Постанова 4806 № 307/3340/18

Справа № 307/3340/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 вересня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ЗУБАШКОВА М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 307/3340/18 за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тячівської міської ради Закарпатської області, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та державного реєстратора речових прав Тячівської міської ради Довгуника Василя Михайловича про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, права власності на неї та усунення перешкод у здійсненні права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 1 грудня 2020 року, повний текст якого складено 10 грудня 2020 року, головуючий суддя Гримут В.І., - встановив: 02.11.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діяв адвокат Марич І.Ю., звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Тячівської міської ради, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів зазначили Тячівський відділ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та державного реєстратора речових прав Тячівської міської ради Довгуника В.М. (а.с. 3-10 т. 1). Мотивували позов таким. У квітні 2018 року ОСОБА_3 пред`явив до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 , а саме її частиною площею 0,0046 га. Проекти забудови земельних ділянок площами по 700 кв. м були видані ОСОБА_4 23.05.1980, а ОСОБА_1 10.06.1986 відповідно до будівельних паспортів. 09.12.2016 Тячівська міська рада прийняла рішення про надання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Суміжна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останні побудували житловий будинок і господарські будівлі на межі земельних ділянок, а дренажні труби (канави) для стоку води проклали по території двору позивачів. Ці обставини зафіксовані офіційно. Отже, всупереч встановленим правилам і нормам забудови відповідачі розташували свої будівлі та споруди на відстані меншій за 1 м до межі земельної ділянки і, крім того, вимагають зайвого метра землі за рахунок ділянки позивачів. Межа між земельними ділянками замість передбаченої документами прямої лінії стала викривленою на користь відповідачів за рахунок земельної ділянки позивачів. Такими діями порушуються вимоги закону, цивільні, земельні права позивачів, зокрема, на користування земельною ділянкою та на її приватизацію. Комісія Тячівської міської ради з вирішення земельного спору діяла непрофесійно та не розв`язала спір відповідно до закону, внаслідок чого продовжується порушення прав позивачів. Посилаючись на ці обставини, на норми цивільного, земельного, будівельного законодавства щодо прав на земельні ділянки, їх забудови та захисту цивільних прав, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: визнати протиправним висновок комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж та скасувати це рішення органу місцевого самоврядування; скасувати в реєстрі речових прав відомості про право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, та скасувати її реєстрацію в Державному земельному кадастрі, повернути у користування захоплену частину площею 0,0018 га; зобов`язати відповідачів усунути істотні порушення будівельних норм і правил шляхом перебудови належних їм житлового будинку та літньої кухні, господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 на відстані одного метра від виступаючої частини цих будівель до межі ділянки позивачів, з будівництвом схилу даху цих будівель у бік двору відповідачів та з влаштуванням водостічної системи і водовідведення, дренажної ями на своїй земельній ділянці відповідно до вимог ДБН 360-92 та інших нормативних документів. 01.12.2020 до Тячівського районного суду надійшла заява позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діяв адвокат Марич І.Ю., якою були змінені позовні вимоги шляхом викладення першої з них у такій редакції: «визнати протиправним рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Тячівської міської ради за № 2000 від 31 жовтня 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 » (а.с. 163-165 т. 1). Ухвалою Тячівського районного суду від 10.06.2020, занесеною до протоколу судового засідання, процесуальний статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів змінено, залучено ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та державного реєстратора речових прав Тячівської міської ради Довгуника В.М. до участі в справі в якості співвідповідачів (а.с. 187-191 т. 1). Рішенням Тячівського районного суду від 01.12.2020 у позові з вимогами: визнати протиправним висновок комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж та скасувати це рішення органу місцевого самоврядування; скасувати в реєстрі речових прав відомості про право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, та скасувати її реєстрацію в Державному земельному кадастрі, повернути у користування захоплену частину площею 0,0018 га; зобов`язати відповідачів усунути істотні порушення будівельних норм і правил шляхом перебудови належних їм житлового будинку та літньої кухні, господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 на відстані одного метра від виступаючої частини цих будівель до межі ділянки позивачів, з будівництвом схилу даху цих будівель у бік двору відповідачів та з влаштуванням водостічної системи і водовідведення, дренажної ями на своїй земельній ділянці відповідно до вимог ДБН 360-92 та інших нормативних документів відмовлено (а.с. 194-195 т. 1). Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, з того, що право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок позивачів, ними не оформлене, площа та межі ділянки не визначені, докази порушення їхніх цивільних (земельних) прав рішенням Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 і діями відповідачів не були надані. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Марич І.Ю., оскаржили рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 202-208 т. 1). Наводять у скарзі такі доводи. Суд першої інстанції не з`ясував всебічно, повно і об`єктивно обставини справи, надав неналежну оцінку наявним у справі доказам, які давали підстави для задоволення позову. Зокрема, суд не дав оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи, будівельним паспортам, схематичним планам фактичного землекористування, рішенню Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560, яким було затверджено висновок комісії ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 щодо меж земельних ділянок. Так, будівельні паспорти містять, зокрема, плани земельних ділянок, які передбачають їх забудову на відстані не менше 1 м від меж ділянок. Іншого способу відведення земельних ділянок для забудов, аніж як шляхом складання відповідних актів, що містяться в будівельних паспортах, на час складання будівельних паспортів не існувало. Землекористування виникло у позивачів на підставі чинного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування і як таке зберігається до переоформлення прав на землю відповідно до чинного законодавства. У цілому розташування земельних ділянок сторонами не оспорюється, претензії одна до одної вони мають лише щодо проходження межі між їхніми ділянками. Висновком комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 встановлено, зокрема, що будівля літньої кухні побудована відповідачами на межі між земельними ділянками, а дренажна труба для стоку дощових вод знаходиться на земельній ділянці позивачів. Технічна документація із землеустрою на земельну ділянку відповідачів посилається на вищевказаний висновок комісії Тячівської міської ради, проте, фактично в частині розташування точок 3 і 4 не відповідає цьому висновку, оскільки ці точки розташовані на відстані 50-70 см від будівлі літньої кухні відповідачів. Схематичні плани відображають реальне землекористування, проте, суд не взяв їх до уваги. Таким чином, позивачі надали докази про порушення відповідачами вимог державних будівельних норм і правил, які, втім, разом з іншими фактичними обставинами були судом залишені поза увагою. Позивачі просять рішення суду скасувати, позов задовольнити. У відзиві на апеляцію відповідач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Решетар В.В., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 230-234 т. 1). Зазначає, зокрема, що відповідачі належним чином оформили своє право власності на земельну ділянку, тоді як позивачі, які не набули прав на земельну ділянку, поставивши питання про припинення дії, яка порушує право, обрали неналежний спосіб захисту права, яке не виникло. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.08.2021 справу з апеляційного розгляду було знято та повернуто до суду першої інстанції для усунення її недоліків (а.с. 248-249 т. 1). Апеляційний суд вказав, серед іншого, на зазначення в рішенні суду позовної вимоги про визнання протиправним висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж та скасування цього рішення органу місцевого самоврядування при тому, що у справі є заява представника позивачів адвоката Марича І.Ю. від 01.12.2020, де предмет позову змінено і вимогу викладено в такій редакції: «визнати протиправним рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Тячівської міської ради за № 2000 від 31 жовтня 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ». Ухвалою Тячівського районного суду від 06.10.2021 постановлено: виправити описку допущену в рішенні Тячівського районного суду від 01.12.2020 та перший абзац вступної частини рішення викласти в наступній редакції: «розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тячівської міської ради, співвідповідачів, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Державного ресторатора речових прав Тячівської міської ради Довгуник В.М. про визнання протиправним висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища, рішення Тячівської міської ради, скасування в реєстрі речових прав відомостей про право власності на земельну ділянку відповідачів й зобов`язання їх усунути істотні порушення будівельних норм та правил»; у другому абзаці описової частини рішення слова: «Головне управління ДЗК» замінити словами: «Головне управління ДГК» (а.с. 5 т. 2). В ухвалі Тячівського районного суду від 06.10.2021 зазначено також, що «Підстав для ухвалення додаткового рішення суд не встановив, так як до закінчення підготовчого засідання предмет позову змінений не був (ст. 49 ЦПК України)». Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав і на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-81 ЦПК України: загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність; основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами; правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав; кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; сторони на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача та обов`язок такого конкретного відповідача відповідати за пред`явленим до нього позовом, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; за загальним правилом обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються. Таким чином, до суду по захист своїх прав може звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом чи договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного і земельного законодавства щодо набуття права власності на нерухоме майно, в тому числі, на землю та його захисту в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів. Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, з внесеними до Державного земельного кадастру даними щодо неї, у розумінні закону земельна ділянка є індивідуально визначеним оборотоздатним об`єктом цивільних прав (річчю, нерухомим майном) (ст. 79 ч. 1, ст. 79-1 ч. 1 ЗК України, ст. 177, ст. 178 ч. 1, ст. 179, ст. 181 ч. 1, ст. 182, ст. 184 ч. 1, ст. 190 ЦК України). За приписами положень ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, 182, 316, 317, 319, 325, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 79-1, 81, 90, 95, 116, 118, 123, 125, 126 ЗК України, інших пов`язаних норм законодавства станом на 14.12.2017 (час набуття ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060) і на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій право власності на землю та право землекористування набуваються громадянами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону; право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності виникає внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, в порядку її відведення, після державної реєстрації та документального оформлення речового права на земельну ділянку. Аналогічно в розумінні надання ділянки у користування, а в подальшому у користування або у власність у порядку відведення, набуття відповідного права громадянином, документального оформлення відповідного права ці питання регулювалися й законодавством, що на відповідний час (час отримання земельних ділянок для забудови подружжями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ) діяло раніше (ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 13, 16, 19-22 ЗК Української РСР (1970 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14 Закону України «Про власність», ст.ст. 3, 6, 7, 17, 19, 22-24 ЗК України (1990 р.), інше законодавство). Згідно п. 7 Перехідних положень ЗК України (2001 р.) громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Правомірність набуття права приватної власності на землю та права користування землею презюмуються, саме набуте та оформлене у законний спосіб на конкретно визначену і відведену з конкретними лінійними параметрами земельну ділянку право власності або право користування підлягає захисту: власники земельних ділянок і землекористувачі повинні обирати такі способи використання ділянок, які завдають щонайменше незручностей суміжним землекористувачам, суміжні землевласники та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав один одного; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю (права землекористування) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю; власник земельної ділянки, землекористувач управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, тож може судовим порядком вимагати визнання незаконним, недійсним і скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у тому числі, на земельну ділянку (ст. 41 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст.ст. 11-16, ст. 21 ч. 1, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 386, 391, ст. 393 ч. 1, ст.ст. 395, 396 ЦК України, ст.ст. 79, 81, 83, 90, 95, 103, ст. 152 ч. 2, ч. 3 п.п. «г», «д», ст. 155 ч. 1 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). 27.05.1980 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був виданий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки під житловий будинок по АДРЕСА_2 , в якому міститься проект забудови від 15.04.1980 земельної ділянки розмірами 20,5 м х 35,0 м, де відстань від запроектованого будинку до межі земельної ділянки, розташованої зліва (стосовно фасаду будинку з вулиці), позначена як «1,0 м», ця розташована зліва земельна ділянка позначена як «вільна від забудови». Рішенням від 27.03.1986 № 78 Виконавчий комітет Тячівської міської ради народних депутатів погодив наказ адміністрації радгоспу ім. Леніна від 26.03.1986 № 24/в про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_2 (а.с. 12 т. 1). 10.06.1986 був складений проект забудови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 земельної ділянки розмірами 20,0 м х 35,0 м по АДРЕСА_2 , який є частиною будівельного паспорта на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника, копію якого КПП «Тячів-Проект» виготовило 16.05.2014 (а.с. 11 т. 1). У зазначеному проекті забудови відстань від запроектованого будинку до межі земельної ділянки, розташованої зліва (стосовно фасаду будинку з вулиці), позначена як «1,0 м», відстань від запроектованого будинку до межі земельної ділянки, розташованої справа, позначена як «9,0 м». 05.10.2017 ТВП «Техбуд-Сервіс» виготовило ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому рік побудови будинку та належних до нього господарських будівель і споруд зафіксований як «1991» (а.с. 13-15 т. 1). Право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_3 та належні до нього літню кухню і хлів зареєстроване 20.11.2017 на підставі вищевказаного Технічного паспорта на будинок та інших документів (а.с. 17). Рішенням Тячівської міської ради Закарпатської області від 23.05.2013 № 2522, до якого були внесені зміни рішенням цієї ж ради від 23.06.2017 № 1698, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 т. 1). Рішенням Тячівської міської ради від 09.12.2016 № 1667 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36 т. 1). 