Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/507/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" листопада 2023 р. Справа№ 927/507/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О. за участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача: від третьої особи: розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2023, повний текст якого складено та підписано 09.06.2023 у справі № 927/507/23 (суддя Сидоренко А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Агрохімічна компанія" про стягнення 1 196 761,45 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 04.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулося до Господарського суду Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення 37 077,86 грн. сорока процентів річних з простроченої суми, 843 024,85 грн. дев`яносто шести процентів річних з простроченої суми та 316 658,74 грн. пені як з поручителя за неналежне виконання Приватним підприємством "Агрохімічна компанія" взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару, поставленого згідно договору поставки № АП-19-0994 від 12.11.2020, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки № ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020, укладеним між третьою особою та сторонами. Позов обґрунтовано тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі -кредитор) та Фізичною особою ОСОБА_1 (далі - поручитель), Приватним підприємством «Агрохімічна компанія» (далі- боржник) було укладено Договір поруки №ПР-АП-19-0094 від 12.11.2020. За змістом положень договору поруки відповідач поручається перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов`язань в повному обсязі. Оскільки третя особа порушила виконання грошового зобов`язання за договором поставки, позивачем до поручителя пред`явлено вимогу про виконання ним зобов`язань боржника з нарахованих штрафних санкцій та річних. 26.05.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №58 від 18.05.2022 в якій він просить зменшити розмір позовних вимог та встановити його у розмірі 1188943,26 грн; стягнути з відповідача 313981,29 грн пені, 37077,86 грн 40% річних, 837884,11 грн 96% річних та 17834,14 грн судового збору. Вказана заява була прийнята судом. Доводи та заперечення відповідача Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача. Зокрема сторона зазначала, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 року у справі № 927/851/22, яке набрало законної сили, позивачем було стягнуто з боржника штрафних санкцій та річних нарахувань за той самий період, що у цій справі. Тобто позивач маючи рішення суду про стягнення пені та річних нарахувань з боржника ПП "Агрохімічна компанія" та подавши його на виконання, просить суд стягнути ті ж самі кошти з ОСОБА_1 . Вказані дії, на думку відповідача, суперечать принципу "правової визначеності", остаточності рішення суду, неприпустимості повторного розгляду вирішеної справи. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 313 977,30 грн пені, 37 077,86 грн 40 % річних, 837 864,98 грн 96 % річних та 17 951,42 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення мотивоване встановленням преюдиційного факту порушення боржником зобов`язань за договором поставки, належне виконання якого було забезпечено порукою відповідача. При цьому, у зв`язку з невірно проведеним позивачем розрахунку суми позовних вимог про стягнення пені та 96% річних суд частково задовольнив ці вимоги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, про відмову в задоволенні позову. Так, апелянт зазначає, що: - у справі № 927/1070/21 суд дійшов висновку, що поручитель отримав вимогу про сплату боргу у розмірі 1091404,80 грн та штрафу у розмірі 163710,72 грн. Саме в цьому обсязі суд поклав солідарний обов`язок погашення боргу на боржника і поручителя. Решта суми боргу була покладена виключно на боржника у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в силу п. 3.1, 3.2 договору поруки обов`язку по їх сплаті не виникло; - відповідач як поручитель у своїй частині виконав рішення суду у справі № 927/1070/21 та сплатив присуджені до стягнення кошти; - згодом позивач звернувся з позовом до боржника і поручителя про стягнення штрафних санкцій та річних нарахувань (справа № 927/851/22). Судовим рішенням у цій справі було відмовлено в задоволенні позову про солідарне стягнення з поручителя заявлених до стягнення коштів, оскільки позивач не звертався до поручителя з вимогою про їх сплату, тому у нього не виникло обов`язку по їх сплаті з урахуванням п. 3.1, 3.2 договору поруки; - судове рішення у справі № 927/851/22 набрало законної сили та видано наказ від 30.03.2023; - заявлені до стягнення у справі № 927/851/22 суми є ідентичні позовним вимогам у цій справі, а отже позивач ініціювавши один і той же позов має намір одну і ту суму штрафних санкцій та річних нарахувань стягнути двічі як з боржника, так і з поручителя; - стягнення такої надмірної подвійної суми (з боржника та поручителя) штрафних санкцій суперечить принципу справедливості та втрачає свою компенсаційну функцію; - заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій. Доводи та заперечення інших учасників справи Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржуване рішення залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що: - позивач не звертався до виконавчої служби задля примусового виконання рішення у справі № 927/851/22; рішення не виконано; - у відповідності до ст. 543 ЦК України позивач має повне право пред`явити до поручителя позову у зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку; - боржник з 01.10.2021 (дата настання строку сплати вартості поставленого товару) по дату фактичного погашення заборгованості користувався коштами 14 місяців; - за змістом договору поставки оплата товару здійснюється в гривнях виходячи із міжбанківського курсу Євро/дол. США за попередній день здійснення оплати. Курс валюти встановлений в специфікації в розмірі 28,21 за дол. США, а на день повного розрахунку курс становив 36,93 грн. Орієнтовна сума курсової різниці становить 288 720,00 грн. Отже тіло боргу, на яке нараховувались штрафні санкції становить 1 091 404,80 грн + сума курсової різниці 288 720,00 грн, разом 1 380 124,80 грн, що є значно більше суми заявлених до стягнення у цій справі штрафних санкцій у розмірі 1 188 920,14 грн; - зменшення розміру неустойки є правом суду, а обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Позивачем подано додаткові письмові пояснення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/507/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції. 24.07.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2023 у справі №927/507/23. Відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 06.09.2023. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 30.08.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 30.08.2023. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/507/23. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 06.09.2023. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та 02.10.2023 відкладено до 02.10.2023 та 30.10.2023 відповідно. У судовому засіданні 30.10.2023 оголошено перерву до 20.11.2023. Явка представників сторін В судове засідання від 20.11.2023 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду сторона повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду з причини, вказаної поштою: «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене рішення змінити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/1070/21, яке набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до відповідача 1 - ОСОБА_1 та відповідача 2 - Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" присуджено до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» солідарно із співвідповідачів 1 091 404,80 грн боргу, 163 710,72 грн штрафу, 18 826,73 грн. судового збору та присуджено до стягнення з другого співвідповідача (Приватного підприємства «Агрохімічна компанія») 29 991,21 грн пені, 70 567,54 грн відсотків річних, 40 927,68 грн штрафу та 2 122,30 грн судового збору. В ході розгляду справи № 927/1070/21 Господарський суд Чернігівської області встановив, що 12.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (постачальник) та Приватним підприємством "Агрохімічна компанія" (покупець) був укладений договір поставки № АП-19-0994 (далі - Договір). У відповідності до п. 1.1-1.2 Договору постачальник зобов`язується у порядку та на умовах визначених цим Договором, та у відповідності з узгодженими Специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал (надалі-товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами, зазначеними в Специфікації. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються "товар". За цим Договором найменування товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід`ємними частинами цього Договору. Згідно п. 2.1-2.2 Договору після підписання цього Договору, сторонами оформляються і підписуються Специфікації на поставку товару в яких відображається асортимент, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки товару, постачання товару покупцю здійснюється партіями на умовах погоджених сторонами відповідно до укладених сторонами Специфікацій. Сторони домовились про те, що "партією товару" буде вважатися поставлена постачальником і прийнята покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в Специфікації цього Договору. У відповідності до п. 3.1 Договору ціна товару, що поставляється за Договором, визначається та вказується сторонами на підставі Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при виготовленні та поставці товару. Постачальник має право приймати рішення про зміну цін на товар, що поставляється, на свій розсуд з обов`язковим письмовим обґрунтуванням причини зміни ціни на товар. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі -кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель), Приватним підприємством "Агрохімічна компанія" (далі- боржник) було укладено Договір поруки №ПР-АП-19-0094 від 12.11.2020 (далі - Договір поруки). Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов`язань перед кредитором за Договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 та усіма додатками та додатковими угодами до нього, укладеного між кредитором і боржником (надалі іменується "зобов`язання") в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат. У разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов`язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор не зобов`язаний підтверджувати факт невиконання зобов`язання боржником. Вимога Кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги. Як встановлено судом, на виконання умов Договору сторонами складена та підписана Специфікація №АП-19-0994Сп7 від 12.11.2020 до Договору на загальну суму 1364256,00 грн. Відповідно до пунктів 1, 4 Специфікації постачальник зобов`язувався поставити товар у строк до 26.03.2021, а покупець зобов`язувався оплатити його: не пізніше 12.11.2020 - у розмірі 272851,20 грн; не пізніше 01.10.2021 - у розмірі 1 091 404,80 грн. На виконання умов Договору постачальник поставив покупцю товар по видатковій накладній № АП-19-1159 від 25.03.2021 на загальну суму 1 364 256,00 грн. Господарським судом Чернігівської області в рамках розгляду справи № 927/1070/21 встановлено неналежне виконання боржником зобов`язань з оплати поставленого товару, що стало підставою для задоволення, зокрема, позовних вимог про солідарне стягнення з боржника і поручителя суми основного боргу. В подальшому позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та відповідача 2 - Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" 1 196 761,45 грн штрафних санкцій та нарахувань на суму основної заборгованості за договором поставки від 12.11.2020 № АП-19-0994, встановленої рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2022 в справі №927/1070/21, та відповідно до умов договору поруки № ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020, з яких: 316 658,74 грн пені, нарахованої за період з 30.11.2021 по 08.11.2022, 37 077,86 грн 40 % річних, нарахованих за період з 30.11.2021 по 30.12.2021, 843 024,85 грн 96 % річних, нарахованих за період з 31.12.2021 по 08.11.2022. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.03.2023 у справі №927/851/22 присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 316 658,74 грн пені, 37 077,86 грн 40 % річних, 843 024,85 грн 96 % річних; 17 951,42 грн витрат по сплаті судового збору. В частині заявлених вимог до ОСОБА_1 у позові відмовлено. Підставою для відмови в задоволенні позову до солідарного боржника (відповідача у цій справі) стала відсутність звернення кредитора до поручителя з вимогою про сплату штрафних санкцій та річних нарахувань в порядку п. 3.1 та 3.2 договору поруки. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до ОСОБА_1 з вимогою № 117 від 09.12.2022 про сплату ним як поручителем штрафних санкцій в сумі 1196761,45 грн. Оскільки зазначена вимога не була задоволена, позивачем пред`явлено позов у даній справі про стягнення з поручителя 313 981,29 грн пені, нарахованої за період з 30.11.2021 по 08.11.2022, 37 077,86 грн 40 % річних, нарахованих за період з 30.11.2021 по 30.12.2021, 837 884,11 грн 96 % річних, нарахованих за період з 31.12.2021 по 08.11.2022. Всього 1 188 943,26 грн (з урахуванням заяви №58 від 18.05.2022). Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Судовим рішенням у справі № 927/1070/21 встановлено обставини неналежного виконання боржником зобов`язань з оплати поставленого товару, що у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню в рамках вирішення цього спору. Статтями 546, 547, 553, 554 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов`язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор не зобов`язаний підтверджувати факт невиконання зобов`язання боржником. Вимога Кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем 12.12.2022 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу №117 від 09.12.2022 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1196761,45 грн, яка згідно відомостей відстеження поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта» отримана адресатом 16.12.2022. Зазначені обставини апелянтом не оспорюються. За приписами частин 1 та 2 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Отже, при солідарному обов`язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника. Заперечуючи проти задоволення позову, апелянт посилається на наявність судового рішення у справі № 927/851/22, за яким було стягнуто з боржника аналогічні суми штрафних санкцій та річних нарахувань, що є предметом позову у даній справі. Колегія суддів не може визнати зазначені аргументи достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк вони не доводять того, що заявлені у цій справі до поручителя вимоги вже були повністю або частково погашені боржником станом на час вирішення цього спору. А відтак, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 543 ЦК України не позбавлений права вимагати належного виконання обов`язку іншим солідарним боржником. Крім того, судом враховано, що в межах виконання судового рішення у справі №927/1070/21 про солідарне стягнення з боржника (ВП 68679003) та поручителя (ВП 68680736), зокрема, суми боргу виконавцем примусово стягнуто з боржника лише 4 692,19 грн (згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 68680736 від 21.11.2022). А також згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відносно Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" в 2022 році відкриті чотири виконавчих провадження з примусового задоволення вимог позивача за іншими виконавчими документами, що досі незавершені. В контексті наведеного, суд визнає слушними аргументи позивача, що накладення арешту на рахунки боржника за цими виконавчими провадженнями та відсутність на рахунках третьої особи коштів під час виконання судового рішення у справі № 927/1070/21 зумовлює виникнення обставин неможливості стягнення заборгованості по справі № 927/851/22, де боржником є лише юридична особа. Щодо аргументів апелянта про наявність у позивача наміру здійснити подвійне стягнення як з боржника, так і поручителя, одних і тих сум штрафних санкцій колегія суддів зазначає, що позивач в прохальній частині позову просить стягнути з поручителя кошти солідарно, що у випадку якщо боржник здійснить першим задоволення цих вимог, відповідач не позбавлений права клопотати перед судом про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Згідно з частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно п. 8.5 Договору поставки покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного Договору та умов Специфікацій до Договору) й оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній Специфікації, вважається, що постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 банківських днів (п.8.7 Договору поставки). Перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог, суд попередньої інстанції встановив, що він був здійснений без урахування того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення нарахувань. А тому дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені в сумі 313977,30 грн, 96% річних - в сумі 837864,98 грн. Позовні вимоги про стягнення 40% річних в сумі 37 077,86 грн - задовольнив повністю. Поряд з цим, відповідач, посилаючись на принципи справедливості, розумності та пропорційності, заявив клопотання про зменшення сум штрафних санкцій за неналежне виконання боржником договору поставку обмежившись лише задоволенням вимог про стягнення пені. У цьому зв`язку, колегія суддів звертається до правових висновків, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 за аналогічних умов договору поставки: «суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. 8.19. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. 8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. 8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. 8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. 8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. 8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. 8.26. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. 8.28. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. 8.29. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. 8.30. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). 8.31. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. 8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. 8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. 8.34. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання. 8.35. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. 8.36. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. 8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання». Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення позивача з позовом у справі № 927/1070/21 становила 1 091 404,80 грн. За судовими рішеннями у справах № 927/1070/21 та № 927/851/22 на користь позивача за порушення договірних зобов`язань з оплати поставленого товару стягнуто: 163 710,72 грн штрафу, 29 991,21 грн пені, 70 567,54 грн відсотків річних, 40 927,68 грн штрафу, 316 658,74 грн пені, 37 077,86 грн 40 % річних, 843 024,85 грн 96 % річних. Тобто загальна сума усіх штрафних санкцій становить 1 501 958,60 грн, що перевищує суму прострочення. А загальна сума заявлених у цій справі до стягнення річних становить 874 961,97, що становить 80% від суми основного боргу. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами пені та відмовити у стягненні річних з наведених підстав. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України є нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду від 09.06.2023 у справі № 927/507/23 в частині позовних вимог про солідарне стягнення річних підлягає зміні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови. Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду від 09.06.2023 у справі № 927/507/23 підлягає частковому задоволенню. Судові витрати Враховуючи, що у цій справі рішення суду першої інстанції змінюється в результаті застосування судом апеляційної інстанції своїх дискреційних повноважень, передбачених положеннями статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто не за наслідком безпідставності позовних вимог про стягнення річних. Тому розподіл судового збору здійснювався судом апеляційної інстанції пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими, без урахування означеного зменшення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19). Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2023 у справі №927/507/23 в частині солідарного стягнення річних змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (пр-т Соборності, буд. 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) 313 977,30 грн пені та 17 951,42 грн судового збору». В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2023 у справі №927/507/23 залишити без змін. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 22.11.2023. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.О. Алданова