Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11656/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/11656/23 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса), у якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 24.07.2023р. про закінчення виконавчого провадження №69130904. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 24.07.2023р. головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Миколаївській ПМУ МЮ (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69130904 (далі Постанова № 69130904). Позивач вважає, що ЗУ «Про виконавче провадження» не визначає умов чи обставин, як кваліфікують факт «можливості» чи «неможливості» виконання рішення без участі боржника, тому обставини «неможливості» виконання судового рішення без участі боржника (для закінчення виконавчого провадження) мають бути ґрунтовно викладені у постанові та доведенні відповідачем доказами вжиття абсолютно усіх можливих передбачених законом заходів і доказами використання усіх наданих державному виконавцю повноважень. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів неможливості виконання судового рішення боржником, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною і підлягає скасуванню. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 24.07.2023р. про закінчення виконавчого провадження №69130904. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) судовий збір у розмірі 1 073,6грн.. В апеляційній скарзі ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса), посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що направлення до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником, ГУ ПФУ в Миколаївській області, кримінального правопорушення, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» не є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №69130904, оскільки воно надіслано не щодо боржника, а стосовно його службових (посадових) осіб. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4.10.2021р. у справі №400/5422/21, яке набрало законної сили 28.12.2021р., позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії позивачу за вислугу років з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії згідно довідки ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» від 28.05.2021р. №33/35-118-оп/Кр, та зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити пенсію за вислугу років позивачу, починаючи з 1.12.2019р., з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» від 28.05.2021р. №33/35-118-оп/Кр, з урахуванням раніше виплачених сум. 3.02.2022р. Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по адміністративній справі №400/5422/21. 8.03.2023 головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №69130904. 28.07.2022р. ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило відповідача листом за №1400-0801-8/25816, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4.10.2021р. у справі № 400/5422/21 він провів перерахунок пенсії за вислугу років позивача, внаслідок чого її розмір склав 12 237,1грн., а загальний розмір доплати по перерахунку пенсії за рішенням суду 179 365,64грн.. Відповідне фінансове забезпечення для виконання вказаного рішення суду відсутнє, ним забезпечено виплату пенсії позивачу за рішенням суду у межах виділених бюджетних асигнувань. 6.02.2023р. головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Миколаївській області ПМУ МЮ (м. Одеса) виніс постанову про прийняття виконавчого провадження №69130904. 12.06.2023р. головний державний виконавець відповідача склав Акт про встановлення невиконання без поважних причин боржником рішення у виконавчому провадженні № 69130904 та виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100грн., а 10.07.2023р. постанову про накладення штрафу за повторне невиконання без поважних причин у розмірі 10 200грн.. 17.07.2023р. головний державний виконавець надіслав до Миколаївського районного управління поліції повідомлення про вчинення посадовими особами ГУ ПФУ в Миколаївській області кримінального правопорушення, передбаченого ст.82 ККУ до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство. 24.07.2023р. головний державний виконавець відповідача виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №69130904 на підставі п.11 ч.1 ст39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із постановою про закриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 2.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За правилами п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Пунктом 11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.63 цього Закону. Частиною 1 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. За приписами ч.2 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII. Як вбачається із матеріалів справи, шо в рамках виконавчого провадження, з виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4.10.2021р. у справі №400/5422/21, ГУ ПФУ в Миколаївській області проведено перерахунок пенсії позивачу, сума перерахунку становить 179365,64грн.. Проте, нарахована сума позивачу не виплачена. Згідно Актів державного виконавця від 12.06.2023р. та 10.07.2023р. встановлено невиконання та повторне невиконання рішення суду в частині невиплати нарахованих сум пенсії та відповідно застосовано штрафи. За наслідками встановленого повторного невиконання рішення суду, виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. На основі цих фактів державний виконавець вважав, що вжив усіх заходів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження. Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру. При цьому, апеляційний суд наголошує, що ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника. Окрім того, колегія суддів зазначає, що, враховуючи приписи ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Судова колегія апеляційного суду наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Частиною 3 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022р. у справі №340/5200/21, від 8.12.2022р. у справі №457/359/21, від 27.03.2019р. у справі №750/9782/16-а, від 7.08.2019р. у справі №378/1033/17, від 4.09.2019р. у справі №286/1810/17, від 7.10.2020р. у справі №461/6978/19, від 25.11.2020р. у справі №554/10283/18, від 13.12.2021р. у справі №520/6495/2020. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко