Постанова 4824 № 755/748/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Номер справи : 755/748/23 Номер провадження : 33/824/2306/2023 Категорія: ч. 3 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 27 жовтня 2023 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності ОСОБА_1 . Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. Як встановлено постановою судді, 25 грудня 2022 року о 14 год. 45 хв. по пр-ту Соборності, 28 А, у м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року; закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказаного клопотання, апелянт посилається на те, що він, ОСОБА_1 , не знав про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про його належне повідомлення щодо часу і дати проведення судового засідання та про вручення судової повістки, а про наявність постанови про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, він дізнався лише 11.04.2023 року, прибувши до суду дізнатись про хід справи. В поданій апеляційній скарзі, апелянт зазначає про те, що він категорично не погоджується з постановою суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи, судом було суттєво порушено норми матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, як зазначає апелянт, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Посилаючись на положення ст.ст. 245, 251, 256, 280 КУпАП, апелянт вважає, що в порушення вказаних норм, судом не вирішено питання та не взяті до уваги порушення щодо неправильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що призвело до неналежного та не всебічного розгляду справи. Крім цього, посилаючись на положення ст. 266 КУпАП та відповідної Інструкції, якими регулюється процедура огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи не має доказів, які б підтверджували дотримання працівниками поліції цієї процедури, а тому складений ними протокол про адміністративне правопорушення, не може бути доказом у справі. При цьому, як стверджує апелянт, при складанні протоколу та пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , свідків не було, тому вказаний протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки його було складено із порушенням вимог чинного законодавства. Більш того, до протоколу про адміністративне правопорушення, вносились зміни, доповнення, що є суттєвим порушенням Інструкції. На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені порушення з боку працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та безпідставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали даної справи, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення Дарницького районного суду м. Києва № 753/9631/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та доводи поданої скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню лише частково, виходячи з наступних підстав. По-перше, враховуючи обставини, на які ОСОБА_1 посилається у своєму клопотанні про поновлення процесуального строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, апеляційний суд вважає необхідним поновити цей строк, оскільки встановлені судом під час розгляду даного питання фактичні дані, дозволяють зробити висновок про те, що вказаний строк було пропущено з поважних причин. По-друге, незважаючи на обґрунтованість висновку судді про те, що вина ОСОБА_1 , як особи, яка керує транспортним засобом, у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за обставин наведених в оскаржуваній постанові, дійсно підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 205278 від 25.12.2022 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ч. 1, а не 3 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції № 472249, який долучено до протоколу на DVD диску та іншими доказами, суд апеляційної інстанції не може погодитися з правовою кваліфікацією дій порушника за ч. 3 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке. Як прямо передбачено ч. 3 ст. 130 КУпАП, вказаною нормою встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Незважаючи на диспозицію вказаної норми, в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.12.2022 року, який було складено щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, не зазначено, що вказані були вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП. Долучена до справи довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, в якій інспектор просить суд розглядати дії ОСОБА_1 , вчинені 25.12.2022, за ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки на останнього, відповідно до постанов судді Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2022 (у справі № 753/9631/22) та судді Оболонського районного суду м. Києва від 14.12.2022 накладались адміністративні стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не могла служити підставою для кваліфікації вказаних вище дій за ч. 3 ст. 130 цього Кодексу, оскільки єдиним документом, у межах якого розглядається справа про адміністративне правопорушення є виключно протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, навіть якщо припустити, що на ОСОБА_1 двічі, відповідно 13.10.2022 та 14.12.2022, накладалися адміністративні стягнення за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказані обставини, самі по собі, не можуть служити достатніми підставами для кваліфікації дій останнього за ч. 3 вказаної статті, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, станом на час ухвалення оскаржуваної постанови, постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2022 (у справі № 753/9631/22), відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасована на підставі постанови судді Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито, відповідно до п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за цією частиною не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону та наявних у справі доказах, а також через те, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 , відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 205278 від 25.12.2022 року обвинувачення. Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення шодо нього взагалі відсутні належні та допустимі докази його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а також про те, що під час розгляду справи, судом першої інстанції були суттєво порушені норми матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими та служити достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, оскільки, всупереч зазначеним доводам, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до складеного та направленого до суду протоколу, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, - змінити, перекваліфікувати дії останнього з ч. 3 на ч. 1 ст. 130 цього Кодексу, на підставі якої накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї частини, а в решті оскаржувану постанову залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, - змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі якої накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. У решті постанову судді щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Левко В.Б.