04.05.2017 комісія Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, охорони навколишнього природного середовища склала висновок за результатом розгляду звернення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) щодо встановлення та непогодження меж земельної ділянки сусідніми землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 39 т. 1). В акті зазначено, зокрема, що: у гр. ОСОБА_3 згідно будівельного паспорта від 23.05.1980 ширина земельної ділянки становить 20,5 м; будівля (літня кухня) побудована на межі земельної ділянки, вздовж якої на відстані 50 см від стіни прокладена дренажна труба (канава) для стоку дощової води, яка на даний час знаходиться на території двору гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; згідно будівельного паспорта гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.06.1986 ширина її земельної ділянки становить 20 м, приватизація земельної ділянки не проведена, відповідно до геодезичної зйомки, проведеної КП «Землі Тячева», ширина по вулиці становить 21,02 м; виходячи з цього та беручи до уваги також інші документи і матеріали щодо дотримання вимог земельного законодавства комісія пропонує: встановити межі (ширини) земельних ділянок між гр-нами ОСОБА_3 та . ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно розмірів, наявних у будівельних паспортах; межі, встановлені комісією, вважати такими, що відповідають дійсності; гр. ОСОБА_1 і гр-ну ОСОБА_3 завершити виготовлення проектів відводу земельних ділянок та подати їх на затвердження чергової сесії міської ради (узгодивши між собою). Рішенням Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 затверджено вищевказаний висновок комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 (а.с. 38 т. 1). У 2017 році ПП «Закарпатгеопроект» склало на замовлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 19-27 т. 1). Згідно з цією документацією: земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має площу 0,1500 га; ширина земельної ділянки по лінії А-Б (від вулиці Селянської) становить 20,5 м, в кінці земельної ділянки її ширина становить 18,98 м; зліва від земельної ділянки (стосовно фасаду будинку з АДРЕСА_1 ) розташована земельна ділянка, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_7 , межа між цими земельними ділянками (лінія Б-В) має форму ламаної лінії з шести прямих відтинків довжинами: 15,42 м; 22,43 м; 9,59 м; 11,84 м; 15,18 м і 6,46 м. На підставі цієї технічної документації земельна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрована 25.09.2017 у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру від 25.09.2017 № НВ-2102222892017 (а.с. 28 т. 1). Рішенням Тячівської міської ради від 31.10.2017 № 2000 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер 2124410100:11:003:0060) гр-н ОСОБА_4 і ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , надано цю земельну ділянку площею 0,1500 га їм у власність (а.с. 174 т. 1). Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2017 № 107845231 підтверджується факт державної реєстрації 14.12.2017 права спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060 по АДРЕСА_1 (а.с. 29 т. 1). У справі міститься висновок судового експерта Корчинського Б.М. від 10.09.2018 № 160 експертного дослідження про фактичну забудову земельних ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 , складений у порядку ст. 106 ЦПК України за заявою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Марича І.Ю. (а.с. 40-42 т. 1). На вирішення експерта ставилися питання: чи відповідає фактична забудова житлових будинків та господарських споруд домоволодінь по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 дозвільним документам на забудову (проектам забудови земельних ділянок, будівельним паспортам); б) вимогам ДБН 360-92**, інших нормативних документів щодо, в тому числі, землекористування, а якщо є невідповідності (порушення) будівельних норм, стандартів і правил при забудові, то котрим із зазначених забудовників вони допущені. Експерт дав такі відповіді на поставлені питання: фактична забудова житлових будинків та господарських споруд домоволодінь по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 не відповідає дозвільним документам на забудову (проектам забудови земельних ділянок, будівельним паспортам), не відповідає вимогам ДБН 360-92** у «частині розташування житлового будинку та господарських будівель від межі сусідньої земельної ділянки, що належить гр. ОСОБА_8 (відступ від межі менше 1,0 м.)»; фактична забудова житлових будинків та господарських споруд домоволодінь гр. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , розташованих у АДРЕСА_1 вимогам ДБН 360-92** «не відповідає в частині розташування житлових будинків та господарських будівель від межі сусідньої земельної ділянки на відстані менша 1,0 м. (фактично від 0,53 до 0,13 м.) та незабезпечен запобіганню стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок»; для усунення порушень експерт пропонує: забезпечити влаштування необхідних інженерно-технічних заходів (установка жолобів, водостічних труб та снігоутримувачів), що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок; зміни нахилу даху у бік свого двору; здійснити реконструкцію будинку та господарських споруд до нормативної відстані від межі суміжної земельної ділянки, яка повинна становити 1 м. Вищевказаний висновок експертного дослідження не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України. Так, імперативні вимоги частини 5 статті 106 ЦПК України повною мірою не виконані, оскільки у висновку експертного дослідження не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, тому висновок одержаний із порушенням порядку, встановленого законом, стосунок його до спору, що вирішується саме у справі № 307/3340/18, належно не підтверджений. Як зазначено в тексті висновку, дослідження проводилося на основі наданих на дослідження матеріалів, вказівка на те, що експерт проводив огляд досліджуваних об`єктів та оцінював факти на місці у висновку відсутня. У висновку немає даних про здійснення експертом будь-яких вимірювань, встановлення координат тощо, про залучення фахівців для цього, до висновку не додані жодні плани, схеми, інші ілюстративні матеріали щодо розташування земельних ділянок, будівель, споруд, проходження меж і т.ін. З тексту висновку вбачається, що експерт послуговувався певними даними, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо земельної ділянки подружжя ОСОБА_5 , проте, відсутнє посилання на факт виготовлення такої технічної документації, на факт на час виконання дослідження повного юридичного оформлення подружжям ОСОБА_5 прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060, технічна документація в повному обсязі не досліджувалася, тоді як права подружжя ОСОБА_6 на земельну ділянку не оформлені і параметри щодо неї експертом приймалися передусім ті, що містилися у будівельному паспорті, який не є правовстановлюючим документом ані щодо будинку, ані щодо земельної ділянки, на якій він розміщений. Так само не є правовстановлюючими документами і технічний паспорт на житловий будинок, виданий подружжю ОСОБА_6 , та документ під назвою «Ситуація фактичного землекористування», складений Тячівським міжрайонним виробничим відділом Закарпатської регіональної філії «Центр ДЗК» ДП «Центр Державного земельного кадастру» (а.с. 16 т. 1), у якому відображена відстань від будівель ОСОБА_5 до межі земельної ділянки від 0,53 м (початок будівель з боку вулиці) до 0,13 м (в кінці будівель) та накладання в плані земельних ділянок площею 0,0018 га (без визначення, яка саме ділянка накладається на іншу). Фактичне землекористування само по собі не породжує право та не є тотожним оформленому належним чином праву землекористування конкретно визначеною земельною ділянкою, як це має місце щодо подружжя ОСОБА_5 . Наведені в експертному дослідженні та у вищевказаній «ситуації …» дані щодо відстаней від належних подружжю ОСОБА_5 будівель до межі домоволодіння подружжя ОСОБА_6 та щодо конфігурації цієї межі суперечать технічній документації із землеустрою та даним геодезичної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060, виконаної ТОВ «ГЕО-Земля» у 2018 році, де офіційно встановлена, а відтак законна межа є не прямою, а ламаною лінією, а відповідні відстані становлять від 1,45 м (початок будівель з боку вулиці) до 1,03 м (в кінці будівель). Про будь-яке накладення земельних ділянок у плані одна на одну в експертному дослідженні не йдеться, таке не встановлювалося. Зрештою експертним висновком не враховується, що обом сторонам будівельні паспорти були видані, а забудова земельних ділянок здійснювалася до набрання чинності ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Таким чином, висновком експертного дослідження, виконаним на підставі документів і матеріалів, наданих лише однією стороною, не встановлені дійсні обставини по суті (розташування і параметри земельних ділянок, межі, розташування об`єктів нерухомості, параметри проходження дренажної труби, розташування якої покладено в обґрунтування позову, і т.ін.), не враховувалася реальна містобудівна ситуація та порядок землеволодіння і землекористування, що склався, висновок не ґрунтується на безпосередньому дослідженні об`єктів експертом і на сукупності наявних на час його складення документів, тож за встановлених у справі обставин фактично є припущенням. Документи і матеріали, які є в справі і певним чином ілюструють обставини, зокрема, фотоматеріали (а.с. 159-162, 182-187 т. 1), не є достатніми і належними доказами щодо відповідних обставин і можуть враховуватися лише у сукупності з іншими доказами, які є належними і підлягають оцінці судом. Провадження у справі, що розглядається, було відкрито ухвалою судді Тячівського районного суду від 08.11.2018 у порядку загального позовного провадження за первісно заявленими вимогами (а.с. 52 т. 1). Ухвалою Тячівського районного суду від 20.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, в якому брали участь представник позивачів Малахових адвокат Марич І.Ю., відповідачі Канюки та їхній представник адвокат Решетар В.В., підготовче засідання в справі закінчено, призначено справу до судового розгляду (а.с. 123-124 т. 1). 01.12.2020 представник позивачів ОСОБА_6 адвокат Марич І.Ю. подав до суду першої інстанції заяву, якою змінив предмет позову і виклав вимогу в такій редакції: «визнати протиправним рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Тячівської міської ради за № 2000 від 31 жовтня 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 », додав до заяви копії судових рішень у справі № 307/3767/14-ц, копію рішення Тячівської міської ради від 31.10.2017 № 2000, деякі інші документи та просив завершити розгляд справи без його участі (а.с. 164-165 т. 1). Разом із цим, у судовому засіданні, що відбулося 10.06.2020 представник позивачів Малахових адвокат Марич І.Ю. взяв участь разом із відповідачами Канюками та їхнім представником адвокатом Решетарем В.В. (а.с. 188-191 т. 1). Рішення у справі було ухвалене Тячівським районним судом 01.12.2020 за відсутності учасників процесу, суд вирішив справу за первісно заявленими вимогами (а.