Постанова 4816 № 583/562/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2023 року м.Суми Справа №583/562/23 Номер провадження 22-ц/816/1826/23 22-ц/816/1818/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Антона Вікторовича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене у м.Охтирка, повний текст якого складений 31 липня 2023 року та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2023 року в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене у м.Охтирка, в с т а н о в и в: 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивувала тим, що 20.11.2010 року між сторонами було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх спільний син ОСОБА_3 . Після фактичного припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу між сторонами, малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю в її новій родині, в якій вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається мати та її нинішній чоловік. Відповідач із сином відносини не підтримує, життям сина не цікавиться, протягом тривалого часу не відвідував його, жодної матеріальної допомоги не надає та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків не дивлячись на те, що позивач не чинила перешкод у спілкуванні батька із сином. З огляду на невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо виховання та утримання сина, останній вважає своїм батьком чоловіка позивачки, який повністю взяв на себе виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини, що і стало підставою для подачі позовної заяви про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 27 липня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кудін О.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрати на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. Обґрунтовуючи заяву тим, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.07.2023 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, але судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що є підставою для звернення до суду з відповідною заявою. Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кудіна О.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 12000 грн 00 коп. В апеляційній скарзі на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. При цьому, зазначає, що стороною позивача було надано достатньо доказів того, що відповідач свідомо, без жодного примусу, ухилявся від свого батьківського обов`язку відносно свого сина, зокрема, свідомо не сплачував аліменти на утримання сина та не спілкувався з ним. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кудін О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає. Просить стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем. В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А.В. вказує, що позивачем було доведено не співмірність судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому у суду були правові підстави для самостійного зменшення розміру судових витрат, понесених відповідачем за отримання правової допомоги. Проаналізувавши опис послуг, наданий адвокатом Кудіним О.М. та подані документи, з огляду на предмет спору, враховуючи, що надання правової допомоги на суму 12000,00 грн не підтверджується матеріалами справи, вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника - адвоката Кудіна О.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 17.02.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (том 1, а.с. 9). Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.03.2012 року у справі № 2-275/2012, провадження № 2/1813/275/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований у виконкомі Рибальської сільської ради Охтирського району Сумської області 20.11.2010, актовий запис за №

07. Прізвище ОСОБА_4 після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_5 » (том 1, а.с. 10). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гадяцького районного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (том 1, а.с. 11). Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2022 року у справі № 369/1661/22, провадження № 2-н/369/271/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду 27.01.2022 (том 1, а.с. 14). 19.04.2023 старшим державним виконавцем Гончар Н.Б. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів щодо боржника ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого останній станом на березень 2023 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_8 , 2011 року народження, у розмірі 52689,07 грн. (том 1, а.с. 157). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2017 року навчається в КЗ загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський», де зарекомендував себе позитивно, його вихованням займається мати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Батько дитини ОСОБА_2 контакту із навчальним закладом не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з учителями не спілкується, участі у роботі батьківського комітет не бере, що підтверджується довідкою за підписом класного керівника 6-В класу КЗ загальної середньої освіти «Ліцей Петропавлівський» (том 1, а.с. 123, 124). У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які суду пояснили, що відповідач ОСОБА_2 , який є їм чоловіком та сином відповідно, завжди намагається підтримувати спілкування з сином ОСОБА_11 , по можливості надає йому матеріальну допомогу, неодноразово вони разом проводили час, дитина тягнеться до батька, хоче з ним спілкуватися, однак позивачка постійно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, налаштовує сина проти батька. З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 13). Судом встановлено, що відповідач має обмежене спілкування із сином, що не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків з боку відповідача. Так, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні відносини, що свідчить про те, що зустрічі батька з сином не можуть відбуватися часто, але такі обставини настали поза волею та без винної поведінки відповідача у справі. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про небажання ОСОБА_2 спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, натомість установлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно вплинуло на взаємовідносини відповідача з сином, який залишився проживати з матір`ю. Крім того, відповідач перерахує неповнолітньому сину грошові кошти, що позивачкою не спростовувалося. Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26.04.2023 № 171/20 затверджений висновок, відповідно до якого, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 20.04.2023 (протокол № 4) орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с. 149-, 150-152). Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може застосовуватися судом у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків та конкретних обставин справи, однак позивач всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довела належними та допустимими доказами факт свідомого, умисного нехтування відповідачем батьківськими обов`язками. При цьому, судом обґрунтовано враховано позицію відповідача, який заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина, не відмовляється від обов`язку утримувати сина та перераховує неповнолітньому сину грошові кошти. Суд надав оцінку особистим взаєминам між сторонами, як батьками дитини, та їх вплив на можливість відповідача приймати участь у вихованні сина. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вона, він ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини. У ст. 150 СК України перелічені обов`язки батьків щодо виховання дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України). Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з роз`ясненнями п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до роз`яснення п. 18 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. При ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував вказані норми та за недоведеності фактів свідомого, систематичного, умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, відсутності доказів застосування інших заходів попередження та впливу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав відносно сина. Враховано, що орган опіки та піклування надав висновок про недоцільність позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі відповідних доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, а позбавлення його батьківських прав є крайнім заходом впливу. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням, тому рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року підлягає залишенню без змін. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем документально підтверджено та доведено судові витрати на правничу допомогу в суму 12000,00 грн, а позивачкою не було доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правничої допомоги б/н від 01.03.2023, за умовами якого клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь в судовому розгляді справи, в розмірі, що визначається і підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцією до прибуткового касового ордеру, які являються невід`ємними додатками до даного договору (том 1, а.с.49). Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі) від 04.03.2023 зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі, зокрема, вивчення матеріалів позовної заяви та додатків і доказів до неї; професійне консультування з приводу необхідності подання відзиву на позовну заяву, перевірки судової практики та чинного законодавства, представництва інтересів відповідача у суді. При цьому сторони домовилися, що замовник сплачує виконавцю гонорар за надані послуги у фіксованому розмірі, визначеному за погодженням на загальну суму 12000,00 грн. На виконання умов договору суду надано квитанцію № 04/03 від 04.03.2023, згідно якої ОСОБА_2 сплатив Адвокатському бюро «Олександра Кудіна» за договором правничої допомоги та актом виконаних робіт грошові кошти в сумі 12000,00 грн. (том 1, а.с. 48). Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті позивачем в порядку компенсації гонорару адвоката, суд обґрунтовано виходив зі встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Проаналізувавши опис послуг, наданий адвокатом Кудіним О.М. та подані документи, з огляду на предмет спору, враховуючи, що надання правової допомоги на суму 12000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, суд вважав, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу, що надання правової допомоги на суму 12000,00 грн не підтверджується матеріалами справи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції та не є достатніми для скасування додаткового рішення суду. Отже, додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2023 року підлягає залишенню без змін. При відмові у задоволенні апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря А.В., на користь ОСОБА_2 , на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України, підлягають компенсації витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, яка надавалася відповідачу на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 01.03.2023, укладеного з Адвокатським бюро «Олександра Кудіна» та ордеру, Серія ВМ № 1040093 від 04 жовтня 2023 року і підтверджується Актом прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 жовтня 2023 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 04/10 від 04 жовтня 2023 року. Згідно із складеним ОСОБА_2 та адвокатом Кудіним О.М. Актом прийняття - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 жовтня 2023 року, адвокат надав клієнту юридичні послуги у формі: вивчення матеріалів апеляційної скарги та додатків і доказів до неї; професійне консультування з приводу необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу; перевірка змін в діючому законодавстві та судової практики, зокрема прецедентної практики Верховного Суду, узгодження правової позиції по справі; складання, узгодження з довірителем та технічне виготовлення, а також подання письмового відзиву на апеляційну скаргу по справі про позбавлення батьківських прав; складання та оформлення ордеру, акту виконаних робіт, квитанції про оплату гонорару; представництво інтересів відповідача в суді та виступи як представника при допиті сторін, надання пояснень, дослідженні доказів, подання письмових клопотань, виступ в судових дебатах. Сторони домовились про те, що ОСОБА_2 сплачує адвокату гонорар за надані послуги у фіксованому розмірі, визначеному за погодженням на загальну суму 3000 грн. Фактично сплачено адвокату в якості гонорару за надання правничої допомоги по справі сума 3000 грн відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, ордеру, квитанції до прибуткового касового ордеру, що є в матеріалах справи. Враховуючи викладене, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, затрачений на надання таких послуг, що підтверджено належними доказами, колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідача, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню, а понесені ОСОБА_2 витрати підлягають компенсації за рахунок позивача у розмірі 3000 грн. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Антона Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 гривень компенсації витрат на правничу допомогу адвоката, понесених при апеляційному перегляді справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов