Ухвала КЦС ВС № 185/10120/22

УХВАЛА 24 листопада 2023 року м. Київ справа № 185/10120/22 провадження № 61-16708ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини. В обґрунтування позову зазначала, що вона з відповідачем перебували у шлюбі з 08 січня 2020 року до 14 вересня 2022 року. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Враховуючи викладене, просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дитиною три річного віку. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 листопада 2022 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов`язку утримувати дружину. ОСОБА_1 має офіційне працевлаштування, щомісячний дохід, тож, має можливість надавати допомогу дружині на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку і це не буде для нього надмірним тягарем, враховуючи розмір його доходів. Водночас, визначаючи розмір частки доходу відповідача, який необхідно стягнути на користь позивачки, суди вважали, що на утриманні відповідача перебуває його дружина - ОСОБА_1 , яка перебуває у відпустці у зв`язку з пологами та не працює. 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом спору у цій справі є стягнення аліментів на утримання дружини, а тому справа є малозначною. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний