Ухвала КЦС ВС № 201/3576/22

УХВАЛА 22 листопада 2023 року м. Київ справа № 201/3576/22 провадження № 61-16037ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та збитків, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та збитків, в якому просили стягнути: на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн та збитки в сумі 595,90 грн; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн та збитки в сумі 2 410 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 грн, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, шляхом зменшення стягнутої суми до 1 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/3576/22. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у справі № 201/3576/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2023 року (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Отже, справа № 201/3576/22 є малозначною в силу закону. Заявник посилалась на те, що справа має для неї виняткове значення, оскільки протиправні дії відповідача відносно неї вчинялися у громадському місці в присутності дитини. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі не встановлено, що справа має виняткове значення для особи, яка подає скаргу. Позивач могла доводити свої вимоги в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а суд першої інстанції забезпечив ОСОБА_1 можливість бути заслуханою у відкритому судовому засіданні. Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; належність справи до категорії малозначних для її учасників була передбачуваною в силу імперативних вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, а наявність випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою іншого позивача у розглядуваній справі ( ОСОБА_2 ) на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року. Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012). Відповідно до конституційної вимоги рівності перед законом і судом сторони повинні мати рівні процесуальні можливості щодо реалізації своїх прав, зокрема й щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у цивільній справі № 201/3576/22. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников