Постанова 4818 № 953/4237/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м. Харків справа № 953/4237/23 провадження № 22-ц/818/2007/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року ухвалене у складі судді Демченко С.В.,- ВСТАНОВИВ: В червні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02 листопада 2020 року у розмірі 89706, 23 грн та судові витрати у розмірі 2684 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 02 листопада 2020 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміту у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000 грн, при цьому при встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, встановленому договором. Добровільно відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим станом на 14 лютого 2023 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 89706 грн 23 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 72850 грн 96 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 16855 грн 27 коп. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 листопада 2020 року у розмірі 72850 грн 96 коп та судовий збір у розмірі 2179 грн 68 коп. Рішення мотивовано тим, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався встановлених законом вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 72850 грн 96 коп., тобто фактично отримані позичальником кошти. Не погодившись з рішенням суду АТКБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити нове, яким стягнути заборгованість у розмірі 16855,27 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 02.11.2020, вбачається що Відповідач, який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Також, безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02.11.2020, підписаній Відповідачем, зазначено основні умови кредитування. Скаржник зазначив, що всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 02.11.2020, що особисто підписана Відповідачем. Нарахування відсотків відсоткова ставка узгоджена сторонами на рівні 40,8% річних. Нарахування відсотків здійснено на підставі погодженої відсоткової ставки. Заперечень щодо підпису указаної Заяви відповідачем не надано, своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердив погодження умов кредитування. 3 матеріалів справи не вбачається відсутності заборгованості за процентами та, відповідно, виконання умов договору належним чином. Апелянт наголосив, що при розгляді справи суд першої інстанції не звернув увагу на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Рішення суду першої інстанції не містить доводів в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 02 листопада 2020 року підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг. При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Подавши банку анкету-заяву від 02 листопада 2020 року ОСОБА_4 приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умовах і Правилах, Тарифах. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування. Крім відсотків, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені). З довідки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що на підставі укладеного кредитного договору між позивачем та відповідачем № б/н, ОСОБА_5 були видані кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 02.11.2020, термін дії якої до 07/24; кредитна картка № НОМЕР_2 , дата відкриття 09.03.2021, термін дії якої до 10/24, кредитна картка № НОМЕР_3 , дата відкриття 03.12.2021, термін дії якої до 12/25. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної кратки, оформленої на ОСОБА_6 , вбачається, що 02.11.2022 відповідачу була видана кредитна картка № НОМЕР_1 та 09.03.2021 був встановлений кредитний ліміт 300 грн. Після чого кредитний ліміт збільшувався у межах суми 75 000 грн, а з 26.12.2022 кредитний ліміт становив -

0. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 02 листопада 2020 року станом на 14 лютого 2023 року заборгованість ОСОБА_6 перед АТ КБ «ПриватБанк» складає89706 грн 23 коп., з яких: заборгованість за тілом кредитом - 72850 грн 96 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 16855 грн 27 коп. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про доведення факту погодження з відповідачем умов договору про сплату відсотків за користування кредитом, оскільки паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 17.11.2020 (а.с.39 зворотня сторона). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_7 , була актуальною лише до 17.11.2020 і матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Що стосується Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» на які посилається позивач, то матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.11.2020 шляхом підписання заяви-анкети. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, також посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с30-37). Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію». Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається зі змісту заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.30-37) сторони визнають простим електронним підписом такі способи підпису клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділені Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», і т.п. в програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку в мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції по переводу коштів і т.п., якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає можливість клієнту зробити однозначний висновок про зміст операції, довіреність на здійснення якої клієнт надає Банку шляхом підписання способами, узгодженими сторонами вище. Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів з використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. Таким чином, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено підписання ОСОБА_8 заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.37). В підписаній відповідачем ОСОБА_8 02.11.2020 заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді зазначено, що ОСОБА_1 згідно зі статтею 634 ЦК України, приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов?язки, встановлені в цьому Договорі та зобов?язується їх належним чином виконувати. Відповідач з викладеними у заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій електронний підпис. Із змісту цієї заяви вбачається, що сторонами погоджена базова процентна ставка 42,0% - для карт Універсальна та 40,8% - для карт Універсальна Gold, а у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 84,0% - для карт Універсальна та 81,6% - для карт Універсальна Gold. Згідно довідки Банку (а.с.29) відповідачу видавалися картки Універсальна та Універсальна Gold, а тому погоджений сторонами розмір відсотків становитиме 42,0% - для карт Універсальна та 40,8% - для карт Універсальна Gold,- базова процентна ставка та 84,0% - для карт Універсальна та 81,6% - для карт Універсальна Gold - підвищена ставка, яка застосовується у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув. Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Відповідно до частини другої ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Матеріали справи свідчать, що остання перевипущена картка Універсальна Gold була строком дії до грудня 2025 року, тобто до 31 грудня 2025, а картка Універсальна до липня 2024 року, тобто до 31 липня 2024 року. Відтак, у межах строку кредитування до відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 31 грудня 2025 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 31 грудня 2025 року. Відповідно до положень ч.ч.1, 6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в оскаржуваній в частині та ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 16855,27 грн. Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 2684 грн судового збору та за подання апеляційної скарги 4026 грн. Судом першої інстанції було стягнено судовий збір за подачу позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнуто 2179,68 грн. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 4530,32 грн (504,32+4026). Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 16855(шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 27 (двадцять сім) коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 4530 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн 32 (тридцять дві) коп судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 листопада 2023 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П.Пилипчук Ю.М.Мальований