с. 192-195 т. 1). Згідно з положеннями ст. 49 ч. 2 п. 2, ч. 3 ЦПК України: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання; до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано, з додержанням вимог цивільного процесуального закону виходив із того, що у передбачений для цього строк позивачі не змінювали своїх первісно заявлених позовних вимог. В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції позивачі зазначили, що просять визнати протиправним висновок комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж та скасувати це рішення органу місцевого самоврядування; скасувати в реєстрі речових прав відомості про право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, та скасувати її реєстрацію в Державному земельному кадастрі, повернути у користування захоплену частину площею 0,0018 га; зобов`язати відповідачів усунути істотні порушення будівельних норм і правил шляхом перебудови належних їм житлового будинку та літньої кухні, господарських споруд (а.с. 202 т. 1). Тобто на стадії апеляційного розгляду справи позивачі Малахови продовжили підтримувати саме первісно заявлені ними позовні вимоги та саме ці вимоги просили задовольнити. Водночас у період, коли рішення Тячівського районного суду від 01.12.2020 ще не набрало законної сили і у справі № 307/3340/18 здійснювалося апеляційне провадження, про що позивачам було достеменно відомо, вони пред`явили до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тячівської міської ради Закарпатської області, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, державного реєстратора речових прав Тячівської міської ради Довгуника В.М. та ПП «Закарпатгеопроект» позов про визнання протиправним дії, скасування рішення, скасування рішення в реєстрі речових прав відомості про право власності, зобов`язання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути істотні порушення будівельних норм, провадження за яким було відкрито ухвалою судді Тячівського районного суду від 19.04.2021 (справа № 307/1242/21) (посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/96415905). Про пред`явлення такого позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник адвокат Марич І.Ю. апеляційний суд не повідомили. Рішенням Тячівського районного суду від 21.10.2021 у справі № 307/1242/21 позов було задоволено частково: визнано протиправними дії ПП «Закарпатгеопроект» щодо визначення конфігурації земельної ділянки в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 , вчиненими всупереч висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішенню Тячівської міської ради № 1560 від 10.05.2017 «Про затвердження висновку комісії по розгляду звернення гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 » про його затвердження; скасовано рішення 19-ї (позачергової) сесії 7-го скликання Тячівської міської ради № 2000 від 31.10.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 »; скасовано відомості Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, площею 0,15 га, наданої у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); скасовано відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, площею 0,15 га, надану у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); в інших позовних вимогах відмовлено, вирішено питання про судові витрати (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100514949). Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі № 307/1242/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.06.2023: апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Тячівського районного суду від 21.10.2021 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення судових витрат скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування в реєстрі речових прав відомостей про реєстрацію земельної ділянки та її реєстрацію в Державному земельному кадастрі відмовлено; рішення суду, яким відмовлено у задоволенні решти позовних вимог, залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107374028, ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, серед іншого, таке: позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: визнати протиправним дії ПП «Закарпатгеопроект» щодо визначення конфігурації земельної ділянки в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , які вчинені всупереч висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішенню Тячівської міської ради № 1560 від 10.05.2017 про його затвердження; скасувати рішення 19-ої сесії 7-го скликання Тячівської міської ради за № 2000 від 31.10.2017 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; скасувати в реєстрі речових прав відомості про право власності на земельну ділянку відповідачів ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, та реєстрацію цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути істотні порушення будівельних норм, правил та забезпечити позивачам як землекористувачам сусідньої земельної ділянки, найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), а саме: перебудувати схил даху належної відповідачам літньої кухні (добудови до житлового будинку), розташованої по АДРЕСА_1 , у бік двору відповідачів; прибрати існуючу на використовуваній позивачами земельній ділянці водостічну (дренажну) систему водовідведення атмосферних опадів із літньої кухні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; замурувати вентиляційний отвір у зовнішній стіні літньої кухні відповідачів, направленої у двір позивачів; перенести відкриту господарську будівлю для утримання худоби позивачів на відстані 4 метрів від суміжної межі; з акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 2014 року вбачається, що ОСОБА_9 не погодила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 межі землеволодіння у АДРЕСА_1 , однак такі межі були погоджені з боку органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки; висновок комісії Тячівської міської ради від 04.05.2017, який затверджений рішенням цієї ж ради від 10.05.2017 № 1560, не містить висновків зобов`язального характеру, як помилково констатував суд першої інстанції, а лише пропозиції щодо встановлення межі (ширини) земельних ділянок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідно до розмірів, наявних у будівельних паспортах, що подані на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, з одночасним запропонуванням сторін узгодити між собою спірну межу і подати погоджені проекти на затвердження чергової сесії міської ради; водночас, зважаючи вже на проведену сторонами забудову об`єктами нерухомості земельних ділянок, починаючи ще з 80-х років минулого століття, які не визнанні самочинним будівництвом і відповідного рішення про їх знесення чи перебудову (переобладнання, реконструкцію) матеріали справи не містять, а відтак на даний час не є можливим сторонами привести межі (ширини) земельних ділянок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідно до розмірів, наявних у будівельних паспортах, виданих ще у 80-их роках минулого століття; є голослівним твердження позивачів про те, що ними дотепер не погоджено спірну межу земельних ділянок, а тому це унеможливлювало затвердження і передачу відповідачам ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, оскільки стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок; при цьому ст. 198 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лише вказувала, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж, слід уважати, що погодження меж не відбулося; погодження меж полягає у тому, щоб суміжному землекористувачу було запропоновано підписати відповідний акт; якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови; у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб уважати прийняте рішення про приватизацію незаконним; підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації; непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів; є надуманими доводи позивачів ОСОБА_6 про те, що відповідними доказами підтверджено наявність накладок земельних ділянок площею 0,0018 га, оскільки матеріали польових геодезичних робіт і плану земельної ділянки, складені за результатами кадастрової зйомки Тячівським міськрайонним виробничим відділом ДП «Центр ДЗК» у 2018 році, не є експертним дослідженням чи висновком експерта, які б належним чином підтверджували ці обставини, а висновок судового експерта № 160 від 10.09.2018 не містить обставин і висновків щодо наявної накладки земельних ділянок сторін; зважаючи на те, що дії ПП «Закарпатгеопроект» були правомірними, є помилковими твердження позивачів ОСОБА_6 і висновок місцевого суду про необхідність саме з цієї підстави скасування рішення 19-ої сесії 7-го скликання Тячівської міської ради № 2000 від 31.10.2017 … та скасування відомостей Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, площею 0,15 га, надану у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з підстави буцімто неправомірності зазначених вище дій ПП «Закарпатгеопроект»; вимоги позивачів ОСОБА_6 щодо скасування відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2124410100:11:003:0060, … також з огляду на те, що на час звернення ОСОБА_6 до суду з позовом у квітні 2021 року чинною була редакція ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 16.01.2020, яка вже не передбачала скасування відомостей (записів державного реєстратора), а лише його рішень, та відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню; державний реєстратор речових прав Тячівської міської ради Закарпатської області Довгуник В.М. не є належним відповідачем; позивачі не довели належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку достатніми доказами свої вимоги, які не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи в межах апеляційного перегляду цієї справи. За таких обставин слід констатувати, що питання щодо висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 і, відповідно, рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж (стосунок цих висновку та рішення до спірних правовідносин і їх роль, значення у них, їх правомірність чи протиправність тощо) вирішені у справі № 307/1242/21, цьому дана відповідна правова оцінка в контексті суто допоміжної ролі таких акта і рішення в процедурі оформлення прав на земельну ділянку і т.ін. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що вимога про визнання протиправним вищезгаданого висновку є неналежним способом захисту права, позаяк відповідне питання розв`язується при вирішенні спору за належними вимогами по суті, де подібний висновок чи акт може слугувати одним із доказів, який оцінюється в сукупності з іншими доказами та матеріалами. Тож з урахуванням як установленого в справі, що розглядається, так і встановленого іншими чинними судовими рішеннями підстави для визнання протиправними висновку комісії Тячівської міської ради з питань земельних ресурсів, розвитку міста та села, екології, охорони навколишнього природного середовища від 04.05.2017 та рішення Тячівської міської ради від 10.05.2017 № 1560 про затвердження висновку щодо встановлення меж зі скасуванням цього рішення органу місцевого самоврядування відсутні. Відповідно до правової позиції позивачів та обраної ними конструкції позову у поєднанні його підстав і предмета всі його вимоги взаємопов`язані, вирішення вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, речових прав на неї, повернення певної частини земельної ділянки залежать від вирішення першої вимоги щодо правомірності встановленні межі між земельними ділянками. За таких умов відмова в задоволенні цієї першої позовної вимоги тягне і відмову в задоволенні інших, похідних вимог. Поза тим, підстави для задоволення цих похідних вимог про позбавлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку відсутні і по суті, позаяк не обґрунтовані та не доведені у належний процесуальний спосіб, а на час апеляційного розгляду справи набрало чинності судове рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні таких самих пред`явлених до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимог. Вимога ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю шляхом усунення порушень будівельних норм і правил, перебудови будівель тощо хоча за конструкцією позову і ґрунтується так само на попередніх вимогах, проте, може розглядатися та вирішуватися і як самостійна. За відповідного обґрунтування та доведення не виключається можливість розв`язання спору (вимог) про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю окремо від інших вимог, що пов`язуються власне з питаннями оформлення прав на землю. Втім, і щодо цієї вимоги позивачі не навели належного обґрунтування та не надали докази, які б давали підстави для її задоволення, а на час апеляційного розгляду справи набрало чинності судове рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні такої самої по суті пред`явленої до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимоги. Посилання сторони позивачів на судові рішення у справі № 307/3767/14-ц, у якій рішенням Тячівського районного суду від 15.10.2015 було задоволено позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22.12.2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016, рішення Тячівського районного суду від 15.10.2015 скасовано і в позові відмовлено (а.с. 166-172 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/52452409, https://reyestr.court.gov.ua/Review/54703795) безпідставне. Ці рішення були ухвалені за інших фактичних обставин і стосувалися подій, які мали місце у 2014 році, коли позивачі не мали оформлених прав на земельну ділянку. Отже, право власності відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:11:003:0060, розташовану по АДРЕСА_1 , набуте та оформлене відповідно до закону, що підтверджено і чинними судовими рішеннями. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попри те, що є користувачами земельної ділянки, фактично належної до їхнього будинку та наданої для його зведення і саме в цьому розумінні мають право на захист як власники домоволодіння, не надали суду доказів набуття та оформлення права власності або права користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_3 , зі встановленими конкретними лінійними параметрами цієї земельної ділянки (конфігурація, межі, точне розташування на місцевості) як у цілому, так і в частині проходження межі із земельною ділянкою відповідачів. Наявність у будівельному паспорті, виданому на ім`я позивачів, проекту забудови земельної ділянки розмірами 20,0 м х 35,0 м і площею 700 кв. м цього не спростовує, позаяк вказівка на такі параметри земельної ділянки та умовне схематичне зображення ділянки у проекті забудови без конкретної за параметрами прив`язки до місцевості в контексті спору не є доказом щодо відповідних лінійних параметрів земельної ділянки, а доказів додержання процедури відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , яка існувала відповідно до закону (зокрема, ст.ст. 16, 22 ЗК Української РСР (1970 р.)) і на час складення проекту забудови та видачі будівельного паспорта (1986 рік), суду не було надано. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вільно реалізуючи свої цивільні та процесуальні права, користуючись правовою допомогою адвоката ОСОБА_11 , не маючи для того жодних перешкод не довели належними і допустимими доказами фактів і обставин, що підлягають доказуванню. Позивачі не обґрунтували і не довели в належний процесуальний спосіб факту порушення їхніх прав на землю та підстав для усунення порушення прав у заявлений ними спосіб, у тому числі, для позбавлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку. Правомірність набуття ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності на землю у визначених параметрах земельної ділянки належним процесуальним порядком у справі, що розглядається, не спростована, це право підлягає захисту. У справі, що розглядається, державний реєстратор Тячівської міської ради Довгуник В.М. не є учасником спірних правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і Тячівською міською радою з іншого боку, тому є неналежним відповідачем у справі. Будь-які підстави позову та вимоги до співвідповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не формулювалися, не пред`являлися. За встановлених апеляційним судом у справі обставин суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір і дійшов вірного висновку про необхідність відмови в позові. Суд не мав передбачених законом і доведених підстав для задоволення необґрунтованого, бездоказового позову та позбавлення відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку. Доводи апеляції цього не спростовують. Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тячівського районного суду від 1 грудня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 10 листопада 2023 року. Судді