Постанова Харківський апеляційний суд № 641/4911/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/4911/23 Головуючий суддя І інстанції Музиченко В. О. Провадження № 22-ц/818/2234/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія:стягнення заборгованості П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б. суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АН "Рестріелт" на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2023 року, по цивільній справі № 641/4911/23, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АН "Рестріелт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі закрито з передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України підстав. Представник ТОВ «АН «Рестріелт» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4515,39 грн. та повернути з державного бюджету сплачений судовий збір. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2023 року повернуто ТОВ «АН «Рестріелт» сплачений судовий збір в сумі 2147 грн 20 коп. за платіжним дорученням №624 від 11.08.2023 року. У стягненні витрат ТОВ «АН «Рестріелт» на правничу допомогу відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, ухвалою представник ТОВ «АН «Рестріелт» - Овсяник С.А. звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу в частині, якою було відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АН «Рестріелт» витрати на правничу допомогу у розмірі 4515,39 грн. Скарга мотивована тим, що позивачем та судом першої інстанції було в повному обсязі виконано обов`язок щодо направлення копії позовної заяви разом з додатками на адресу відповідача, як за місцем знаходження нерухомого майна так і за місцем реєстрації особи. Вказує, що відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, було сплачено борг, що підтверджується платіжними квитанціями від 13.08.2023 року на суму 2893,94 грн, від 21.08.2023 року на суму 6000 грн, від 22.08.2023 року на суму 8000 грн та подано до суду відзив на позов, в якому зазначалось про відсутність боргу перед позивачем, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про існування судового спору, що розглядався Комінтернівським районним судом. Зазначає, що надані позивачем та його представником докази, розмір судових витрат, які сторона сплатила та має сплатити у зв`язку з розглядом справи є документально підтвердженими, обґрунтованими та аргументованими, а отже такими, що підлягають покладенню на відповідача, однак були проігноровані судом першої інстанції, що дає підстави стверджувати про незаконність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування з огляду на невідповідність вимогам ст.263 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить судові витрат та правничу допомогу по цій справі покласти на позивача. Вказує, що робота за яку позивач вимагає відшкодування проведена не була. Документів, що підтверджують склад а розмір витрат він не отримував і з цією сумою не згоден. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що представником позивача не направлено на адресу відповідача документів на підтвердження відповідних вимог, що побавило останнього можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до ч.5,6 ст.126 ЦПК України. Зазначено, що позивачем не вживалось заходів досудового врегулювання спору. Зазначено, що позивачем була сплачена заборгованість після відкриття провадження у справі, платіж у розмірі 2893,94 грн сплачений відповідачем 13.08.2023 року, матеріали справи не містять підтвердження про вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками то не модна достовірно стверджувати, що відповідач погасив заборгованість після звернення позивача до суду. Проте погодитись з такими висновками суду не можна. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3)розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви подано договір № 14/07/23-1 від 14.07.2023 року про надання правничої допомоги адвокатом та акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 11.08.2023 року за Договором № 14/07-23-1 про надання правничої допомоги адвокатом від 14.07.2023 року та розрахунок їх вартості, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: ознайомлення з наданими документами, що підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 0,5 годин, складання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 та подання її до суду 4,0 години на суму 3000,00 грн.; компенсація витрат виконавця за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1 витяг 33,00 грн., додаткова винагорода (гонорар успіху) у розмірі 1482,39 грн. При цьому у заяві було вказано, що обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги, актом про надання правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги. Тобто позивачем виконано вимоги ст.141ЦПК України, але суд першої інстанції всупереч нормі ст. 89 ЦПК України не надав цьому належної оцінки. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в системі «Електронний суд» 12.08.2023 року. До позовної заяви позивачем додано квитанцію про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви. (а.с.38). Справу судом зареєстровано 14.08.2023 року . Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та направлено на адресу відповідача позовну заяву з копіями доданих до неї документів (а.с.46-47). Отже, позивачем та судом виконано вимоги закону щодо надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви. 25 серпня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, до якого ним додано квитанції про оплату заборгованості: від 13.08.2023 року на суму 2823,94 грн, від 21.08.2023 року на суму 6000 грн, від 22.08.2023 на суму 8000 грн.(а.с.48-50). Отже, сума заборгованості відповідачем була сплачена після відкриття провадження у справі, тому він має відшкодувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК Українизазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою… визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Тобто законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК Україниу такому разі з`ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Зважаючи на викладене, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість вирішення питання щодо розподілу витрат. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки судом першої інстанції додаткове рішення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не було ухвалено, тому у суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК Українивідсутні підстави для ухвалення нового судового рішення, в цій частині вимоги апеляційної інстанції є безпідставні і тому не підлягають задоволенню. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а отже наявні вищевказані підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АН "Рестріелт" задовольнити. Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді - І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.