Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/12611/22

Справа № 344/12611/22 Провадження № 22-ц/4808/1354/23 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2023 року під головуванням судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші» було укладено кредитний договір №00-2979901 від 05.04.2021. Між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.09.2021 укладено договір факторингу № 27092021, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників згідно з договором. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 27.09.2021 до Договору факторингу №27092021 від 27.09.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15 354,78 грн з яких: 5 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 854,78 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками. Позивач стверджує, що відповідач має перед ним непогашену заборгованість за кредитним договором № 00-2979901 в розмірі 15 354,78 грн. Окрім того, 21.04.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3150918537/413384. Між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 08.12.2021 укладено Договір факторингу №08122021 у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників згідно з договором. Відповідно до реєстру боржників від 08.12.2021 до Договору факторингу №08122021 від 08.12.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 187,50 грн, з яких: 7 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 687,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Таким чином в ОСОБА_1 є непогашена заборгованість за кредитним договором №3150918537/413384 в розмірі 27 187,50 грн. Позивач просив стягнути заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 42 524,28 грн. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2023 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №00-2979901 від 05.04.2021 в сумі 15 354,78 грн, з яких: 5 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9854,78 грн сума заборгованості за звичайними відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №3150918537/413384 від 21.04.2021 в сумі 27 187,50 грн, з яких: 7 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 687,50 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. В апеляційній скарзіОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив їх та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Про наявність заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» він дізнався у червні 2023 року. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повідомляло його, що до нього перейшло право вимоги, також не надавало йому договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитними договорами. Позивачем не вказано на відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Матеріали справи не містять доказів про направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, яке було необхідним. Він не отримував повідомлення про наявність заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» з зазначенням сум заборгованості за кредитними договорами. Стягуючи заборгованість позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за звичайними відсотками. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. У кредитному договорі від 05.04.2021 сторони погодили суму договору у розмірі 5500 грн, строк дії договору - 10 днів , тобто до 15.04.2021. Апелянт зазначає, що з графіку платежів до договору від 05.04.2021 вбачається, що датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 15.04.2021, сума кредиту, що підлягає поверненню складає 5 500 грн, нарахованих процентів 992,80 грн, а разом 6 492,80 грн. Вважає, що у межах строку кредитування з 05 квітня 2021 року по 15 квітня 2021 року він мав повернути позичені кошти і сплатити проценти. Після закінчення строку користування позикою починаючи з 15.04.2021, він мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість. Відповідно до умов кредитного договору від 05.04.2021 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 10 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку передбаченому кредитним договором від 05.04.2021 матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування. Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою 15 квітня 2021 року. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Щодо кредитного договору від 21.04.2021, матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 27 187, 50 грн. У кредитному договорі від 21.04.2021 сторони погодили суму договору у розмірі 7 500 гривень, строк дії договору - 15 днів, тобто до 05.05.2021 року. З додатку № 1 до договору від 21.04.2021 року вбачається, що сума кредиту, яка підлягає поверненню, становить 7 500 грн, сума нарахованих процентів становить 2 812,50 грн, а разом 10 312,50 грн. Тому, у межах строку кредитування з 21 квітня 2021 року по 05 травня 2021 року він мав повернути позичені кошти і сплачувати проценти. Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 05.05.2021, він мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість. Відповідно до умов кредитного договору від 21.04.2021 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 15 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому кредитним договором від 21.04.2021, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування. Тобто, за умовами укладеного договору сторони погодили сплату заборгованості за позикою до 05 травня 2021 року. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути заборгованість за кредитними договорами №00-2979901 від 05.04.2021 за основною сумою боргу 5 500 грн тавідсотки в розмірі 992,80 грн, а за кредитним договором № 3150918537/413384 від 21.04.2021 заборгованість за основною сумою боргу 7 500 грн та за відсотками в розмірі 2 812,50 грн, в іншій частині позову просить відмовити. ТОВ «ФК «ЄАПБ» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Встановлено, що між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 , укладений договір №00-2979901 від 05.04.2021. За умовами договору кредитодавець надає позичальнику у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с.7-8). Згідно з п. 1.2. кредитного договору сума кредиту складає: 5 500 грн. Відповідно до п. 1.3. цього ж Договору строк дії кредиту: 10 днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю «15» квітня 2021 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому пп. 1.3.1.-1.3.3. договору. Графік платежів без врахувань передбачених цим договором пролонгацій строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений додатком №1 до цього договору. При цьому у випадку пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до пп. 1.3.1.-1.3.3. договору, новий графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті на письмову вимогу позичальника. У п.п. 1.3.1., 1.3.2. договору сторони погодили, що строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених у п. 1.3. цього Договору, у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості по Договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п. 1.3. договору та передували (поспіль) дню повернення кредиту (включно).У випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулась його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується, на кількість днів, зазначених в п. 1.3. цього договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим договором та сплати неустойки (пені штрафу) в залежності від кількості днів прострочення сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту 1,81 % в день (649,80% річних). Сторони вирішили, що нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою здійснюється з першого дня отримання кредиту, але не більше ніж до 90 днів прострочення і застосовується відповідно до умов п. 6.3 договору (п.