Ухвала КЦС ВС № 534/1416/22

УХВАЛА 21 листопада 2023 року м. Київ справа № 534/1416/22 провадження № 61-15857ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2010 року у розмірі 68 140,72 грн та судові витрати у розмірі 2 481,00 грн. Позов мотивовано тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, шляхом підписання заяви б/н від 26 листопада 2010 року, за змістом якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшено до 56 000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У порушення взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 умови договору не виконував, внаслідок чого станом на 17 жовтня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 68 140,72 грн. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 листопада 2010 року у розмірі 68 140,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог банку. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн. АТ КБ «ПриватБанк» у листопаді 2023 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Таким чином, ціна позову у цій справі 68 140,72 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Зокрема, обґрунтовуючи підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції єдиної правозастосовчої практики Верховного Суду, сформованої у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Доводи заявника не свідчать про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду та порушення норм процесуального права є виконанням вимог статей 389, 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги, і самі по собі не свідчить, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції. Щодо доводів заявника про те, що справа має для банку виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявником не наведено переконливих доводів та не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак