Постанова 4854 № 400/1875/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1875/23 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ДПС у Волинській області, ДПС України, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.12.2022р. №7978462/2703609951, рішення про неврахування Таблиці даних платника податків від 23.12.2022р. №7929296/2703609951; - зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 5.12.2022р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у ЄРПН податкову накладну за №1 від 5.12.2022р.. Проте, за результатами обробки, згідно отриманої квитанції реєстрацію вказаної податкової накладної зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої податкової накладної, однак, податковим органом прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Позивач зазначив, що ним до контролюючого органу були надані всі необхідні пояснення, первинні документи, додатки, достатні для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної та свідчать про реальність здійснення господарської операції, які податковий орган не перевірив та не взяв до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 29.12.2022р. №7978462/2703609951 про відмову в реєстрації податкової накладної та рішення від 23.12.2022р. №7929296/2703609951 про неврахування Таблиці даних платника податків. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ФОП ОСОБА_1 від 5.12.2022р. №1 датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 2 684грн. на користь ФОП ОСОБА_1 .. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судовий збір у сумі 2 684грн. на користь ФОП ОСОБА_1 .. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 було надано усі необхідні для реєстрації накладної первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарської операції, проте, податковим органом не надано належної оцінки цим первинним документам, що і стало помилковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та про відмову в реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 17.06.2022р. між ФОП ОСОБА_1 та ПАП «Аркадія» укладено договір поставки за №26, за умовами якого позивач зобов`язувався поставити комплект технологічного обладнання для свинокомплексу, кількість якого визначається у специфікаціях. Оплата за товар здійснена 5.12.2022р., відтак, на виконання приписів податкового законодавства та за датою першої події, 5.12.2022р. позивачем складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну за №1. Відповідно до квитанцій від 21.12.2022р. реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, у зв`язку з тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8436 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції також було запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. 23.12.2022р. позивач направив пояснення на адресу ГУ ДПС разом із пакетом первинних документів. Однак, комісією ГУ ДПС не враховані надані позивачем пояснення та докази на їх підтвердження та прийнято рішення від 29.12.2022р. за №7978462/2703609951, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної за №1 від 5.12.2022р.. Підставою для відмови вказано: ненадання платником податку договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій. У розділі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні договори. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав скаргу до ДПС, проте, вона залишена без задоволення. Як вбачається із матеріалів справи, а саме із відзиву податкового органу, що контролюючий орган конкретизував підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, зазначивши, що позивачем не надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої ПАП «Аркадія», та контракту від 9.10.2015р. за №01/10/2015, на підставі якого обладнання для свинокомплексу було придбане у фірми Wesstron SP. z.o.o., ввезений на територію України згідно з митною декларацією від 19.12.2022р. за №22UA403030028511U2. Крім того, разом з поясненнями про реєстрацію податкової накладної позивачем подано до контролюючого органу Таблицю даних платника податку на додану вартість, яка відповідно до рішення ДПС від 19.12.2022р. за №9272755696 була врахована. Разом з тим, відповідно до п.19 Порядку №1165 комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Враховуючи вищезазначене, у зв`язку із тим, що до таблиці даних платника податку на додану вартість не додано пояснення, що передбачено п.14 Порядку №1165 на засіданні комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН було прийнято рішення від 23.12.2022р. за №7929296/2703609951 щодо неврахування таблиці даних платника податку. Не погодившись із вказаними рішеннями комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, товариство звернулося в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями п.201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Приписами п.201.10. ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. В свою чергу положення п.201.16. ст.201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному КМУ, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 цього Кодексу. За правилами п.74.2. ст.74 ПК України в єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У відповідності до положень пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Як вбачається із матеріалів справи, що квитанцією, якою ФОП ОСОБА_1 повідомлено про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, проте в цій квитанції не вказано конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків. У відповідності до положень пп.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. "в" пп.201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на виконання вимог цієї норми ФОП ОСОБА_1 направлено до податкового органу пояснення разом із документами на підтвердження операцій із контрагентом. Необхідно звернути увагу на те, що податковий орган у своїй квитанції не конкретизував, саме які документи позивач мав надати йому, а після отримання, наданих позивачем документів, ніяких додаткових документів від позивача не вимагав. Як вбачається із оскаржуваного рішення, податковий орган відмовив ФОП ОСОБА_1 в реєстрації податкової накладної з підстав ненаданням платником податку копій документів: ненадання платником податку договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій. У розділі «Додаткова інформація» зазначено: відсутні договори. При цьому, представник податкового органу під час судового розгляду справи вказав які саме документи не були надані позивачем, а саме: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої ПАП «Аркадія», та контракту від 9.10.2015р. за №01/10/2015, на підставі якого обладнання для свинокомплексу було придбане у фірми Wesstron SP. z.o.o., ввезений на територію України згідно з митною декларацією від 19.12.2022р. за №22UA403030028511U2. Під час дослідження матеріалів справи та наданих представником позивача відповідних пояснень по суті даної справи, судова колегія вважає, що товариством було надано усі наявні докази та документи, як до податкового органу, так і до суду, на підтвердження своїх взаємовідносин з контрагентом. При цьому, досліджуючи апеляційну скаргу, судова колегія звертає увагу на те, що представник податкового органу так і не вказав конкретні підстави та не дав відповіді в чому саме ж полягала неповнота наданих товариством документів. Дослідивши надані пояснення сторін та документи, судова колегія звертає увагу на те, що товариством до прийняття оскаржуваного рішення були надані контролюючому органу пояснення та усі належні первині документи щодо здійснення господарських операцій, які відображені в податковій накладній, змісту і обсягу яких було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Отже, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до контролюючого органу первинних документів, які підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, на виконання яких складено податкові накладні. При цьому, судова колегія вважає, що в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення містить лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані. Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість. В той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен урахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Тобто, рішення податкового органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень. За таких обставин, судова колегія вважає, що податковим органом не здійснено аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а обмежився лише загальними підставами та посиланнями. При цьому, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень. Верховний Суд у своїй постанові від 23.10.2018р. у справі за №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку). Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані. Крім того, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2022р. у справі за №380/7736/21, від 7 грудня 2022р. у справі за №500/2237/20. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за поданою податковою накладною, а податковим органом не доведено протилежне. При цьому, судова колегія зазначає, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119). Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р. урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти). В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості. Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку. Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що дії відповідача по прийняттю спірного рішення, в яких не наведені мотиви його ухвалення свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., а також свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність. Також, судова колегія зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платнику податків запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, у вказаній квитанції контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно надати платнику податків, та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою. У свою чергу, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо надання необхідного обсягу документів. При цьому, судова колегія зазначає, що у контексті розгляду справи щодо правомірності прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної наявність рішення контролюючого органу про неврахування таблиці даних платника податку сама по собі не впливає на оцінку цього рішення, адже підстави для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної визначені п.11 Порядку №520 та такої не передбачають. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що позивачем на підтвердження правомірності виписування податкової накладної були надані необхідні документи, проте, зі змісту рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не вбачається підстав для відмови у здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги. Крім того, податковим органом у своєму рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення. Що стосується неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість відповідачі зазначили що підставою для такого рішення було ненадання до таблиці пояснень, то судова колегія зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, що 23.12.2022р. позивач подав пояснення до ГУ ДПС разом із відповідними та належними копіями документів щодо реєстрації податкової накладної, а також таблицю даних платника податку на додану вартість. Ненадання до таблиці окремих пояснень, судова колегія вважає надмірним формалізмом контролюючого органу, оскільки такі ж самі пояснення були надані тому ж ГУ ДПС того ж дня, однак стосувалися податкової накладної. З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині також належать задоволенню. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко