Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/986/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/986/23 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 935/986/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Янчук В.В. в м. Коростишеві в с т а н о в и в: У квітні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 17.08.2011 у розмірі 30366,91 грн станом на 20.03.2023 та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву б/н від 17 серпня 2011 року, яка разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складають договір про надання банківських послуг, на підставі чого банк відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому збільшився до 30000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач вказав, що відповідач порушила умови договору, у зв`язку з чим станом на 20.03.2023 наявна у неї заборгованість становила 30366,91 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 24992,12 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 5374,79 грн.З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2011 у розмірі 30 366 (тридцять тисяч триста шість десять шість) гривень 91 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійки. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішенняКоростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим, оскільки анкета-заява від 17.08.2011 підписана відповідачем при отриманні банківської карти у ПАТ «Приватбанк», але вона не містить відомостей щодо погодженого кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки, умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також інших істотних умов кредитного договору. Таким чином вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками є необґрунтованими. Крім того зауважує, що Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування та матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також що вказані документи взагалі містили істотні умови договору. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.08.2011 до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», звернулася ОСОБА_1 з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.20). Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 20 зворот). В анкеті-заяві від 17.08.2011 особисто ОСОБА_1 відмічено, що вона бажає оформити на своє ім`я платіжну карту «Кредитка «Універсальна GOLD» із встановленням на неї кредитного ліміту в розмірі 500 грн (а.с. 20 зворот). Відповідачем одночасно із анкетою-заявою 17.08.2011 була підписана також Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», у якій узгоджено всі істотні умови договору, а саме: проценти, комісія, пеня, розмір щомісячного платежу, штраф ( а.с.21). На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 17.08.2011 року (а.с.20), довідку про зміну умов кредитування та обслуговавання кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.17-18) довідку про видані кредитні картки (а.с.19) витяг з тарифів обслуговавання кредитної карти "Універсальна" "30 днів пільгового періоду" (а.с.21) роздруківку з інформацією про умови кредитування (а.с.22-46), виписку за договором за період з 17.08.2011 по 23.03.2023 (а.с. 55- 78) та розрахунок заборгованості ( а.с. 4-16). Відповідно до довідки АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н отримала картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 17.08.2011, термін дії до 02/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття 25.04.2012, термін дії до 08/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття 10.08.2015, термін дії до 08/19; № НОМЕР_4 , дата відкриття 01.11.2015, термін дії до 10/19; № НОМЕР_5 , дата відкриття 25.01.2016, термін дії до 01/20; № НОМЕР_6 , дата відкриття 21.09.2017, термін дії до 07/21; № НОМЕР_7 , дата відкриття 29.08.2018, термін дії до 06/22; № НОМЕР_8 , дата відкриття 19.02.2019, термін дії до 01/23 (а.с. 19). Згідно з довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт за кредитною карткою змінювався, складав станом на 17.08.2011 року - 300,00 грн., 17.08.2011 року 500,00 грн., 23.11.2011 року 0,00 грн., 30.11.2011 року 0,00 грн., 13.07.2012 1 300,00 грн., 22.07.2015 130,00 грн., 11.01.2016 0,00 грн., 15.01.2016 0,00 грн., 21.09.2017 0,00 грн., 29.08.2018 1 000,00 грн., 22.09.2018 3 000,00 грн. 22.09.2018 2 000,00 грн. 22.09.2018 3 200,00 грн., 24.09.2018 5 000,00 грн., 01.10.2018 10 000,00 грн., 16.10.2018- 15 000,00 грн., 15.11.2018 22 000,00 грн., 05.12.2018 26 500,00 грн., 06.12.2018 30 000,00 грн., 20.12.2019 30 000,00 грн., 31.12.2019 30 000,00 грн., 28.01.2020- 30 000,00 грн., 08.02.2020 30 000,00 грн., 18.03.2020- 30 000,00 грн., 31.03.2020 30 000,00 грн., 14.04.2020 30 000,00 грн., 27.04.2020- 30 000,00 грн., 08.05.2020 30 000,00 грн., 19.05.2020 30 000,00 грн., 14.07.2020 29 972,41 грн., 22.07.2020 29 972,00 грн., 31.07.2020 29 951,50 грн., 11.08.2020 29 951,50 грн., 25.08.2020 29 946,47 грн., 28.08.2020- 29 929,00 грн., 28.08.2020 29 936,00 грн., 29.08.2020 29 919,00 грн., 30.08.2020 29 883,00 грн., 30.08.2020 29 889,00 грн., 30.08.2020 29 900,00 грн., 31.08.2020 29 878,00 грн., 01.09.2020 29 873,00 грн., 07.09.2020 29 873,00 грн., 23.09.2020 29 873,00 грн., 06.10.2020 28 873,00 грн., 29.11.2020 28 866,00 грн., 11.01.2021 кредитний ліміт становить 0,00 грн (а.с. 17). Згідно з наданими банком розрахунками заборгованості відповідача за кредитним договором від 17.08.2011 року станом на 20.03.2023 становить 30366,91 грн., яка складається з: 24992,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5374,79 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 16). Виписка по рахунку ОСОБА_1 №б/н за період 17.08.2011- 23.03.2023 свідчить, що за період користування кредитними коштами усього витрат на рахунку НОМЕР_9 , 32 грн , а усього надходжень 233732,41 грн (а.с.55). Згідно виписки за договором б/н за період з 17.08.2011 по 23.03.2023 ОСОБА_1 активно користувалась картками в межах їх дії, оскільки прослідковуються списання коштів на оплату розваг, оплату одягу, продуктів харчування, побутової хімії, косметики, оплату послуг, поповнення мобільного, здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитом, зокрема шляхом поповнення карткового рахунку готівкою через термінал (а.с.55-78). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ознайомлена з умовами користування кредитної карти «Універсальна 30 днів пільгового періоду» в яких зазначено, відсотки за користування кредитною картою, а також період користування та відсоткова ставка щодо заборгованості, встановлено у вигляді процентів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. До того ж, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті. ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитом, зокрема шляхом поповнення карткового рахунку готівкою через термінал, що, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16, також може свідчити про визнання боргу або іншого обов`язку. Тому врахувавши всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 17.08.2011 б/н у розмірі 30366,91 грн. З таким висновком колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в матеріалах справи наявна підписана ОСОБА_1 довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 21). Підписавши вказану довідку, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. Крім того, у цій довідці, підписаній сторонами, наявні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Судом встановлено, що у довідці про умови кредитування ОСОБА_1 від 17 серпня 2011 року сторонами погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць (36% річних) на суму залишку заборгованості (а. с. 21). Проте у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом визначено за різними ставками, а саме 36 %, 30 %, 34,80 %, 43,20 % (а. с. 47). Колегія суддів наголошує, що оскільки сторонами було погоджено процентну ставку, а у розрахунку банку проценти за користування кредитом визначено за різними ставками, що не передбачено умовами договору, а здійснено Банком в односторонньому порядку без повідомлення відповідача, то вимога про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягає до задоволення. В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, поповнення карткового рахунку. Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що надані АТ КБ «Приватбанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалася кредитними коштами, наданими їй АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 17 серпня 2011 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом. Разом з тим, з метою перевірки правильності та об`єктивності суми заборгованості перед банком, колегія суддів здійснила аналіз виписки по картковому рахунку відповідача у сукупності з наданим банком розрахунком заборгованості. Альтернативного розрахунку заборгованості від відповідача не надходило. Так, вбачається, що за період з 17.08.2011 року по 23.03.2023 року відповідач використав кредитні кошти на загальну суму 264 099,32 грн, а на погашення заборгованості внесена сума 233 732,41 грн. Заборгованість за тілом кредиту становить 24992,12 грн. Банк також вказав заборгованість за процентами 5374,79 грн. Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк»24 992,12 грн, які фактично використані відповідачем з карткового рахунку та не повернуті банку. Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які позивач додав до справи, не може бути належним доказом укладення договору, оскільки у цій справі ОСОБА_1 , підписуючи 17.08.2011 анкету-заяву, одночасно підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, в якій визначено тип картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду», тобто погодилася з умовами кредитування. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17-ц колегією суддів не заперечується. Вирішуючи спір, суд першої інстанції у своєму рішенні також застосував наведену правову позицію. Доводи в апеляційній скарзі про відсутність доказів отримання відповідачем платіжної картки, емітованих АТ КБ «Приватбанк» спростовуються довідкою АТ «Приватбанк», відповідно до якої відповідач у межах кредитного договору б/н від 17.08.2011 отримала кредитні картки. Доводи відповідача, що позивачем на підтвердження обставин справи не надано первинних документів, а отже наявність розрахунку чи виписки з рахунку не можуть підтверджувати як проведення операцій по картковому рахунку, так і існування заборгованості за ним є безпідставними, спростовуються доказами у справі та висновками суду першої інстанції у рішенні суду та не потребують додаткового обгрунтування. Щодо копій постанов Житомирського апеляційного суду, долучених до апеляційної скарги, колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки предметом спору є різні правовідносини, не аналогічні до цієї справи. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приват Банку». Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приват Банку» задоволено частково на 82,30 % та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено частково на 17,70 %, то судовий збір підлягає стягненню пропорційно. Збір за подання позову в сумі 2208,93 грн (2684 х 82,30%), за подання апеляційної скарги в сумі 712,60 грн(4026 х 17,70 %). Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 5374,79 грн.; в частині стягнення тіла кредиту залишити без змін. У зв`язку з цим абзаци перший та другий рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 викласти в наступній редакції: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»( код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2011 у розмірі 24 992,12 грн. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року змінити у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судових витрат, зменшивши суму з 2684 грн. до 2208,93грн. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відшкодування витрат по сплаті судового збору 712,60 грн за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: