Постанова 4815 № 569/4678/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 року м. Рівне Справа № 569/4678/23 Провадження № 22-ц/4815/1023/23 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Гордійчук С.О., суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Коцюби О.В. на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2023 року, ухваленого у складі судді Кучиної Н.Г., повний текст судового рішення виготовлено 18.07.2023 року, у справі № 569/4678/23 в с т а н о в и в : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_2 79 868 грн. 66 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 28.09.2022 р. по 28.02.2023 р. Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2023 року заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп. В поданій на додаткове рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати додаткове рішення . Відзив на апеляційну скаргу надано не було. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Встановлено, що постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року змінено та зменшено розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 79 868,66 грн. до 58 919,20 грн. Позовні вимоги задоволено у розмірі 73,77 % від заявлених вимог. Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскаржуване додаткове рішення хоча і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід`ємною складовою основного судового рішення та не може існувати окремо від нього, тому апеляційна скарга підлягає вирішенню з врахуванням таких обставин. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Надані на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних відносин між адвокатом та позивачем, факт надання юридичних послуг. Колегія суддів погоджується із висновком суду місцевого суду, який враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, пропорційності розміру задоволених вимог дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000 грн. Однак, з урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги задоволено частково та зменшено розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому витрати понесенні позивачем на правову допомогу у судді першої інстанції покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно ч. 1 ст.376 ЦПК України додаткове рішення підлягає зміні з прийняттям нового рішення про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Коцюби О.В. задовольнити частково. Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правову допомогу з 5000.00 грн. до 3688,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 23 листопада 2023 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Ковальчук Н.М. Шимків С.С.