -підготовку та подачу позовної заяви/відзиву на позов (в залежності від процесуального статусу замовника) (підпункт 2.3.); -супровід справи в суді першої інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях (підпункт 2.4.). Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 визначено, що за надання послуг, визначених у підпунктах 2.1. 2.3. пункту 2 цієї додаткової угоди, замовник зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню плату в еквіваленті 5000 (п`ять тисяч) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання. У пункті 4 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони погодили, що за надання послуг, визначених у підпункті 2.4. пункту 2 цієї додаткової угоди, замовник зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню плату в еквіваленті 250 (двісті п`ятдесят) доларів США за 1 годину роботи адвоката адвокатського об`єднання у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання, але не більше, ніж 5000 (п`ять тисяч) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об`єднання. Положеннями пунктів 5, 6 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 передбачено, що замовник зобов`язується здійснити передплату за послуги, визначені у підпунктах 2.1. 2.3. пункту 2 цієї додаткової угоди, в розмірі 100 % від суми, вказаної в пункті 3 цієї додаткової угоди. Послуги, визначені у підпункті 2.4. пункту 2 цієї додаткової угоди, підлягають оплаті за фактом надання послуг протягом 5 банківських днів з моменту виставлення адвокатським об`єднанням рахунку. За умовами пункту 8 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 протягом 7 календарних днів з моменту надання правової допомоги адвокатське об`єднання складає та надсилає для підписання замовнику акт наданих послуг. Також з матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТГ» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» рахунки на оплату №3 від 19.01.2023 на суму 205000,00 грн (за представництво інтересів клієнта у спорі з Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» щодо звільнення від плати за договорами бербоут-чартеру) та №27 від 27.07.2023 на суму 41990,00 грн (за підготовку заперечень на відповідь на відзив у справі №915/436/23 у сумі 3990,00 грн і за участь у судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області у справі №915/436/23 (23.05.2023, 14.06.2023, 11.07.2023, 26.07.2023). На підставі рахунку на оплату №3 від 19.01.2023 за договором від 19.01.2023 відповідач сплатив на користь Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ ГРАН.ТГ» грошові кошти у сумі 205000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №66 від 24.01.2023. Як вбачається із детального опису виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТГ» при розгляді Господарським судом Миколаївської області позовної заяви Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» у справі №915/436/23 (далі детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.07.2023), розмір гонорару згідно пункту 3 та 4 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору від 19.01.2023 становить 76157,00 грн і включає наступні роботи: аналіз та вивчення позовної заяви; дослідження документації (доказової бази), наданої клієнтом; підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка заперечення на відповідь на відзив; дослідження судової практики в подібних правовідносинах; представництво інтересів в судових засіданнях; канцелярські витрати; абонентські витрати на телекомунікаційні засоби; оплата послуг помічників адвоката. При цьому у детальному описі робіт (наданих послуг) від 31.07.2023 наведено розрахунок наступного змісту: -аналіз та вивчення позовної заяви; дослідження документації (доказової бази), наданої клієнтом; підготовка відзиву на позовну заяву; вартість: в еквіваленті 5000,00 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку №3 від 19.01.2023; враховуючи відкриття шести судових справ, одна справа - 833,33 долари США; курс продажу долару США 1 долар = 41,00грн; сума: 34167,00 грн; -підготовка заперечення на відповідь на відзив; кількість витраченого часу: 25 хвилин; вартість: в еквіваленті 250 доларів США за 1 годину роботи адвоката у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку №27 від 27.07.2023; курс продажу долару США 1 долар = 38,00грн.; сума: 3990,00 грн; -представництво інтересів в 4 судових засіданнях 23.05.2023, 14.06.2023, 11.07.2023 та 26.07.2023 року; кількість годин: 4; вартість: в еквіваленті 250 доларів США за 1 годину роботи адвоката у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку №27 від 27.07.2023 року, курс продажу долару США 1 долар = 38,00 грн; сума: 38000,00 грн. 27.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТГ» підписано акт надання послуг №АО-1/07, згідно із яким на виконання договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 та додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до нього були виконані наступні роботи (надані такі послуги): -представництво інтересів клієнта у спорі з Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» щодо звільнення від плати за договорами бербоут-чартеру (підготовка відзиву на позов у справі № 915/436/23) на суму 34167,00 грн; -підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі № 915/436/23 на суму 3990,00грн; -участь у судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області у справі №915/436/23 (23.05.2023, 14.06.2023, 11.07.2023, 26.07.2023) на суму 38000,00 грн. Інтереси відповідача у межах справи №915/436/23 в суді першої інстанції представляли адвокати Жук Ю.В. (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ №1035325, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» 10.04.2023) та Дабіжа Я.