п. 1.4.1 договору). У п. 6.3. розділу 6 кредитного договору «Відповідальність за договором» встановлено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язання за договором: -протягом пільгового періоду, а саме : з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань позичальника, нарахування процентів не здійснюється; -з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості кредитор визнає заборгованість за кредитом проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється з 1 (першого) дня отримання кредиту, але не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення (відповідно до пункту 1.4 та підпунктів 1.4.1-1.4.2 договору). Додатком №1 до договору від 05.04.2021 встановлено графік платежів, згідно якого відповідач зобов`язаний до 15.04.2021 сплатити ТОВ «Качай гроші» суму наданого кредиту в розмірі 5 500 грн та проценти в сумі 992,8 грн, а всього 6 492,80 грн (а.с.9). Між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.09.2021 укладено договір факторингу №27092021, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-2979901 від 05.04.2021 в сумі 15 354,78 грн, з яких 5 500 грн заборгованості за основною сумою боргу і 9 854,78 грн заборгованості за відсотками, що підтверджено витягом з реєстру боржників №1 до вказаного договору факторингу (а.с.11-14). Згідно розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №00-2979901 від 05.04.2021 становить 15 354,78 грн, з яких: 5 500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 9 854,78 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.15-16). Між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 21.04.2021 укладений договір №3150918537/413384. За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.20-21). Згідно з п. 1.2. договору кредит надається строком на 15 днів, тобто до 05.05.2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.3. цього ж договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. У п. 4.3. Розділу «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» договору вказано, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору. Додатком №1 до договору від 21.04.2021 року встановлено графік платежів, згідно якого строк на який надано кредит 15 днів, суму кредиту 7 500 грн., процентна ставка 2,5%, сума нарахованих процентів 2 812,50 грн., всього до оплати 10 312,50 грн. (а.с.21). Між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 08.12.2022 укладено договір факторингу №08122021, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3150918537/413384 в сумі 27 187,50 грн, з яких 7500 грн заборгованості за основною сумою боргу і 19 687,50 грн заборгованості за відсотками, що підтверджено витягом з реєстру боржників до вказаного договору факторингу №08122021 від 08.12.20121 (а.с.24-27). Згідно поданого розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №3150918537/413384 від 21.04.2021 становить 27 187,50 грн, з яких: 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 687,50 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.28). За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція», суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитних договорах є обґрунтованими, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується розрахунками заборгованості, а матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. Умовами вищезазначених договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за кредитними договорами: №00-2979901 від 05.04.2021, №3150918537/413384 від 21.04.2021 не надав, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за надані кредитні кошти на підставі вищезазначених договорів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Колегія судді апеляційного суду не погоджується з висновком суду в частині розміру стягнутих відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) міститься висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, зазначила, що правові висновки, подібні до викладених у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає відносини, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і врегульовує відносини, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18, вказала, що передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. Відповідно вимог кредитних договорів №00-2979901 від 05.04.2021, №3150918537/413384 від 21.04.2021 кредити надавалися на певні строки. Повернення кредиту позичальник мав здійснити згідно договору №00-2979901 від 05.04.2021 до 15.04.2021, а за кредитним договором №3150918537/413384 від 21.04.2021 - до 05.05.2021. Відповідно до п.1.3 кредитного договору № 00-2979901 від 05.04.2021 строк дії кредиту 10 днів, тобто до 15.04.2021. Умовами кредитного договору №00-2979901 від 05.04.2021 передбачена можливість автоматичного продовження строку його дії, зокрема, у випадку здійснення оплати на суму не менше суми процентів. Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення позичальником платежів, що свідчить про відсутність підстав для автоматичної пролонгації кредитного договору №00-2979901 від 05.04.2021 і на такі докази не вказували сторони. Згідно з додатком до договору від 05.04.2021 відповідач зобов`язаний був до 15.04.2021 сплатити суму наданого кредиту в розмірі 5 500 грн та проценти в сумі 992,8 грн, що всього становила 6 492,80 грн. Відповідно до п.1.2 кредитного договору № 3150918537/413384 від 21.04.2021 строк дії кредиту надавався 10 днів, тобто до 05.05.2021. Згідно з додатком до договору від 21.04.2021 відповідач зобов`язаний був до 05.05.2021, сплатити суму наданого кредиту в розмірі 7500 грн та сума нарахованих процентів 2812,50 грн, що всього становила 10 312,50 грн. Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилалося на наявність у позичальника заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитами, що підтверджується також наданими як доказ розрахунками. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за відповідними кредитними договорами. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не обґрунтовувало заявлені позовні вимоги в частині стягнення відсотків і як таких, що нараховані як річні проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в обумовлених сторонами розмірах, що відповідають розділу 4 «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» та розділу 6 «Відповідальність за договором» кредитних договорів, а саме як грошову суму, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позивачем також не надано доказів щодо нарахування та стягнення заявлених до стягнення процентів відповідно до вищеназваних розділів цих кредитних договорів за період після закінчення строку кредитування, як міри відповідальності у визначених ними розмірах. За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вищенаведене, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими як за користування кредитними коштами поза строком кредитування за кредитними договорами № №00-2979901 від 05.04.2021 та № 3150918537/413384 від 21.04.2021. У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за кредитним договором № №00-2979901 за період з 05.04.2021 до 15.04.2021 - 992,80 грн, а за кредитним договором № 3150918537/413384 за період з 21.04.2021 до 05.05.2021 - 2 812,50 грн. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитними договорами: №00-2979901 від 05.04.2021 та кредитним договором № 3150918537/413384 від 21.04.2021 зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, що є підставою для зміни рішення в цій частині. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 вказаної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином розподіл судових витрат слід змінити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 980,49 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 250,76 грн. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2023 року змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитними договорами №00-2979901 від 05.04.2021 та № 3150918537/413384 від 21.04.2021 та розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»)заборгованість за кредитним договором №00-2979901 від 05.04.2021за відсотками в розмірі 992,80 грн тазаборгованість за кредитним договором № 3150918537/413384 від 21.04.2021 за відсотками в розмірі 2 812,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 980,49 грн судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 250,76 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин