Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/764/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 р.Справа № 480/764/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, по справі № 480/764/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області , Державної судової адміністрації України третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, в якому просила суд: - визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2022 року у розмірі 2 102,00 грн; - зобов`язати ТУ ДСА України в Сумській області нарахувати виплату ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2022 року складає 2 481,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Сумській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого станом на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн; - зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого станом на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суддівська винагорода регулюється Законом України № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", який є спеціальним, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. На переконання апелянта, положення статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2022 рік" щодо запровадження величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" не відповідає нормам Конституції та спеціального Закону № 1402-VIII. У відзивах на апеляційну скаргу ДСА України та ТУ ДСА України у Сумській області просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідачі зазначають, що відповідно до вимог статті 148 Закону № 1402-VIII засади фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи те, що положення статті 7 Закону України № 1928-IX «Про Державний бюджет на 2022 рік» є чинними і неконституційними не визнавалися, ДСА та його територіальний підрозділ, виконуючи функції розпорядників бюджетних коштів, діяли відповідно до вимог чинного законодавства та в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Додатково зауважують, що Законом № 1928-IX запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні, і з прийняттям Закону № 1928-IX зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Посилаються на правову позицію Верховного Суду у постановах від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 у справі № 826/12172/17, Великої Палати Верхового Суду в постанові від 04.11.2020 в справі № 200/9195/19-а. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 29 березня 2004 року. Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.04.2015 № 4-б позивачці встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15% посадового окладу судді. Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2018 № 4-б позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу. Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.10.2022 № 8-б позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу. За період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року позивачці була нарахована суддівська винагорода, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні. Вважаючи протиправним обрахування суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2 102,00 грн, а не 2 481,00 грн, позивачка звернулась до суду з позовом у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є такими, що відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів не погоджується зв вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 Закону № 1402-VIII установлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII. Частинами третьою, четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII установлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Відповідно до частини першою статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Статтею 7 Закону України № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, становить: для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до статті 46 Конституції України, Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Згідно з частинами третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, , інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України). Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4). Частиною першою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Колегією суддів встановлено, що у спірний період (з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року) суддівська винагорода нараховувалась позивачці, виходячи із посадового окладу 63 060,00 грн (2 102,00 грн х 30), що підтверджується копією штатного розпису на 2022 рік. Колегія суддів зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення і визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV і в цьому ж законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатувала, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року (2 481,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 грн) у спірному періоді, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було неправомірним. Аналогічні висновки сформував Верховний Суд у постановах від 15.08.2023 по справі № 120/19262/21-а, від 30.11.2021 по справі № 360/503/21 та від 10.11.2021 по справі № 400/2031/21. Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції, тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим. Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 в розмірі 2102 гривень та похідні від них вимоги про зобов`язання територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню. Окрім того, як було зазначено вище, згідно з частинами 3, 4 статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. В силу частини 1 та 2 статті 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України. Пунктами 2 та 4 частини 5 статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Згідно з частиною 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення). Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1, 2, 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Територіальний орган Державної судової адміністрації України здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2022 рік відповідно. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області та Державної судової адміністрації України було витребувано письмові пояснення з приводу того, чи виділяла Державна судова адміністрація України кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Сумській області для виплати суддівської винагороди позивачці у 2022 році з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481 гривень, якщо ні, то надати пояснення причин щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди. Відповідно до письмових пояснень ТУ ДСА України у Сумській області нарахування суддівської винагороди суддів Конотопського міськрайонного суду здійснювалося з урахуванням ст. 7 Закону України "Про державний бюджет" та на підставі штатного розпису за підписом голови суду, в якому був зазначений розмір посадового окладу судді з розрахунку 2102 грн. З цього приводу колегія суддів зауважує, що ані ДСА України, ані ТУ ДСА України у Сумській області не надало до суду жодних доказів на підтвердження того, що ними вживалися заходи для забезпечення виплати позивачці суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481 гривень. Відтак, невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, діями яких порушено права позивача. Із урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що пред`явлені до Державної судової адміністрації України позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України у Сумській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачці за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2 481,00 грн підлягають задоволенню. Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання ДСА України вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача також підлягають задоволенню. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо посилання відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а та постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 у справі № 826/12172/17, то такі не беруться до уваги, оскільки прийняті у інших правовідносинах, які не є подібними із тими, що є спірними в цій справі. Зокрема, у всіх вказаних вище справах ключовим питанням спору було те, яка величина підлягає застосуванню при обчисленні суддівської винагороди мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 480/764/23 скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2022 року у розмірі 2 102,00 грн. Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати виплату ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2022 року складає 2 481,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Сумській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого станом на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 як судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого станом на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 24.11.2023 року