І. (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1262900, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» 04.07.2023). За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21. Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Відповідно до пунктів 3, 4 додаткової угоди №1 від 19.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 гонорар адвоката за надання правової допомоги відповідачу в суді першої інстанції в частині одних послуг (аналіз та вивчення позовної заяви, дослідження доказової бази, підготовка відзиву на позовну заяву) визначений у фіксованій сумі, а в частині інших послуг (підготовка заперечення на відповідь на відзив, участь у судових засіданнях) у формі погодинної оплати, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відхиляючи доводи позивача про те, що сума фіксованого гонорару була визначена та сплачена відповідачем задовго до дати відкриття судової справи №915/436/23, що свідчить, на думку позивача, про відсутність обґрунтованості щодо співмірності визначеного розміру гонорару, так як сума визначена заздалегідь, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що спірні правовідносини між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» щодо оплати останнім бербоут-чартерної ставки за договорами бербоут-чартеру виникли між сторонами задовго до звернення позивача до суду із відповідним позовом у березні 2023 року, що вбачається, у тому числі із листування позивача та відповідача, яке передувало поданню позову. Вказане дозволяє стверджувати про передбачуваність існування судового спору із відповідним предметом позовних вимог, а отже, укладення договору про правову допомогу та визначення вартості послуг, що будуть надані за цим договором щодо конкретного спору (про що чітко зазначено у додатковій угоді), не може вважатися необґрунтованим та не спростовує обставину понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в суді першої інстанції, та узгодження сторонами вартості такої допомоги. Аргументи позивача про наявність сумнівів стосовно обсягу витраченого адвокатами часу в 4 судових засіданнях місцевий господарський суд ретельно дослідив, та дійшов обґрунтованого висновку про їх помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи. Так, адвокати відповідача брали участь у чотирьох судових засіданнях, загальна тривалість яких становить 4 год 2 хв: -згідно даних протоколу судового засідання від 23.05.2023 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника відповідача в режимі відеоконференції, склала 57 хв (з 09:41 по 10:38); -згідно даних протоколу судового засідання від 14.06.2023 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника відповідача в режимі відеоконференції, склала 46 хв (з 10:25 по 11:11); -згідно даних протоколу судового засідання від 11.07.2023 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника відповідача в режимі відеоконференції, склала 1 год 18 хв (з 12:55 по 14:13); -згідно даних протоколів судового засідання від 26.07.2023 загальна тривалість судового засідання (з урахуванням перерв), яке відбулося за участі представника відповідача в режимі відеоконференції, склала 1 год 1 хв (з 11:16 по 11:48, з 12:11 по 12:25, з 13:09 по 13:24). Доводи скаржника про те, що зміст послуги з участі адвокатів відповідача у судових засіданнях фактично зводиться лише до їх присутності у засіданнях в режимі відеоконференції, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки згідно із протоколами судових засідань представники Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» брали участь у відповідних судових засіданнях. Крім того, апелянтом безпідставно не враховується, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а і підготовку адвоката до такого засідання. Посилання позивача на те, що ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий адвокатським об`єднанням адвокату Жуку Юрію Валерійовичу, не містить в собі інформації про кваліфікацію, досвід та навантаження адвоката, що суперечить статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається із пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, серед реквізитів ордеру не вказано такі реквізити, як кваліфікація, досвід та навантаження адвоката. Твердження апелянта про те, що заявлена до стягнення сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності з цінами за аналогічні роботи, які існують на ринку юридичних послуг, судом апеляційної інстанції відхиляються з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на припущеннях позивача. Скаржник, посилаючись на вартість юридичних послуг, яка зазначена на веб-сайтах окремих фахівців в галузі права, безпідставно не враховує неможливість встановлення єдиних ставок на юридичні послуги, адже ціна на роботи (послуги) об`єктивно залежить від складності кожної справи та специфіки спірних правовідносин, завантаженості адвоката, потреби в оперативності надання правової допомоги, її обсягу, тривалості юридичного супроводу та низки інших істотних обставин, які не можуть бути уніфіковані в єдині (однакові для всіх випадків) ставки гонорару. Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані відповідачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Господарському суді Миколаївської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження відповідачем витрат в сумі 76157,00грн, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер (складає близько 5 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено), і узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/436/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 27.11.2023. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран