Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5727/23

Номер провадження: 33/813/2075/23 Номер справи місцевого суду: 522/5727/23 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Виходець А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мельниченко Миколи Сергійовича, представника ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року закрито відносно ОСОБА_1 провадження по адміністративній справі у зв`язку із закінченням строку для її притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. На вищевказану постанову суду адвокат Мельниченко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Мельниченко М.С., посилається на те, що з висновку експерта однозначно вбачається те, що ОСОБА_1 порушила п.13.11 Правил дорожнього руху (не надала дорогу автомобілю «Volkswagen Jetta»), і зіткнення транспортних засобів та, як наслідок, їх пошкодження, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням ОСОБА_1 ПДР України. Тобто матеріали справи, в тому числі вказаним висновком експерта, повністю доводиться вина у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП а саме: порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Крім того, на думку апелянта для закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення є необхідним встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи обов`язок суду на з`ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, передбачений ст. 280 КУпАП, є достатні правові підстави для встановлення вини ОСОБА_1 при закритті провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. В судове засідання суду апеляційної інстанції з`явилася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_2 та його представник адвокат Мельниченко М.С. в судове засідання не з`явилися. 10 листопада 2023 року ОСОБА_2 надіслав до апеляційного суду заяву про слухання справи без його участі. За клопотанням адвоката Мельниченко М.С. постановою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року призначено його участь в судовому засіданні 14 листопада 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, в день засідання на звязок адвокат Мельниченко М.С. не вийшов, а 15 листопада 2023 року адвокат Мельниченко М.С. надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. При розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно забезпечити оптимальний баланс між дотриманням прав і свобод особи, яка притягується до відповідальності, та загальним (публічним) інтересом, який передбачає ефективний захист особистості, суспільства і держави від адміністративних правопорушень. Будь-яке адміністративне правопорушення та санкції за його скоєння повинні бути чітко визначені в законі таким чином, щоб виходячи з його тексту - у випадку необхідності за допомогою тлумачення, що надано судам, - кожен міг передбачити адміністративно - правові наслідки своїх дій або бездіяльності. В противному випадку може мати місце суперечна правозастосовна практика, яка послаблює гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу. Вимоги, які пред`являються до правового регулювання відповідальності за адміністративне правопорушення, в повній мірі розповсюджуються і на строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, що являють собою встановлені законодавством про адміністративні правопорушення періоди, за закінченням яких особи, які здійснили адміністративне правопорушення, не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через закінчення строків давності, що є однією із підстав, яка виключає провадження у справі або тягне за собою його закриття. За змістом частини 2 статті 38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Розглядаючи питання щодо строку давності в адміністративному провадженні в контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі: Конвенція) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом …, який … становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…». Поняття «кримінальне обвинувачення» має «автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць ( справа «Блохін проти Росії», рішення від 23.03.2016 року, п. 179; Адольф проти Австрії, п.30,). До кримінально-процесуального аспекту статті 6 Конвенції належать адміністративні правопорушення правил, які караються штрафами, обмеженням водійських прав, такими, як зняття балів, або призупинення чи скасування водійських прав (справи Луц проти Німеччини, п. 182, Шмауцер проти Австрії, Ігор Паскарі проти Республіки Молдова, п. п. 20-23). Тому, стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, та, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року в контексті ст.6 Конвенції належить до кримінально-процесуального аспекту. Стаття 6 пункт 1 Конвенції застосовується протягом усього провадження, метою якого є встановлення обґрунтованості «кримінального обвинувачення» включно зі стадією проголошення судового рішення. Загалом гарантії статті 6 пункту 1 Конвенції застосовуються до апеляційного оскарження, коли ця інстанція є завершальною стадією відповідного провадження і його результат може бути вирішальним для притягнутих до відповідальності осіб. Правове регулювання прав та свобод людини за національним законом полягає у створенні необхідних умов, якими слід забезпечити невідворотність адміністративної відповідальності. В той же час має бути забезпечений справедливий баланс між загальним (публічним) інтересом невідворотності адміністративної відповідальності та дотриманням прав і свобод людини щодо строку давності про притягнення її до відповідальності. Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, в тому числі у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» визначив строк давності як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», рішення від 20 вересня 2011 року, п. 570 та "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 22 жовтня 1996 року, п.51). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 березня 2023 року серія ААД №428374 09 березня 2023 року о 08 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai IX 35», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, на перехресті вулиць Новосельського, та вулиці Тираспольської, не врахувала дорожньої обстановки рухаючись по другорядній дорозі (вулиця Новосельського), не надала дорогу автомобілю «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі (вулиця Тираспольська), під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення, та в результаті порушення ОСОБА_1 п.16.11 Правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306, указані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Отже, судом встановлено, що ДТП відбулася 09 березня 2023 року, протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, був складений 09 березня 2023 року. Постановою від 03 жовтня 2023 року суд закрив відносно ОСОБА_1 провадження по адміністративній справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 КУпАП, а саме сплив трьохмісячний строк давності, встановлений національним законом для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Встановивши межі для адміністративного переслідування, Держава захищає особу, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення від необмеженого в часі публічного переслідування, що не погоджується з повагою до гідності особистості та права на особисту недоторканність. Строк давності надає право правопорушнику уникнути переслідування за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Наявність строку давності забезпечує правову визначеність та остаточність, попередження порушення прав, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу. Встановлення вини особи за спливом строку давності при притягненні до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Стаття 6 пункту 2 Конвенції забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Мета та наміри Конвенції як інструменту захисту людини вимагає, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними ( див. справа «Soering проти Сполученого Королівства», рішення від 7 липня 1989 року, п. 87). Суд в своїх прецедентних рішеннях зазначив, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції - презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12 липня 2013 року п.п.92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10 лютого 1995 року, п. 35). Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правових презумпції факту і права. За загальним правилом ст.9 КУпАП наявність складу правопорушення є необхідною підставою для адміністративної відповідальності. Частиною першої ст. 9 КУпАП передбачено, що особа підлягає адміністративній відповідальності лише за те правопорушення, відносно якого встановлена вина. Відсутність вини в скоєнні адміністративного правопорушення за зазначеною нормою закону виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, суд апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшов до наступного висновку. Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення, за закінченням строку давності, що передбачений національним законом - частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття 6 пункту 2 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Висновок суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Даний висновок не виключає права сторін на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного провадження в межах строків позовної давності, що передбачено Цивільним Кодексом України, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення транспортних засобів. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Мельниченко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу адвоката Мельниченко Миколи Сергійовича, представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева